Тема 17 Україна у роки другої світової війни План

1. Радянсько-німецький пакт 1939 та його наслідки для України 2. Напад Німеччини на СРСР та німецько-фашистська окупація 3. Окупаційний режим на Українських землях 4.Військові операції по визволенню України від фашистських загарбників 5. Дві течії опору на Україні. Діяльність радянських партизан і українських націоналістів 6. Наслідки війни для України

1.

Угода про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом, або Пакт Молотова — Ріббентропа (нім. Deutsch-sowjetischer Nichtangriffspakt; рос.Договор о ненападении между Германией и Советским Союзом) — розрахована на 10 років міждержавна угода, підписана в перші години 24 серпня 1939 року (у документі зазначена дата 23 серпня) у Москві міністром закордонних справНімеччини Йоахимом фон Ріббентропом та Головою Ради народних комісарів, народним комісаром закордонних справ СРСР В'ячеславом Молотовим у присутності посла Німеччини Вернера фон дер Шуленбурга та члена Політбюро ЦКВКП(б), секретаря ЦК ВКП(б), члена Виконавчого комітету Комінтерну Йосипа Сталіна.

Угода спиралась на Берлінську угоду 1926 року, а з ним, і на Рапалльську угоду 1922 року.

Пакт гарантував нейтралітет Радянського Союзу в конфлікті Третього Рейху зПольщею та країнами Заходу, та давав можливість повернення Радянським Союзом втрачених Росією у Першій світовій війні територій.

Таємним додатковим протоколом визначались сфери взаємних інтересів обох держав у Східній Європі та поділ Польщі між ними при очікуваному у ті дні нападі Німеччини на Польщу.

Договір разом з іншими Радянсько-Німецькими угодами втратив силу 22 червня1941 після нападу Німеччини на Радянський Союз.

17 вересня, порушивши Договір про ненапад між Польщею та Радянським Союзом, Червона Армія розпочала збройну агресію та окупувала територію Польщі, узгоджену в таємному протоколі до пакту Молотова-Ріббентропа.

В 1940 р. 300 000 польських військовополонених утримувались в таборах на територіях окупованої західної України та Білорусі. 5 березня розпочались масові страти, які згодом назовуть Катинською бійнею. Було видано накази стратити 25 000 польських військовополонених. з 28 червня і по 4 липня, Радянський Союз окупував та анексував Бессарабію, Північну Буковину та край Герца. Окуповані Радянським Союзом території були перетворені на радянські республіки.

2.

22 червня 1941 року у 4 години ранку військово-повітряні сили фашистської Німеччини здійснили ряд раптових масових ударів авіацією і сухопутними військами на фронті від Балтійського моря до Карпат. Розпочалася Велика Вітчизняна війна Радянського Союзу проти фашистської Німеччини. Важливе значення в гітлерівському плані "блискавичної війни» відводилося розгрому радянських військ на України, на території якої знаходилися Київський Особливий, Одеський та Харківський військові округа. Ударні сили групи армії "Південь" - 40 дивізій і одна бригада, зламавши опір радянських військ у прикордонних боях заглибилися на Південно-західному напрямі на 350 км. Особливо запеклі, криваві бої велися на Київському напрямку. ворог 8 липня 1941 року прорвав фронт у південному секторі Новгород-Волинського укріпленого району, створивши реальну загрозу захоплення міста. З 11 липня по 26 вересня 1941 року тривала героїчна оборона Києва. Водночас з наступом на Київ 4-та румунська армія при підтримці німецьких військ на початку серпня 1941 року розпочала наступ на Одесу. Захисники Одеси оборонялися 73 дні. Під Одесою загарбники втратили близько 200 тисяч вбитими, пораненими і полоненими. Героїчна оборона Севастополя в 1941-1942 роках - одна з найбільш драматичних сторінок Великої Вітчизняної війни на півдні України. У травні-червні 1942 року радянські війська зазнали дві великі поразки на території України - в районі Харкова і на Керченському півострові. Наприкінці липня 1942 року гітлерівці повністю окупували Україну. 27 липня 1942 року радянськими військами був залишений останній населений пункт Луганської області.

3.

