- •Лекція 1.
- •Тема 1. Основи фінансової санації підприємств план
- •5. Криза постачання.
- •1. Фінансова криза та її ознаки.
- •2. Фактори фінансової кризи.
- •3. Види кризи.
- •4. Криза збуту.
- •Лекція 2.
- •Тема 1. Основи фінансової санації підприємств план
- •Виробничо-технологічна криза.
- •Криза персоналу.
- •Організаційна криза.
- •1. Виробничо-технологічна криза.
- •2. Криза персоналу.
- •Організаційна криза.
- •Лекція 3.
- •Тема 1. Основи фінансової санації підприємств план
- •1. Економічна сутність санації підприємств.
- •2. Управління фінансовою санацією підприємств.
- •3. Класична модель санації.
- •Економічна сутність санації підприємств
- •2. Управління фінансовою санацією підприємств.
- •3. Класична модель санації.
- •Лекція 4.
- •Тема 2. Оцінка санаційної спроможності підприємства план
- •Експрес-діагностика кризового фінансового стану.
- •Фундаментальна діагностика кризового фінансового стану.
- •Моделі прогнозування ймовірності банкрутства.
- •1. Експрес-діагностика кризового фінансового стану
- •2. Фундаментальна діагностика кризового фінансового стану
- •3. Моделі прогнозування банкрутства.
- •Лекція 5.
- •Тема 2. Оцінка санаційної спроможності підприємства план
- •1. Санаційна спроможність підприємства та її оцінка.
- •1.1. Аналіз стабільності фінансового стану
- •1.2. Аналіз поточної та прогнозування майбутньої платоспроможності
- •2. Прогноз здатності до нейтралізації поточної загрози банкрутства
- •3. Механізм внутрішньої фінансової стабілізації діяльності господарюючого суб'єкта при загрозі кризи
- •Лекція 6.
- •Тема 2. Оцінка санаційної спроможності підприємства план
- •1. Санаційний аудит: методи, програма та порядок проведення санаційного аудиту.
- •2. Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства.
- •2. Аудит фінансової сфери підприємства.
- •2.1. Оцінювання динаміки та структури валюти балансу.
- •2.2. Аудит власного капіталу.
- •2.3. Аудит позикового капіталу та кредиторської заборгованості.
- •2.4. Оцінка ліквідності активів підприємства та його платоспроможності.
- •2.5. Аналіз дебіторської заборгованості.
- •2.6. Аудит реальних та фінансових інвестицій (вкладень).
- •2.8. Оцінювання ділової активності підприємства.
- •3. Доступність для підприємства факторів виробництва та нарощування збуту продукції.
- •4. Оцінка запланованих санаційних заходів.
- •5. Акт аудиторської перевірки.
- •Лекція 8.
- •Тема 3. Складаня і узгодження плану фінансової санації підприємства план
- •1. Складання і погодження плану фінансового оздоровлення підприємства в процесі досудової санації
- •2. Складання і погодження плану фінансової санації підприємства в процесі провадження справи про банкрутство
- •План санації
- •1. Загальні положення
- •2. Правовий статус та структура власності
- •3. Аналіз фінансово-господарського стану Боржника
- •3. План реорганізації боржника у ході провадження справи про банкрутство
- •4. Оцінка ефективності реалізації плану фінансової санації
- •Лекція 8.
- •Тема 4. Досудова сананція план
- •1. Досудове врегулювання господарських претензій.
- •2. Зміст та особливості проведення досудової санації.
- •3. Процедура проведення досудової санації.
- •4. Порядок продажу на аукціоні основних засобів, що є державною власністю.
- •Лекція 9.
- •Тема 5. Санація підприємств у судовому порядку план
- •1. Особливості врегулювання господарських спорів у судовому порядку.
- •2. Санація боржника його керівником.
- •3. Фінансова санація на ухвалу господарського суду.
- •4. Керуючий санацією: його функції та повноваження
- •5. Мирова угода
- •Лекція 10.
- •Тема 6. Фінансування санації підприємств план
- •1. Потреба у капіталі для забезпечення фінансової рівноваги
- •2. Правила фінансування
- •3. Визначення та класифікація внутрішніх фінансових джерел санації підприємства
- •3.1. Доходи від основної діяльності як джерело фінансування
- •3.2. Інші операційні доходи
- •3.3. Доходи від інвестиційної діяльності
- •3.4. Інші та надзвичайні доходи як внутрішнє джерело фінансування санації підприємств
- •3.5. Амортизація як джерело фінансових ресурсів підприємства
- •3.6. Зменшення витрат підприємств
- •Лекція 11.
- •Тема 6. Фінансування санації підприємств план
- •1. Класифікація зовнішніх джерел фінансування підприємства
- •2. Статутний фонд як зовнішнє джерело фінансування підприємства
- •3. Додатковий капітал
- •4. Емісійний дохід від продажу облігацій (облігаційні позики)
- •5. Банківські кредити
- •6. Кошти контрактних фінансових інститутів, іноземні інвестиції та інші зовнішні джерела фінансової санації підприємства
- •Лекція 12.
- •Тема 7. Реструктуризація підприємства план
- •Сутність та основні форми реструктуризації підприємства.
- •Санація балансу.
- •Поняття і форми реогранізації підприємства.
- •1. Сутність та основні форми реструктуризації підприємства
- •2. Санація балансу.
- •3. Поняття і форми реогранізації підприємства
- •Лекція 13.
- •Тема 7. Реструктуризація підприємства план
- •1. Реорганізація, спрямована на укрупнення підприємств.
- •2. Реорганізація підприємств, спрямована на їх розукрупнення
- •3. Перетворення як окремий випадок реорганізації підприємств
- •4. Передавальний та розподільний баланси.
- •Лекція 14.
- •Тема 8. Методи державної фінансової підтримки санації підприємств план
- •1. Передумови надання державної підтримки неплатоспроможним підприємствам.
- •2. Державні органи з питань санації та банкрутства підприємств.
- •3. Форми та методи державної підтримки.
- •4. Пряме державне фінансування на безповоротній основі.
- •5. Фінансова державна підтримка на поворотній основі.
- •6. Діяльність фонду стабілізації підприємств та організацій, внесених до реєстру неплатоспроможних
- •7. Непряма державна підтримка фіскального характеру.
- •8. Надання дозволу на недотримання антимонопольного законодавства як непрямий метод підтримки.
- •9. Поручительство державних органів.
- •10. Надання гарантій.
- •11. Інноваційні позики та фінансування.
- •Лекція 15.
- •Тема 9. Економіко-правові аспекти банкрутства та ліквідації підприємства план
- •1. Необхідність, функції та завдання інституту банкрутства підприємства.
- •2. Порядок оголошення підприємства банкрутом.
- •1. Необхідність, функції та завдання інституту банкрутства підприємства
- •2. Порядок оголошення підприємства банкрутом.
- •1. Передумови для порушення справи про банкрутство.
- •2. Ухвала про порушення справи про банкрутство.
- •3. Підготовче засідання
- •4. Попереднє засідання господарського суду.
- •5. Проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів.
- •6. Визнання боржника банкрутом.
- •Лекція 16.
- •Тема 9. Економіко-правові аспекти банкрутства та ліквідації підприємства план
- •1. Етапи ліквідації підприємства
- •2. Діяльність ліквідаційної комісії.
- •3. Черговість задоволення претензій кредиторів.
- •4. Ліквідаційний баланс
- •Лекція 17.
- •Тема 10. Особливості фінансової санації та банкрутства підприємств різних форм власності та видів діяльності план
- •1. Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником
- •2. Особливості банкрутства відсутнього боржника
- •Особливості фінансової санації суб’єктів різних організаційно-правових форм
- •4. Зарубіжний досвід санаційних заходів підприємств
- •5. Санація комерційного банку
- •6. Санаційна реорганізація комерційного банку
- •Лекція 18.
