7. Непряма державна підтримка фіскального характеру.

Залежно від напрямку економічної доктрини держави можливе використання того чи того виду санаційної підтримки підприємств фіскального характеру. Ця підтримка може набирати таких форм:

• надання податкових пільг та податкове кредитування;

• реструктуризація заборгованості перед бюджетом та державними цільовими фондами;

• списання заборгованості перед державою;

• надання цільових податкових пільг підприємствам, які потребують санації;

• фіскальні поступки головним кредиторам підприємств, які потребують санації, з метою активізації участі кредиторів у санаційних процесах.

У 2009 році Законом України «Про зміни до законодавчих актів» заборонено проводити пролонгацію та списання податкової заборгованості підприємств-боржників. Реструктуризація відбувається поділом податкової заборгованості на 120 місяців, при цьому оплата має починатися з 1 січня року і здійснюватися рівними частинами до 15 числа кожного місяця. До 1 січня року податкові органи припиняють стягнення з платників податків у безспірному порядку сум реструктуризованої заборгованості і відкликають з уповноважених банків розрахункові документи зі сплати зазначеної заборгованості. Якщо за заявою податкового органу розпочато провадження справи про банкрутство проти підприємства, заборгованість якого підлягає реструктуризації, то податковий орган звертається до господарського суду з клопотанням про припинення провадження у справі, тобто відкликає заяву про порушення справи про банкрутство.

На думку багатьох спеціалістів, такого роду перманентна підтримка фіскального характеру є не що інше як приховане субсидіювання підприємств, оскільки на суму списаної заборгованості чи наданих податкових пільг зменшуються бюджетні доходи. Ефективність такого роду заходів, спрямованих на фінансову підтримку підприємств, є надзвичайно низькою. Про це свідчить, зокрема, напівзбанкрутілий стан підприємств вітчизняної цукрової промисловості, яким не раз надавалися різного роду податкові пільги та інші форми державної фінансової підтримки.

8. Надання дозволу на недотримання антимонопольного законодавства як непрямий метод підтримки.

Згідно із Законом України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» з метою запобігання монопольному становищу окремих підприємців на ринку такі форми санації підприємств, як реорганізація, злиття, приєднання, придбання активів, створення концернів та ряд інших, здійснюються за згодою Антимонопольного комітету. Коли підприємці зловживають монопольним становищем на ринку, антимонопольні органи можуть прийняти рішення про реорганізацію монопольних утворень через їхній примусовий поділ.

Принагідно зазначимо, що у США, наприклад, дозвіл на злиття конкуруючих між собою компаній може бути отриманий тоді, коли одна з них перебуває на межі банкрутства, але має велике народногосподарське значення. Загалом у світовій практиці проведення санації цей метод використовується у виняткових випадках, оскільки надання дозволу на монопольні утворення тягне за собою негативні мікро- та макроекономічні наслідки. Застосування цього методу може справити антиринковий ефект стратегічного характеру. Отже, використовувати його можна лише тоді, коли підприємства доведуть, що в результаті їх злиття буде найбільш повно використано ефект масштабу, значно знизиться собівартість продукції та істотно поліпшиться її якість. Злиття з порушенням антимонопольного законодавства можливе лише тоді, коли буде доведено позитивне сальдо між народногосподарською вигодою та негативними антиконкурентними наслідками.