- •1. Причини та умови виникнення філософії.
- •2. Абсолютний ідеалізм г. Гегеля.
- •1. Значення терміну «філософія», функції філософії.
- •2. Антропологічний принцип в філософії л. Фейєрбаха.
- •1. Історичні типи світогляду та їх характеристика.
- •2. Марксистська філософія.
- •1.Охарактеризуйте взаємовідношення філософії з релігією та мистецтвом
- •2. Основні етапи розвитку філософії в Україні.
- •1. Назвіть та розкрийте суть філософських методів.
- •1. Основні філософські школи Стародавньої Індії.
- •1. Філософсько-етичний зміст даосизму.
- •1. Філософсько-етичний зміст даосизму.
- •2. Філософські, суспільно-політичні погляди і. Франка та Лесі Українки
- •2. Особливості розвитку української філософії у хх ст.
- •1. Особливості філософії Геракліта.
- •2. Розкрийте особливості сучасної західної філософії та назвіть її основні філософські напрями, школи.
- •2. Дайте характеристику психоаналітичної філософії: фрейдизм та неофрейдизм.
- •2. Окресліть та охарактеризуйте основні ідеї представників філософії екзистенціалізму.
- •1.Охарактеризуйте основні положення неоплатонізму.
- •2. Рух як засіб існування матерії.
- •1. Історичні форми середньовічного типу філософствування.
- •2. Простір і час основні форми існування матерії.
- •1. Патристика, головні ідеї та представники.
- •2. Назвіть та охарактеризуйте рівні та форми пізнання
- •1. Філософські погляди а. Блаженного.
- •2. Загальна характеристика пізнання.
- •1. Розкрийте суть вчення про чотири природи і. Еріугена.
- •2. Розкрийте єдність чуттєвого та раціонального в пізнанні.
- •1. Охарактеризуйте вчення ф. Аквінського.
- •2. Назвіть та охарактеризуйте основні концепцій істини.
- •1. Особливості філософії епохи Відродження.
- •2. Діалектика, як складова філософії
- •1. Філософія н. Мак’явеллі.
- •2. Категорії діалектики. Одиничне, особливе, загальне.
- •1.Основні положення вчення Дж. Бруно.
- •2. Закони діалектики.
- •1.Особливості філософії Нового часу
- •1. Назвіть та охарактеризуйте вчення про «ідоли» ф. Бекона.
- •1. Охарактеризуйте пошуки р. Декарта.
- •2. Характерні особливості духу.
- •1. Філософське вчення Дж. Локка.
- •2.Суспільна свідомість, її структура.
- •1. Особливості філософії Просвітництва.
- •2. Людина як вольова істота. Свобода, вибір, мораль.
- •1. Основні положення вчення п. Гольбаха.
- •2. Взаємодія людини та суспільства.
- •2. Цінності та їхня роль у житті людини.
- •1. Основні положення філософії і. Канта.
- •2. Проблема смерті та безсмертя людини у філософсько-світоглядному окресленні.
1. Філософсько-етичний зміст даосизму.