Під ногою фашистського окупанта українські землі перебували від червня 1941 р. до повного їх вигнання – жовтня 1944 року.

Вже перші дні окупації показали: ворог прийшов на нашу землю не для визволення відбільшовизму чи дарування незалежності. Фашизм мав одну мету – нищення народу і перетворення його на рабів.

Україна була розділена на кілька окремих частин:

1. Дистрикт "Галичина" (Львівська, Станіславська, Тернопільська і Дрогобицька обл.), який було приєднано до Краківського генералгубернаторства і значився як територію рейху.

2. Рейхскомісаріат "Україна" у складі 12 областей (Правобережжя, Полтавської і Запорізької), який очолив лютий ворог українства Ерік Кох.

3. Донбас і Слобожанщина передавались у підпорядкування фронтового військового командування.

4. Закарпаття фюрер подарував Угорщині як окрему адміністративну одиницю "Підкарпатська територія".

5. Південні землі між Дністром і Південним Бугом з центром в Одесі утворили "Трансністрію", яку разом із Північною Буковиною і Бесарабією передали Румунії.

Фашистський окупаційний режим в Україні мав виконати три основні завдання:

1. Забезпечити продовольством, матеріальними і людськими ресурсами потребифашистської воєнної машини.

2. Фізичне знищення українського населення, депортація та вивезення на роботу до Німеччини з метою створення "життєвого простору" для арійської раси.

3. Сприяти колонізації значної частини окупованих земель, заселенню цілих районів німецькими переселенцями.

Для реалізації цієї мети окупанти здійснили наступне:

− усі адміністративні одиниці очолювали німецькі комісари, які спиралися на поліціюбезпеки і гестапо. Українцям була заборонена будь-яка політична діяльність. Тільки в генералгубернаторстві з дозволу властей існував Український Центральний Комітет (УЦК) в Кракові, очолюваний Володимиром Кубійовичем, його діяльність поширювалась в основному на громадську опіку і просвітницьку роботу;

− найбільші підприємства України були поділені між німецькими магнатами. Окупанти нещадно грабували міста і села, перетворювали колгоспи і радгоспи на "общиннігосподарства", запроваджували в них кріпосний режим;

− під страхом суворої кари запроваджувалась обов'язкова трудова повинність. Грабунок, свавілля, терор підняті в ранг державної політики. За час окупації з України було вивезено 9,2 млн. т зерна, 622 тис. т м'яса та мільйони тонн інших продуктів, навіть чорнозем, для перевезення було використано 1418 тис. вагонів;

− здійснювався шалений наступ на духовне життя поневоленого народу. Окупанти дозволили відкрити в Україні лише початкові школи. Відбувалось повальне пограбування пам'яток історії та культури, національних реліквій;

− вершиною жорстокості окупантів був наказ про "знищення населення більшовицької імперії", в т. ч. України. Планове знищення населення було частиною державної політики третього рейху.

Першою жертвою геноциду стало єврейське населення. Тільки у Львові знищено в гетто, розстріляно десятки тисяч євреїв; у Бабиному Яру під Києвом – понад 100 тис. євреїв.Не менш жорстоким було ставлення окупаційних властей до українців, масові розстріли відбувалися у Києві, Львові, Станіславі та інших містах.Фашисти вщент спалили 250 населених пунктів України, розстріляли там все мирненаселення. В Україні фашисти створили 50 гетто і понад 180 великих концентраційних таборів. Під час окупації населення республіки скоротилося на 14 млн. чоловік, із них на фронтах загинуло близько 6 млн., 5 млн. постраждало під час окупації, понад 2 млн. вивезено на каторжні роботи до Німеччини.

4.

Зимова кампанія 1942 — 1943 рр. - Після перемоги в Сталінградській битві радянські війська, продовжуючи наступ, звільни­ли 16 лютого 1942 р. Харків. Але 24 березня в результаті контрнаступу німецьких військ їм довелося залишити місто і відійти за річку Сіверський Донець.У грудні 1942 - січні 1943 р. Червона армія звільнила частину Донбасу і Харківської об­ласті.

Літньо-осіння кампанія 1943 р. -Перемога Червоної армії в Курській битві створила умови для подальшого наступу. 23 серпня від німецько-фашистських загарбників був звільнений Харків.