- •Тема 10. Особливості фінансової санації та банкрутства підприємств різних форм власності та видів діяльності план
- •1. Особливості банкрутства містоутворюючих підприємств
- •2. Особливості банкрутства особливо небезпечних підприємств
- •3. Особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств
- •4. Особливості банкрутства страховиків
- •5. Особливості банкрутства професійних учасників ринку цінних паперів
- •6. Особливості банкрутства емітента чи управителя іпотечних сертифікатів, управителя фонду фінансування будівництва чи управителя фонду операцій з нерухомістю
- •7. Загальні положення про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина
- •8. Особливості банкрутства фермерського господарства
Лекція 12.
Тема 7. Реструктуризація підприємства план
План
Сутність та основні форми реструктуризації підприємства.
Санація балансу.
Поняття і форми реогранізації підприємства.
1. Сутність та основні форми реструктуризації підприємства
Реструктуризація підприємства — це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів.
Розрізняють такі форми реструктуризації:
реструктуризація виробництва;
реструктуризація активів;
фінансова реструктуризація;
корпоративна реструктуризація (реорганізація).
Реструктуризація виробництва передбачає внесення змін до організаційної та у виробничо-господарської сфери підприємства з метою підвищення його рентабельності та конкурентоспроможності. Ідеться насамперед про такі заходи:
зміна керівництва підприємства;
упровадження нових, прогресивних форм та методів управління;
диверсифікація асортименту продукції;
поліпшення якості продукції;
підвищення ефективності маркетингу;
зменшення витрат на виробництво;
скорочення чисельності зайнятих на підприємстві.
Реструктуризація активів передбачає такі заходи:
продаж частини основних фондів;
продаж зайвого обладнання, запасів сировини та матеріалів тощо;
продаж окремих підрозділів підприємства;
зворотний лізинг;
реалізація окремих видів фінансових вкладень;
рефінансування дебіторської заборгованості.
Фінансова реструктуризація пов’язана зі зміною структури й розмірів власного та позичкового капіталу, а також зі змінами в інвестиційній діяльності підприємства. Отже, це такі заходи:
реструктуризація заборгованості перед кредиторами;
одержання додаткових кредитів;
збільшення статутного фонду;
заморожування інвестиційних вкладень.
Найскладнішим видом реструктуризації є корпоративна реструктуризація. Остання передбачає реорганізацію підприємства, що має на меті змінити власника статутного фонду, створення нових юридичних осіб і (або) нову організаційно-правову форму діяльності. У межах такої реструктуризації виконують:
часткову або повну приватизацію;
поділ великих підприємств на частини;
виокремлення з великих підприємств тих чи інших підрозділів, зокрема об’єктів соцкультпобуту та інших непрофільних підрозділів;
приєднання до інших чи злиття з іншими, потужнішими підприємствами.
