30. Блискавкозахист

Блискавкозахист - це система заходів для запобігання і нейтралізації небезпечних проявів атмосферної електрики, які захищають будівлі, споруди, матеріали від пожеж, вибухів і руйнувань.

Найбільш небезпечним є прямий удар блискавки, бо при цьому відбувається безпосередній контакт блискавки з об’єктом, що уражається. В результаті індукції виникають струми високої напруги на металевих ізольованих від землі предметах. Це призводить до іскріння між ними і заземленими металевими елементами конструкцій і обладнання.

Від прямих ударів блискавки споруди захищають блискавковідводами, які сприймають блискавку і відводять її струм у землю. Блискавковідвід складається з трьох частин: блискавкоприймача, струмовідводу і заземлювача.

Значення імпульсного опору заземлювача має бути не більше 10 Ом.

Для захисту від індукції все розташоване горизонтально металеве устаткування з’єднують між собою так, щоб воно являло собою єдиний і безперервний електричний ланцюг, який заземлюють у декількох місцях.

Об’єкти і споруди або їх частини залежно від призначення, інтенсивності грозової діяльності, а також від очікуваної кількості уражень блискавкою на рік. повинні бути захищені відповідно до категорії улаштування блискавкозахисту і типу зони захисту (А чи Б). Блискавкозахист об’єктів І - ї категорії та складів вибухових матеріалів повинен улаштовуватись з типом зони захисту А незалежно від грозової активності. Очікувана кількість N уражень блискавкою за рік об’єктів, не облаштованих блискавкозахистом, визначається за формулою:

N=(S+6h)•(L+6h)•n•l(Г6, де .*? і Ь - відповідно ширина і довжина об’єкта, що захищається, м;

И - найбільша висота об’єкта, м;

п - середньорічна кількість ударів блискавкою на 1 кв. км земної поверхні; на території України переважно п - 9 (у Прикарпатті п - 1 2, у Криму п = 6).

Зона захисту — це частина простору, всередині якого будівля або споруда є захищеною від прямих ударів блискавки з певним ступенем надійності. У міру просування до середини зони надійність захисту збільшується. Зона захисту типу А має ступінь надійності 99,5 % і вище, а зона захисту типу Б — 95 % і вище.

31.Порядок дій у разі пожежі.

У разі виявлення пожежі (ознак горіння) кожний громадянин зобов'язаний:  негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону. При цьому необхідно назвати адресу об'єкта, вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище;  вжити (за можливості) заходів до евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей;  якщо пожежа виникла на підприємстві, повідомити про неї керівника чи відповідну компетентну посадову особу та (або) чергового на об'єкті;  у разі необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну тощо).  9.2. Посадова особа об'єкта, що прибула на місце пожежі, зобов'язана:  перевірити, чи викликана пожежна охорона (продублювати повідомлення), довести подію до відома власника підприємства;  у разі загрози життю людей негайно організувати їх рятування (евакуацію), використовуючи для цього наявні сили й засоби;  видалити за межі небезпечної зони всіх працівників, не пов'язаних з ліквідацією пожежі;  припинити роботи в будівлі (якщо це допускається технологічним процесом виробництва), крім робіт, пов'язаних із заходами щодо ліквідації пожежі;  здійснити в разі необхідності відключення електроенергії (за винятком систем протипожежного захисту), зупинення транспортуючих пристроїв, агрегатів, апаратів, перекриття сировинних, газових, парових та водяних комунікацій, зупинення систем вентиляції в аварійному та суміжних з ним приміщеннях (за винятком пристроїв протидимового захисту) та здійснити інші заходи, що сприяють запобіганню розвитку пожежі та задимленню будівлі;  перевірити включення оповіщення людей про пожежу, установок пожежогасіння, протидимового захисту;  організувати зустріч підрозділів пожежної охорони, надати їм допомогу у виборі найкоротшого шляху для під'їзду до осередку пожежі та в установці на водні джерела;  одночасно з гасінням пожежі організувати евакуацію і захист матеріальних цінностей;  забезпечити дотримання техніки безпеки працівниками, які беруть участь у гасінні пожежі.  9.3. З прибуттям на пожежу пожежних підрозділів повинен бути забезпечений безперешкодний доступ їх на територію об'єкта, за винятком випадків, коли відповідними державними нормативними актами встановлений особливий порядок допуску.  9.4. Після прибуття пожежного підрозділу адміністрація та технічний персонал підприємства, будівлі чи споруди зобов'язані брати участь у консультуванні керівника гасіння про конструктивні і технологічні особливості об'єкта, де виникла пожежа, прилеглих будівель та пристроїв, організувати залучення до вжиття необхідних заходів, пов'язаних із ліквідацією пожежі та попередженням її розвитку, сил та засобів об'єкта.

32.План евакуації на випадок пожежі. Для забезпечення організованого руху під час евакуації та попередження паніки технічні рішення повинні бути доповнені організаційними заходами, до яких, передусім, відносяться інструктаж та навчання персоналу. З цією ж метою розробляють плани евакуації з будівель та місць з масовим перебуванням людей. План евакуації складається з двох частин: графічної і текстової. Графічна частина являє собою план поверху або приміщення, на який нанесено пронумеровані евакуаційні шляхи і виходи з маршрутами руху. Маршрути руху до основних евакуаційних виходів зображуються суцільними лініями зі стрілками зеленого кольору, маршрути до запасних виходів – пунктирними зеленими лініями зі стрілками. Окрім маршруту руху на плані позначаються місця розташування засобів оповіщення та пожежогасіння. Текстова частина плану евакуації, яка являє собою таблицю з переліком та послідовністю дій у разі пожежі для конкретних посадових осіб і працівників, затверджується керівником об’єкту. План евакуації вивішується на видному місці, а його положення повинні систематично відпрацьовуватись на практиці. Дуже важливо для безпеки людей створити протидимний захист приміщень і особливо шляхів евакуації. Протидимний захист забезпечується обмеженням розповсюдження продуктів горіння по будівлях та приміщеннях, ізоляцією можливих місць виникнення пожежі, примусовим видаленням диму. Ці задачі вирішуються за допомогою об’ємно-планувальних та конструктивних рішень при проектуванні об’єктів, деякими технологічними прийомами в процесі будівництва, завдяки використанню спеціальних пристроїв і вентиляційних систем, які призначені для видалення диму, зниження температури і конденсації продуктів горіння