2. Порядок оголошення підприємства банкрутом.

Охарактеризуємо послідовність дій зацікавлених сторін щодо оголошення підприємства банкрутом чи його санації, яка передбачена Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

1. Передумови для порушення справи про банкрутство.

Справа про банкрутство підприємства порушується за письмовою заявою будь-кого з кредиторів боржника, органів державної податкової служби або контрольно-ревізійної служби, працівників підприємства до господарського суду за наявності відповідних підстав (формальних ознак фінансової неспроможності). Кредитори мають право об’єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією заявою. Боржник може звернутися до арбітражного суду з власної ініціативи за його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності.

Згідно зі статтею 15 АПК та статтею 6 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» справи про банкрутство розглядаються господарськими судами за місцем перебування боржника.

Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати і не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Справа про банкрутство порушується за наявності формальних ознак фінансової неспроможності боржника. Вітчизняне законодавство виділяє дві такі ознаки:

1. Неплатоспроможність. Боржник вважається неплатоспроможним, якщо він неспроможний виконати свої платіжні зобов’язання, строк оплати яких настав. Зовнішньою ознакою неплатоспроможності боржника є припинення ним будь-яких платежів.

2. Загроза неплатоспроможності. Боржник перебуває під загрозою неплатоспроможності, якщо він передбачає свою неспроможність виконати платіжні зобов’язання в разі настання строку їх погашення. З формального боку, загроза неплатоспроможності виявляється на основі оперативного фінансового плану боржника.

У законодавстві про банкрутство переважної більшості країн виокремлюють ще одну, третю ознаку фінансової неспроможності, яка може бути підставою для порушення справи про банкрутство боржника — це перевищення заборгованості підприємства над його активами (майном). Неплатоспроможність такого підприємства настає з настанням строків виконання зобов’язань.

У першому випадку маємо справу із зовнішньою ознакою фінансової неспроможності (фактична неплатоспроможність). У другому та третьому — із припущенням (прогноз неплатоспроможності).

Кредитор, чия вимога забезпечена заставою, може звернутися із заявою про порушення справи про банкрутство стосовно вимог, не забезпечених заставою, або якщо вартість предмета застави недостатня для повного задоволення його вимоги. В даному разі, кредитор має навести докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою.

Боржник у разі неплатоспроможності або загрози неплатоспроможності та за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, може звернутися до господарського суду з власної ініціативи із заявою про порушення справи про своє банкрутство за таких умов:

• якщо задоволення вимог одного чи кількох кредиторів унеможливить виконання грошових зобов’язань перед іншими кредиторами;

• якщо в разі ліквідації боржника не у зв’язку з процедурою банкрутства боржник не має змоги задовольнити грошові вимоги кредиторів у повному обсязі;

• за наявності ефективної концепції санації та відсутності необхідного часу для її реалізації (необхідних відстрочок платежів можна досягти, уклавши мирову угоду під час провадження справи про банкрутство).

Реквізити заяв кредиторів та боржника до господарського суду з приводу порушення справи про банкрутство, а також перелік необхідних документів, які додаються до заяви, наведено в табл. 8

Таблиця 8

Зміст заяви та документи для попорушення справи про банкрутство

Реквізити заяви	Документи, які додаються
Стандартні — назва арбітражного суду, до якого подається заява; — ім’я боржника, його поштова адреса; — ім’я кредитора, його поштова адреса; номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів; — виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, із зазначенням суми боргових вимог кредиторів, строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського рахунку боржника, а також дати його прийняття банківською установою боржника до виконання; — докази того, що сума підтверджених вимог перевищує суму в триста мінімальних розмірів заробітної плати; — перелік документів, що додаються до заяви	Кредиторами: — рішення суду, арбітражного суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; — копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства списуються кошти з рахунків боржника; — підтвердження банківською установою боржника про прийняття зазначеного документа до виконання (занесення до картотеки) із зазначенням дати прийняття; — виконавчі чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; — докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повно- го задоволення вимоги, забезпеченої заставою (якщо єдина підтвердже- на вимога кредитора, котрий подає заяву, забезпечена активами боржника); — документ, який підтверджує сплату державного мита
Додаткові до заяви боржника: — сума вимог кредиторів за грошовими зобов’язаннями в розмірі, який не заперечується боржником; — розмір заборгованості з податків і зборів (обов’язкових платежів); — розмір заборгованості з відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю, виплати заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплати авторської винагороди; — відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум, і дебіторської заборгованості; — назви банків, які здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника	Боржником: — рішення власника майна боржника про звернення його до арбітражного суду з заявою; — бухгалтерський баланс на останню звітну дату; — перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави; — висновок аудиторської перевірки, який підтверджує неплатоспроможність боржника; — повний перелік кредиторів із зазначенням їх реквізитів та суми боргу (реєстр кредиторів); — розшифрування дебіторської заборгованості; — план санації чи проект мирової угоди (за наявності відповідних умов); — інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника