- •1. Причини та умови виникнення філософії.
- •2. Абсолютний ідеалізм г. Гегеля.
- •1. Значення терміну «філософія», функції філософії.
- •2. Антропологічний принцип в філософії л. Фейєрбаха.
- •1. Історичні типи світогляду та їх характеристика.
- •2. Марксистська філософія.
- •1.Охарактеризуйте взаємовідношення філософії з релігією та мистецтвом
- •2. Основні етапи розвитку філософії в Україні.
- •1. Назвіть та розкрийте суть філософських методів.
- •1. Основні філософські школи Стародавньої Індії.
- •1. Філософсько-етичний зміст даосизму.
- •1. Філософсько-етичний зміст даосизму.
- •2. Філософські, суспільно-політичні погляди і. Франка та Лесі Українки
- •2. Особливості розвитку української філософії у хх ст.
- •1. Особливості філософії Геракліта.
- •2. Розкрийте особливості сучасної західної філософії та назвіть її основні філософські напрями, школи.
- •2. Дайте характеристику психоаналітичної філософії: фрейдизм та неофрейдизм.
- •2. Окресліть та охарактеризуйте основні ідеї представників філософії екзистенціалізму.
- •1.Охарактеризуйте основні положення неоплатонізму.
- •2. Рух як засіб існування матерії.
- •1. Історичні форми середньовічного типу філософствування.
- •2. Простір і час основні форми існування матерії.
- •1. Патристика, головні ідеї та представники.
- •2. Назвіть та охарактеризуйте рівні та форми пізнання
- •1. Філософські погляди а. Блаженного.
- •2. Загальна характеристика пізнання.
- •1. Розкрийте суть вчення про чотири природи і. Еріугена.
- •2. Розкрийте єдність чуттєвого та раціонального в пізнанні.
- •1. Охарактеризуйте вчення ф. Аквінського.
- •2. Назвіть та охарактеризуйте основні концепцій істини.
- •1. Особливості філософії епохи Відродження.
- •2. Діалектика, як складова філософії
- •1. Філософія н. Мак’явеллі.
- •2. Категорії діалектики. Одиничне, особливе, загальне.
- •1.Основні положення вчення Дж. Бруно.
- •2. Закони діалектики.
- •1.Особливості філософії Нового часу
- •1. Назвіть та охарактеризуйте вчення про «ідоли» ф. Бекона.
- •1. Охарактеризуйте пошуки р. Декарта.
- •2. Характерні особливості духу.
- •1. Філософське вчення Дж. Локка.
- •2.Суспільна свідомість, її структура.
- •1. Особливості філософії Просвітництва.
- •2. Людина як вольова істота. Свобода, вибір, мораль.
- •1. Основні положення вчення п. Гольбаха.
- •2. Взаємодія людини та суспільства.
- •2. Цінності та їхня роль у житті людини.
- •1. Основні положення філософії і. Канта.
- •2. Проблема смерті та безсмертя людини у філософсько-світоглядному окресленні.
1.Охарактеризуйте основні положення неоплатонізму.
Неоплатонізм довів до ретельних деталізацій і логічної стрункості провідні думки Платона. Усе сутнє являє собою результат виливання (еманації) Єдиного, яке тотожне благу, не знає ніякого ушкодження та змін. Першим продуктом Єдиного постає світовий Розум, у деяких тлумаченнях — Дух, а він еманує у світову Душу. Душа оживляє все сутнє, роблячи світ внутрішньо пов'язаним. Через душу все, що існує прагне повернутися до вищого — до Єдиного, бо там його вихідна батьківщина, його корені. Людина ж являє собою уособлення світобудови, бо до її єства входять тіло, душа та розум; останній і дає людині спрямування — прагнути до єдиного, до блага. Основні творці неоплатонізму — Плотін (205—270) та Прокл (412—485).
2. Рух як засіб існування матерії.
Невід'ємним атрибутом матерії є рух. З точки зору філософії рух — це не просто пересування, переміна місць, а будь-яка зміна предмета взагалі. Кожному структурному рівню матерії, цілісності наявних на даному рівні систем відповідають свої форми руху. Звичайно виділяють дві групи форм руху матерії:
перші форми, які проявляються на всіх відомих просторових масштабах і структурних рівнях матерії — механічний рух атомів: молекул, мікроскопічних і космічних тіл; розповсюдження електромагнітних і гравітаційних хвиль; рух елементарних частинок;
другі форми, які проявляються лише на певних структурних рівнях в неорганічній природі, живій природі, суспільстві — галактики, метагалактики, біосфера, ноосфера, техносфера, екологічні системи тощо. Як правило, нижчі форми руху органічно входять до складу вищих, але кожна більш висока по організації форма руху матерії не зводиться до простої суми нижчих її форм. Рух є внутрішньою необхідністю існування матерії.
БІЛЕТ 20
1. Історичні форми середньовічного типу філософствування.
Основи середньовічного суспільства остаточно сформувалися у Європі в IX—Х ст. У цей час склалася система особистих суспільних залежностей (васалітет), а християнська релігія пронизувала собою та регламентувала всі сфери і сторони людського життя. У цей самий час формуються і провідні напрями середньовічного філософування — схоластика і містика. Обидва вони були варіантами релігійної філософії, тому для них незаперечним був авторитет Святого Письма, а Бог поставав вихідним орієнтиром для усіляких міркувань та осмислень. Відмінність між схоластикою і містикою полягала в різному ставленні до можливостей людського розуму в питаннях богопізнання. Схоластика вважала, що, хоча з допомогою розуму Бога пізнати неможливо, людина повинна повною мірою використати можливості розуму, оскільки він здатний привести до межі, з якої відкривається сфера споглядання сяйва Божої слави. Останнє досягається лише вірою, але до названої межі приводить розум. Оскільки найнадійнішим та найефективнішим засобом розуму є логіка, то найпершою ознакою схоластики є використання логіки в богопізнанні. Містики ж наполягали на тому, що розумування тільки шкодить християнському благочестю, тому в пошуках шляхів наближення до Бога слід покладатися на почуття, віру, любов та самозречення. Отже, у підґрунті поділу середньовічної філософії на схоластику та містику лежить різне тлумачення співвідношення віри та розуму у справі богопізнання