3.1. Опис формальних дій з відкриття туристичного офісу (реєстрація підприємства, купівля діючої туристичної фірми, франчайзинг в сфері туризму, мережева туристична агенція)

Підприємницька діяльність в Україні регулюється Господарським і Циві-

льним кодексами України, окремими законами і підзаконними нормативними актами. Основними суб'єктами на туристському ринку, які здійснюють виробництво і реалізацію послуг, виступають окремі підприємці - фізичні особи і підприємства – юридичні особи.

Закон “Про підприємства в Україні” регламентує діяльність різних видів підприємств, визначає види та організаційні форми, правила діяльності, створює однакові правові умови незалежно від форми власності й системи господарювання, забезпечує самостійність підприємств, фіксує їхні права та відповідальність, регулює відносини з іншими суб’єктами господарювання і державою.

Відправною точкою для ведення туристичного бізнесу є визначення виду діяльності компанії - турагентство або туроператор. Різниця між ними полягає в тому, що туроператор може виробляти і реалізовувати туристичний продукт, в той час як турагент може займатися виключно реалізацією.

 Стати турагентом набагато простіше, ніж оператором - не потрібно отримувати ліцензію, немає особливих вимог до персоналу і офісу. Тобто, за великим рахунком, потрібно зареєструватися як СПД, підключити комп'ютер до інтернету, мати телефон, укласти договори з туроператорами (що не є проблемою, більшість операторів охоче працюють з усіма агентами) і продавати їх продукт туристам. Однак, туроператорська діяльність має ряд переваг.

Для туроператора потрібно вибрати організаційно-правову форму. Туроператорської діяльністю може займатися тільки юридична особа, як правило це товариство з обмеженою відповідальністю або приватне підприємство.

 Далі необхідно одержати ліцензію на ведення туроператорської діяльності. Для цього в орган ліцензування, яким в туризмі є Держтуризмкурортів необхідно подати наступні документи:

• засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують право власності суб'єкта господарювання або оренди ним службового приміщення (офісу);

• нотаріально засвідчена копія довідки банківської або іншої кредитної установи про підтвердження фінансового забезпечення відповідальності суб'єкта господарювання у розмірі, визначеному Законом України «Про туризм»;

• засвідчена в установленому порядку копія договору із страховою компанією про обов'язкове страхування (медичне та від нещасного випадку) туристів, що здійснюють туристичні подорожі. Крім того, для отримання ліцензії, туроператори повинні дотримуватися ряду організаційних вимог, загальних вимог до службового приміщення (офісу), кваліфікаційних вимог до кадрового складу працівників, вимог до фінансового забезпечення відповідальності, передбачених ліцензійними умовами провадження туроператорської діяльності.

Тільки після того, як всі перераховані вище умови будуть дотримані, починається саме туристична діяльність, пов'язана з пошуком партнерів і контрагентів, залученням клієнтів та інше.

Існує два варіанти відкриття туристичної компанії, найбільш поширеними серед них є:

• відкрити фірму з нуля;

• купити готову туристичну фірму.

Природно, кожен зі способів має свої плюси і мінуси, і кожен підприємець вибирає для себе найбільш зручний варіант. Розглянемо кожен з них більш детально.

До покупки готового діючого бізнесу в нашій країні ставляться скептично, з якоюсь часткою недовіри, оскільки існують думки, що навряд чи хтось буде продавати прибутковий бізнес. А якщо все-таки продають, значить у підприємства проблеми, воно не приносить дохід, збиткове, а то й банкрут. Звичайно, буває, що власник бажає позбутися проблемного активу і замовчує про це. Але зараз все частіше реальними причинами продажу є або перехід в інший бізнес або особисті обставини, наприклад зміна місця проживання, проблеми зі здоров'ям і т.д.

 Купуючи готову діючу туристичну компанію, можна розраховувати на вже існуючу базу клієнтів, напрацьовані зв'язки, ім'я та репутацію на ринку, наявність персоналу, готове офісне приміщення та інше. Абсолютним плюсом буде і те, що продавці завжди допомагаю ввійти в курс справи, дають консультації, допомагають і направляють на потрібний лад. Логічними, наприклад, будуть питання, чи гарна репутація у конкретного туроператора на ринку? Чи не підводив він своїх клієнтів? Чи позитивна історія компанії? Відповіді на ці питання залежать від сумлінності продавця. Страховкою в даному випадку буде проведення професійної перевірки юридичної, бухгалтерської та фінансової діяльності туристичної компанії. Залучення професіоналів дозволить мінімізувати усі ризики.

Процедура створення туристичного підприємства як юридичної особи передбачає багато етапів, при цьому необхідно зауважити, що останнім часом створення і реєстрація має тенденцію до спрощення.