Види об'єднань - це їх класифікація за певними матеріальними та юридичними критеріями з урахуванням законодавчих визначень. Матеріальним критерієм класифікації об'єднань на види є мета їх створення та діяльності. Це може бути: досягнення спільних матеріальних та інших інтересів членів об'єднання, координація їхньої діяльності, централізоване виконання виробничо-господарських і управлінських функцій, реалізація спільного інвестиційного проекту (програми) тощо. Юридичним критерієм класифікації об'єднань на види є правовий режим членства учасників в об'єднаннях. Відповідно до цього критерію розрізняють договірні та статутні об'єднання. Договірними згідно зі ст. 3 Закону України "Про підприємства в Україні" є асоціації та корпорації. Статутними (недоговірними) закон визначає концерни і консорціуми. Договірні і статутні об'єднання класифікуються також залежно від їхньої організаційно-правової форми: державні, недержавні, змішані. Наведена класифікація об'єднань не є вичерпною, оскільки законом передбачено, що підприємства можуть об'єднуватися і в інші структури за галузевим чи територіальним принципом. До них відносять як договірні, так і статутні об'єднання, що мають свої власні назви, відмінні від наведених у законі. Це можуть бути компанії, виробничі об'єднання, комбінати, трести та інші об'єднання підприємств з традиційними назвами (наприклад, Південно-Західна залізниця, Українська державна авіакомпанія "Авіалінії України"). Серед договірних об'єднань помітне місце посідають корпорації - найпоширеніший вид об'єднань державних підприємств. Корпорацію як договірне об'єднання можуть створювати підприємства будь-яких форм власності на основі поєднання їхніх спільних виробничих, наукових і комерційних інтересів та централізованого управління діяльністю членів об'єднання. Для централізованого управління діяльністю групи члени об'єднання делегують правлінню частину своїх повноважень, визначених законом. Певний ступінь централізації управлінських функцій і повноважень у руках правління - це основна кваліфікаційна ознака корпорації як договірного об'єднання. Іншим видом договірного об'єднання визначено асоціацію. Це договірне об'єднання, яке створюється учасниками для координації їхньої діяльності, тобто узгодження дій стосовно, наприклад, номенклатури продукції (робіт, послуг), освоєння ринків збуту (маркетинг), визначення цін. Координація не вимагає централізації управління приємствами - членами асоціації. Тому асоціації (правлінню) не дозволяється втручатися у виробничу та комерційну діяльність підприємств.
Договірні об'єднання відрізняються від статутних правовим режимом створення і функціонування. Засновниками цих об'єднань можуть бути підприємства всіх форм власності. Створюються вони на добровільних засадах. Засновники для створення договірного об'єднання укладають між собою багатосторонній установчий договір, у якому визначають усі необхідні умови діяльності об'єднання (склад сторін, мета і предмет діяльності, спільне майно, централізовані функції і повноваження).
Основним видом статутних об'єднань визначено концерн. Це об'єднання промислових, будівельних, транспортних, торговельних підприємств, наукових організацій, банків та ін., яке створене на основі повної фінансової залежності членів об'єднання від одного або групи підприємців.Фінансовою залежністю обумовлено те, що в концерні застосовується найбільш високий ступінь централізації управлінських функцій і повноважень підприємств концерну. До статутних об'єднань відносять також державні корпорації (хоч за законом це договірні об'єднання).
Особливості правового становища статутних об'єднань полягають у тому, що: засновниками їх є власники і уповноважені органи, а не самі підприємства. Зокрема, це стосується державних концернів і корпорацій. Так, українські корпорації та концерни державної власності створюються, реорганізуються та ліквідуються рішеннями Кабінету Міністрів України (декретами, постановами). Склад членів і статути цих об'єднань затверджують відповідні галузеві міністерства і держкомітети (безпосередньо або за погодженням з Антимонопольним комітетом, Мінекономіки, Мінфіном України). Статутні об'єднання галузевого масштабу створюють безпосередньо галузеві міністерства і держкомітети (Мінтранс, Мінпаливенерго, Держкомзв'язок). Територіальні статутні об'єднання комунальної власності створюються, реорганізуються і ліквідуються відповідними радами чи держадміністраціями; статутні об'єднання діють на підставі затверджених засновниками статутів, тобто не мають установчих договорів. Отже, предмет і цілі їхньої діяльності визначають власники (уповноважені органи), а не самі члени об'єднань; особливістю правового становища державних статутних об'єднань є обмежене право виходу з них підприємств. Державні підприємства мають право вийти з державних об'єднань за згодою органів, визначених в актах про їх створення. Третім видом статутних об'єднань визначено консорціум. Консорціум - це тимчасове статутне об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення статутної мети. Консорціуми, за загальним правилом, створюються для реалізації певних інвестиційно-будівельних проектів (програм). Після досягнення статутної мети консорціум або ліквідується, або перетворюється рішенням його засновників і реєструється як постійне господарське об'єднання.
