4. Зарубіжний досвід санаційних заходів підприємств

У зв'язку із потребою створення теоретико-методологічної бази са­наційних заходів суб'єктів господарювання України (як промислових, так і сільськогосподарських) велике значення має вивчення та узагальнення позитивного досвіду країн з ринковою економікою у даній справі.

1. Державна підтримка сільського господарства досить поширена в країнах з розвиненою економікою. Там ця галузь вважається пріоритетною, тож частка коштів, яка передбачається для аграрного сектора, у ВВП досить висока — від 0,1 % у Новій Зеландії до 4,1 % у Фінляндії та 1,5 % — у СІЛА. Це дає аграріям названих країн можливість виробляти прибуткову продукцію.

2. Досвід більшості розвинутих країн світу переконливо свідчить, що в них аграрний сектор вилучено з ринкової економіки. Найвагомішими

важелями економічного впливу держави на розвиток сільського господар­ства є надання дешевих кредитів, підтримка твердих цін, здійснення безпосередніх виплат та ін. У Європі під державне регулювання підпадає 90 % цін на сільськогосподарську продукцію у вигляді субсидій для підтримки аграріїв у зв'язку з високими цінами на засоби виробництва. Нині частка державних субсидій у сільському господарстві становить у СІЛА — 30%, Канаді — 45%, країнах Спільного Ринку — 49%, Швеції — 59%, Япо­нії — 66%, Фінляндії — 71 %, Норвегії — 77%, Швейцарії — 80%.

3. В аграрному виробництві практично усіх країн із розвиненою ринковою економікою діє спеціалізована система сільськогосподарського кредиту, тобто ця галузь є кредитомісткою і її нормальне функціонування без кредитних ресурсів у сучасних умовах практично неможливе. Це зумо­влено специфікою сільського господарства: нестачею вільних фінансових коштів; високою капіталомісткістю і порівняно низькою фондовіддачею; сезонністю виробництва і значною тривалістю виробничого циклу; зале­жністю від природнокліматичних умов, що знижує гарантованість позик сільськогосподарським товаровиробникам; порівняно малими розмірами підприємств аграрного сектора, що робить їх менш конкурентоспромож­ними на ринку коротко- і довготермінових кредитів.

4. Однією з досить важливих і водночас гарантійних підойм високої продуктивності американського аграрного сектора є щорічна фінансова підтримка його розвитку державою. З бюджету СІЛА щорічно на субси­діювання сільського господарства і харчової промисловості виділяється 4% коштів, тобто 60 млрд. доларів.

5. Один із методів санації — укладення мирової угоди. У багатьох країнах (Німеччина, Польща, Росія, Казахстан) законодавством передба­чена можливість такої угоди, яка укладається відповідно до вимог податко­вого законодавства. Фінансове оздоровлення ресурсів боржника можливе й за рахунок банківського кредиту. Цю форму санації може здійснювати, як правило, комерційний банк, який обслуговує підприємство.

6. Світова практика стверджує, що банкрутство характерне для рин­кової економіки. В усіх країнах світу, де ведеться відповідна статистика, 70-80% заново створених підприємств (фірм) припиняють свою діяльність вже на другому році свого існування. За таких умов приведення системи банкрутства в дію не тільки безповоротне, але й необхідне, оскільки бан­крутство підприємства може стати оздоровчою процедурою, від якої може виграти більшість її учасників, якщо не всі.

7. У розвинених країнах реструктуризація підприємств відбувається безперервно. Такий тип санаційної реструктуризації реалізується через

заходи реорганізації бізнесу, реінжинірингу бізнес-процесів та структур­ного розвитку підприємств. У більшості випадків така реструктуризація пов'язана з еволюційним характером розвитку підприємства та ґрунтується на його ресурсах. Еволюційна реструктуризація може включати такі скла­дові: зміну організаційної структури, зміну асортименту продукції, зміну системи управління, поділ підприємства та приєднання (поглинання) інших підрозділів та підприємств.

8. Реструктуризація виробничої сфери країн Центральної Європи включає в себе:

а) юридичну реорганізацію — зміну структури власності та корпоратизацію;

б) фінансову реорганізацію — оптимізацію активів та пасивів, санаціюбалансу, зменшення дебіторської та кредиторської заборгованості;

в) організаційну та функціональну перебудову, яка охоплює організацію відділів, внутрішню ієрархію, методи бухгалтерської звітності, комунікації, персонал тощо. Функціональна реорганізація в свою чергу орієнтована на виробничий процес, технологію, наявність ресурсів, питання збуту;

г) створення корпорацій — життєздатних і стійких вертикально та горизонтально інтегрованих стратегічних підприємств (об'єднань);

д) демонополізацію великих підприємств шляхом їх поділу на самостійні фінансово-господарські одиниці.

9. У світовій економіці лізинг займає друге місце за обсягом інвестицій після банківського кредиту, це близько 1700 лізингових компаній із 31 країни світу з оборотом лізингових послуг понад 400 млрд.доларів США. У США річна сума лізингових контрактів нині становить 100-130 млрд. доларів США. У країнах Західної Європи частка лізингу устаткування дорівнює близько 15% до його загальних поставок, а в абсолютному виразі — приблизно 120 млрд. доларів США на рік. Розміри лізингових операцій у світовій економіці щорічно зростають. Так, у США кожний четвертий долар, який спрямовується на оновлення капітальних активів, витрачається на лізинг техніки і обладнання, а не на придбання "її у власність. В Австралії — кожний третій долар, а у Новій Зеландії — кожний другий проходить через лізингове посередництво.