Найважливішими елементами створення туристичного під­приємства є:

1. вибір організаційно-правової форми;

2. протокол намірів учасників (засновників);

3. розробка проектів установчих документів;

4. проведення установчих зборів;

5. підготовка установчих документів для реєстрації;

6. правова реєстрація підприємства;

7. постановка на облік та реєстрація в податкових, статистичних органах, Пенсійному фонді, Фонді соціального страхування та інших установах;

наступні організаційні процедури, пов’язані з відкриттям рахунків у банківських установах, виготовлення печатки, штампу, фірмових бланків. Важливими етапами діяльності туристичного підприємства є:

1. планування виробництва туристичних послуг і контроль за якістю туристичного продукту. Це питання підготовки турів, їх методичне забезпечення, підготовка договірної документації, робота зі страховими та іншими зацікавленими організаціями;

2. визначення способу (технології) реалізації туристичного продукту. Це може бути самостійна реалізація або через інші фірми, комісійний продаж через посередників або створення розгалуженої дилерської мережі;

3. способи стимулювання продажів. Сюди належать ярмарки, виставки, конкурси, аукціони, туристичні лотереї, надання сезонних пільг, пільг для постійних клієнтів, дітей, рекламні тури та ін;

4. підбір та управління персоналом туристичного підприємства. Це розрахунок необхідної кількості працівників, формування штатного розкладу, розробка посадових інструкцій, форми оплати праці, регламенту роботи підприємства та ін.

Говорячи про туристичне підприємство, маються на увазі ті фірми, основною діяльністю яких є надання туристичних послуг, а всі інші види діяльності - супутні, побічні. Але не будь-яке таке підприємство чи організацію можна назвати туристичною фірмою, оскільки вони можуть діяти як на комерційній, так і не на комерційній основі. Комерційне туристичне підприємство має головною метою своєї діяльності отримання прибутку за рахунок надання різних видів туристичних послуг.

Важливою формою економічної діяльності туристичного підприємства є франчайзинг, який у широкому розумінні цього терміна означає передачу прав на надання послуг та виробництво туристичного продукту, а також надання практичної допомоги в справі організації туристичного бізнесу. Франчайзинг як особлива форма господарювання полягає ось в чому: незалежне підприємство (франчайзодавець), яке виробляє туристичний продукт або надає послуги, передає право використо­вувати свій товарний знак іншому підприємству (франчайзо - отримувачу) в обмін на зобов’язання виготовляти такий самий туристичний продукт або надавати послуги. За право господарювати від імені і під торговельною маркою франчайзодавця підприємство виплачує певний відсоток від свого доходу як матеріальну винагороду.

Франчайзинг можна поділити на дві категорії: організація продажу туристичного продукту чи послуг і форма підприємництва.

Франчайзинг - договір (угода) між продавцем та покупцем, за якою продавець захищеного торговельною маркою продукту чи послуги надає ексклюзивне право на розповсюдження та продаж даного продукту чи послуги незалежному підприємцю на регіональному ринку в обмін на отримання від нього грошової винагороди за умови дотримання покупцем технологій обслуговуючих операцій.

В індустрії туризму найбільш поширена друга категорія франчайзингу, при цьому франчайзодавець створює повну концепцію підприємства або методів роботи, а франчайзоотримувач купує право використовувати наявні наробки.

Франчайзинг надає переваги обом сторонам - розширює бізнес однієї і надає можливість для підприємництва іншій стороні, яка функціонує у відповідності зі стандартами та режимом роботи, встановленими франчайзодавцем.

Такі договірні відносини мають багато мережевих туристичних підприемств. Одними з них є мережа туристичних агенцій «Гарящі путівки». Мережеві туристичні агенції - це турфірми працюють під однією назвою, як правило, мають договори з групою туроператорів, і продаючи тури тільки цих туроператорів, мають підвищену комісію. Менеджери в таких турфірмах менш підготовлені, так як продають обмежений набір турів. Продажі досягаються наданням додаткових знижок (за рахунок підвищеної комісії туроператора) і масовою рекламою. Масовий підхід менш націлений на щільне спілкування з клієнтом і рішення його питань на відпочинку. Можливості вибору відпочинку клієнтом обмежені набором надаваних турів та регіонів відпочинку.

ВИСНОВОК

Аналіз проходження практики дозволяє зробити ряд висновків.

Туристична агнція «Гарящі путівки» одна із ланок успішної франчайзингової мережі. Вона досить динамічно розвивається і має хороші перспективи у майбутньому. Проходження практики дало можливість ознайомитись із загальними засадами діяльності туристичної фірми, характерними рисами туризму як складової сфери послуг. Надзвичайно цінним було вивчення досвіду роботи керівництва організації.

У процесі практики був зроблений аналіз фірми, оцінено її внутрішнє та зовнішнє середовище. Виділені конкурентні переваги та загрози фірми потребують врахування для підвищення ефективності роботи всієї організації та управління нею.

Також були виявлені основні характеристики організаційної культури даного підприємства, можливий їх вплив на діяльність фірми та заходи, які потрібно здійснити для покращення ситуації у цій сфері.