Даоси́зм — китайське традиційне вчення, в якому присутні елементи релігії, містики, гадань, шаманізму, медитацій, а також традиційна філософія і наука. Послідовники даосизму звуться даосами.В історії Даосизму має місце розділення вчення на філософський Даосизм (дао цзя), що розвинувся в неодаосизм, і релігійний (дао цзяо), що включив алхімію, демонологію, лікування. За час свого існування даосизм не створив єдиної церкви, а догматичні положення його ортодоксальних направлень не сформувалися в конкретний, спільний для всіх віруючих догмат. Це відбилося на поліморфізмі даоської доктрини особливостях ритуальної діяльності і організаційних рівнях. Проте даосизм є цілісний соціокультурний феномен, що робить значний вплив на життя сучасного китайського суспільства.Даосизм виник у 6 столітті до н. е. і є однією з двох корінних китайських релігійно-філософських систем (іншою є конфуціанство), яка значно вплинула на розвиток китайської культури. Ціль даосизму, як філософії виражається у «Дао Де Чінг» (книга шляху і благодаті) мислителя Лао-Цзи, Чуанг Цу, і у Льє Цу будучи глибокою, радісною, таємничною і практичною гармонією з всесвітом. В політиці і виживанні, даос шукає дієвого шляху найменшого спротиву і скромності. Всі крайні позиції ведуть до своїх протилежностей. Все є в русі, за винятком самого Дао (Шляху). Інь (жіноче) врівноважує Ян (чоловіче).За твердженням даосів, світ у цілому і людина зокрема характеризуються трьома видами життєвої енергії: шен (дух), ци (дихання) і цзін (життєва субстанція). Під час медитації людина прагне до злиття мікрокосму (її) з макрокосмом (всесвіт). З цією метою людина повинна позбавитися від дуалістичного сприйняття дійсності; іншими словами, вона прагне ототожнити своє Его зі всім всесвітом, тобто позбавитися від суб'єктно-об'єктної свідомості. Отже, даоська медитація глибоко містична. Містичний союз зі всім сущим не піддається раціональному поясненню; збагнення здійснюється безпосередньо через досвід. Таким чином, затверджується фундаментальне положення даосизму, згідно з яким розказане Дао не є достеменне Дао. Те, що пізнається під час медитації не піддається словесному вираженню. Якщо все знаходиться в процесі постійної зміни, ідентифікація власного «Я» стає ілюзією, явною помилкою, але рано чи пізно людина буде вимушена змиритися з реальністю змін. Проте даосизм не схильний вдаватися до мудрувань і акцентує увагу на практичному здійсненні цієї концепції. Людина повинна переконатися на власному досвіді в суті питання, тобто усвідомити дійсну реальність і відчути себе частиною потоку Дао.
1. Філософсько-етичний зміст даосизму.
Філософські погляди Тарас Шевченка. Філософські і соціально-політичні погляди «братиків» не були єдиними. Тарас Григорович Шевченко, вступивши у братство, відстоював свої особливі самостійні погляди, не поділяв повністю релігійно-ідеалістичний світогляд Миколи Костомарова і Пантелеймона Куліша, був прихильником активних виступів, відкритої боротьби з кріпосництвом та царизмом, тоді як інші члени товариства готові обмежитися лише літературною і освітньою пропагандою. Тоді ж Тарас Шевченко — аж ніяк не революціонер, а скоріше бунтар у пост-екзистенціальному значенні. Шевченківський бунт певно відкидає несправедливу соціально-політичну реальність з її порядками, законами та ін. Тоді ж це відкидання не ставить своєю метою утвердження якогось іншого порядку, законів та ін. У творах Тараса Шевченка немає ніякої програми зміни суспільного буття, крім самої загальної мрії про «сім'ю велику, вільну, нову», про світ, у якому лише «буде син і буде мати, і будуть люди на землі». Ідеальне суспільство шевченківської мрії є царство творчого людського духу, а не букви, точно «запланованої», зафіксованої в системі чітко визначених законів. Що ж до філософсько-релігійних поглядів Тараса Шевченка, то погляди виявляються, насамперед, в етичній оцінці людського життя. Вищим критерієм оцінки людського буття виступає правда, що набуває у світогляді роль надприродного принципу, стає синонімом закону Божої волі. Ця правда — не абстрактна філософська категорія, а жива норма конкретно-індивідуального переживання свого життя.
БІЛЕТ 10
1. Основні положення вчення Конфуція. 1.Основний зміст вчення Конфуція – це вчення щодо правил поведінки й його нормах. Це вчення хороше управлінні державою, про сумлінному відправленні державної служби, як і про правильному порядку до сімейному побуті. У цьому воно повністю орієнтується зберегти закріплення традиційних, сформованих у Китаї з давнинисемейно-родових обрядів, і культу предків. Конфуцій не вчив нічого новому; вона сама наполегливо повторював, що ні викладає ніякого нового вчення, а вимагає лише суворого дотримання древніх законів і установлень. Найважливішим із них збереження культу предків, що поряд із обожнюванням імператора та її влади стало основним змістомконфуцианского релігійного культу. По релігійним віруванням китайців, найголовніша обов'язок людини – це синова шанобливість («>сяо») та шанування предків. Саме звідси виростає повага до порядків у державі, до чиновників, що його втілюють. Всі його вчення висловлює властиве традиціоналістських товариствам прагнення стабільності, незмінності, яке обертається закріпленням кожним людиною постійного місця у соціальної ієрархії. Це місце визначається відповідність до його соціальній приналежністю і статусом, і навіть власними силами з оволодіння правильним вченням.