У серпні-вересні було завершене звільнення Донбасу, почалася битва за звільнен­ня Лівобережної України і битва за Дніпро. Радянські війська захопили плац­дарми в районах Лютежа (північніше Києва) і Великого Букрина (південніше Переяслав-Хмельницького), Кременчука, Дніпропетровська. Були звільнені Чернігів, Полтава.

20 жовтня Воронезький, Степовий, Південно-Західний, Південний фронти були перей­меновані в 1-й, 2-й, 3-й, 4-й Українські фронти. 1-й Український фронт почав бойові дії по звільненню Києва.

6 листопада після тяжких боїв Київ був звільнений. Радянські війська продовжили на­ступ, просунулися на захід на 150 км, наприкінці листопада форсували Дніпро, звільнили Житомир.Війська 2-го і 3-го Українських фронтів у жовтні звільнили Запоріжжя, Дніпропет­ровськ, Таманський півострів.

У вересні-листопаді почалася підготовка до звільнення Криму. Червона армія вийшла до низів'їв Дніпра і Перекопу. У листопаді радянські війська захопили плацдарм північніше Керчі.Наприкінці листопаду радянські війська контратакували німецькі танкові части­ни в районі Бердичів-Фастів. Радянські війська, зазнавши значних втрат, змушені були залишити Житомир, Коростень, Радомишль. Ціною життя тисяч радянських воїнів подальше просування німців на Київ було зупинено.

5.

На боротьбу з окупаційним режимом, "новим порядком" піднімалися широкі верстви населення. Не всі з них були прибічниками радянської влади. В русі Опору були дві течії - прорадянська і націоналістична.

Течія	Діяльність
Прорадянська	Створення підпільних організацій. Створення партизанських загонів. Нанесення шкоди окупантам шляхом саботажу. Ведення бойових дій.
Націоналістична	Виголошення 30 червня 1941 р. у Львові незалежної української держави. Формування уряду під проводом Я. Стецька - одного з провідних діячів ОУН. Намагатися співпрацювати з Німеччиною заради перемоги над більшовизмом (цю позицію поділяла частина ОУН під проводом А. Мельника). Організація підпілля і партизанських загонів, що боролися як з окупантами , так і з Червоною Армією (в цій боротьбі бере участь частина ОУН під проводом С. Бандери). Агітаційна робота серед населення. Створення в жовтні 1942 р. Української повстанської армії (УПА) під проводом ОУН- Бандери.

6.

Загинула п'ята частина населення, близько 3 млн чоловік на фронтах і 5,5 млн у зо­нах окупації.Цілком зруйновані промисловість, сільське господарство, транспорт.Зруйновано 714 міст і селищ, 28 тис. сел.Прямі матеріальні втрати склали 285 млрд руб (у довоєнних цінах).

Внесок українського народу в перемогу над фашистською Німеччиною та її союзниками в Другій світовій війні

Українці боролися проти фашистської Німеччини та її союзників у складі Червоної армії (4,5 млн чоловік), американської, канадської армій, військових частин Австрії, у загонах Руху Опору.

2,5 млн воїнів-українців були нагороджені орденами і медалями. 2072 воїни-українці були удостоєні звання Героя Радянського Союзу. 32 воїни стали двічі (тричі) Героями Радянського Союзу. Серед них тричі Герой Радянського Союзу І. М. Кожедуб, двічі Герої Радянського Союзу І. М. Бойко, М. 3. Бондаренко, Д. Б. Глинка, О. І. Молодчий, С. П. Супрун, П. А. Таран.

Понад 57 тисяч українських партизанів і підпільників були нагороджені орденами і ме­далями, 97 з них стали Героями Радянського Союзу.

Звання місто-герой одержали Київ, Одеса, Севастополь, Керч.

Серед військового керівництва СРСР було чимало українців (О. Єрьоменко, С. Тимо-шенко, Р. Малиновський, І. Черняховський, П. Рибалко, К. Москаленко).

Червона армія змогла здобути перемогу завдяки героїчній праці тилу, який зміг забез­печити війська всім необхідним: боєприпасами, військовою технікою, продовольством, медикаментами, одягом.