Управління організаційною культурою на сьогодні є одним з найважливіших завдань менеджменту будь-якої української фірми.

Створення ефективної організаційної культури в Україні – одне із основних завдань на сьогоднішній день. Як вважає відомий дослідник культури в Україні Ю. Палеха: «Для формування вітчизняної організаційної культури слід вжити рішучих, виважених і послідовних заходів щодо проведення ефективної національної економічної політики, інтеграції у світову співдружність, пошуку нових цінностей, вивчення досвіду провідних країн».

Проте, створення ефективної організаційної культури можливе тільки за умови зміни самого способу мислення українців, переходу від загально корумпованого та інерційного суспільства до суспільства із чесними правилами бізнесу і підприємницької ініціативи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України.

2. Цивільний кодекс України, 16.01.2003 р. № 435-IV.

3. Господарський кодекс України, 16/01/2003 р. № 436-IV.

4. Кримінальний кодекс України, 21.06.2001 р. № 2341-ІІІ.

5. Кодекс України про адміністративні правопорушення, 07.12.1984р

№ 8073-Х.

6. Закон України “Про підприємства в Україні”, 27.03.1991 р. № 887-ХІІ.

7. Закон України “Про господарські товариства”, 19.09.1991р.

№1576-ХІІ.

8. Закон України “ Про державну реєстрацію юридичних осіб і фі-

зичних осіб-підприємців”, 15.05.2003 р. № 755 IV.

9. Закон України “Про захист прав споживачів”, 12.05.1991 р.

№1024-ХІІ.

10.Закон України “Про страхування”, 07.03.1996 р. № 85/96-ВР.

11.Закон України “Про рекламу”, 03.07.1996 р. № 270/96-ВР.

12.Закон України “Про аварійно-рятувальні служби”, 14.12.1999 р. №

1281-ХІV.

13.Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність”,

16.04.1991р. № 959-ХІІ.

14.Закон України “Про правовий статус іноземців”,

04.02.1994 р. № 3929-ХІІ.

15. Закон України “Про внесення змін до “Закону України про туризм”,

18.11. 2002 р. № 1282-IV.

16. Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяль-

ності”, 01.06. 2000 р. № 1775-ІІІ.

17. Закон України "Про стандартизацію", 17 травня 2001р., №2408-ІІІ.

18. Закон України "Про підтвердження відповідності", 17 травня 2001р.,

№ 2406-ІІІ.

19. Закон України “Про стандарти, технічні регламенти та процедури оці-

нки відповідності”, 1 грудня 2005 р., №3164-IV.

20.Постанова Кабінету Міністрів України “Про Державну програму

розвитку туризму на 2002–2010 роки”, 29.04.2002 р. № 583.

21.Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку

органів ліцензування”, 14.11.2000 р. № 1698.

22. Постанова Кабінету Міністрів України, 19 березня 2003р. №358 “Про

внесення змін до переліків центральних органів виконавчої влади, на які покла-

даються функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності і роз-

роблення технічних регламентів”.

23. Постанова Кабінету Міністрів України, 17 серпня 2002р. №1136 "Про

забезпечення дотримання законодавства під час надання послуг іноземцям та особам без громадянства".

Донченко Л. М. Проблеми та перспективи державної підтримки розвитку туризму / Л. М. Донченко, Н. П. Гостєва // Держава та регіони. Сер.“Державне управління”. –2010. –No 1. –С. 37–42.

7. Остап’юк Н.

І. Державне регулювання розвитку туристичної галузі в

Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. екон.

наук : спец. 08.00.03

“Економіка та управління національним господарством” /

Н. І. Остап'юк. –

Х.,

2011.

–

20 с.

8. Україна. Закони. Про Державний бюджет України на 201

1 рік : [Закон

України від 23 грудня 2010

р. No 2857

-

VI] [Електронний ресурс] / Верховна

Рада України. –

Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/285

7

-

17/print1332918053627071

9. Україна. Закони. Про Державний бюджет України на 201

0 рік : [Закон

України від 27 квітня 2010

р. No 2154

-

VI] [Електронний ресурс] / Верховна

Рада

України. –

Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/215

4

-

17/print1332933178540222

10. Україна. Закони. Про Державний бюджет України на 2

009 рік : [Закон

України від 26 грудня 2008

р. No 835

-

VI] [Електронний ресурс] / Верховна Рада

України. –

Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/835

-

17/print1332918053627071

11. Україна. Закони. Про Державний бюджет України на 20

08 рік та про

внесення змін до деяких законодавчих актів : [Закон Укр

аїни від 28 грудня

2007

р. No 107

-

VI] [Електронний

ресурс] / Верховна Рада України. –

Режим

доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/107

-17/print1332933178540222

12. Україна. Президент. Про Положення про Державне агентс

тво України

з туризму та курортів : Указ від 08 квітня 2011 р.

No

444/2011