6. Кошти контрактних фінансових інститутів, іноземні інвестиції та інші зовнішні джерела фінансової санації підприємства

Контрактні фінансові інститути, як правило, включають інститути спільного інвестування, пенсійні фонди, страхові компанії, ломбарди, фінансові та позичково-ощадні асоціації, інвестиційні фонди та компанії.

Страхові компанії відіграють надзвичайно велику роль на фінансовому ринку, забезпечуючи інвесторам страховий захист від різного роду ризиків. Угоди страхування, що з ними укладаються, є основою для фінансового забезпечення інвестиційних проектів.

Можливі наступні методи фінансування санаційних заходів страховими компаніями:

• страхування відповідальності, предметом якого є відповідальність перед третіми особами за можливими зобов’язаннями з відшкодування збитків ( наприклад, гарантіям банкам і фінансовим компаніям у разі неплатоспроможності позичальника);

• перестрахування, що полягає у страхуванні вже застрахованих об’єктів з метою зменшення ризиків та перерозподілу відповідальності щодо сплати страхових збитків;

• страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);

• страхування інвестицій;

• страхування фінансових ризиків неотримання, невчасного отримання та отримання не у повній сумі платежів за договорами про іпотечні кредити та платежів за іпотечними сертифікатами;

• страхування судових витрат;

• страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій.

Згідно Закону України «Про страхування» залучені у формі страхових внесків кошти, а також власний капітал страхові компанії вкладають в акції і облігації приватних корпорацій, а також у державні боргові зобов’язання. Крім купівлі цінних паперів, страхові компанії можуть використовувати свої ресурси для видавання довгострокових кредитів підприємствам різних галузей економіки у формі іпотеки або вкладень у нерухомість. У зв’язку з цим при наявності державних гарантій повернення кредитів чи поручительств місцевих органів влади страхові компанії можуть виступати донорами грошових коштів для фінансування санації підприємств. Вони можуть виступати також гарантами щодо мінімізації втрат інвесторів та кредиторів підприємства, що стимулює інвестування санаційних заходів.

Важливу роль у фінансуванні санаційних заходів з реконструкції підприємств відіграють лізингові компанії, оскільки у кризовій ситуації більшість підприємств неспроможні здійснювати технічне оновлення виробництва за рахунок власних коштів. Тому актуальним стає залучення приватних інвестицій для фінансової підтримки підприємств, особливо малого та середнього бізнесу. Як відомо, лізингова операція має кредитний характер, оскільки власник інвестиційних ресурсів купує майно та надає його в оренду користувачу. За рахунок періодичних внесків покривається вартість майна та лізингова маржа ( прибуток лізингодавача ). Використання лізингу для фінансування санаційних заходів з переозброєння виробництва має суттєві переваги над іншими формами кредитування:

• 100 % фінансування придбання основних фондів ( при банківському кредитуванні – 60 – 70 % їхньої вартості);

• відсутність необхідності у заставі чи інших гарантіях та поручительстві;

• погашення лізингових платежів відбувається за рахунок виручки від продукції, виготовленої на цьому ж обладнанні, зокрема, за рахунок амортизаційних відрахувань і податку на прибуток ;

• стимулювання оперативного оновлення техніки і технології без залучення для фінансування власного капіталу;

• лізинговий кредит не відображається в балансі підприємства, що не погіршує його платоспроможність;

• мінімізація втрат при відсутності попиту на продукцію;

• фінансове стимулювання за рахунок перевищення надходжень від використання лізингу над платою за банківський кредит.

Ще одним джерелом фінансування санації можуть виступати кошти, отримані від факторингових операцій, що можуть проводитися факторинговими компаніями або банками. Факторинг передбачає переуступку вимог за торговими операціями банку або факторинговій компанії. Проте, факторингові послуги не надаються підприємствам, які є збитковими і неплатоспроможними або оголошені некредитоспроможними. Також плата за факторингове обслуговування залежить від виду факторингу, фінансового стану підприємства-позичальника, масштабів і структури його виробничої діяльності та надійності покупців. Визначаючи плату за факторинг, враховують відсоток за кредит і середній термін обороту коштів фінансової установи в розрахунках із покупцем.

Інші контрактні фінансові інститути: інвестиційні фонди і компанії, пенсійні фонди, ломбарди можуть здійснювати опосередковане інвестування через придбання облігацій та акцій підприємств, що детально розглядалося в попередніх параграфах.

Використання розглянутих джерел фінансування санації підприємств дозволяє не тільки залучити певну частину інвестиційних ресурсів у виробництво, а і покращити фінансовий стан підприємства та сприяє « санації балансу» суб’єкта господарювання.

Важливим джерелом фінансування санації підприємств можуть бути іноземні інвестиції, надані у вигляді інвестицій у власний капітал підприємства; безповоротної і поворотної фінансової допомоги; міжнародних кредитів; міжнародної технічної допомоги. Для підприємства найбільш вигідними джерелами з вище перелічених виступають: інвестиції у власний капітал та міжнародна технічна допомога, оскільки повністю звільняються від оподаткування.

Іноземні інвестиції можуть залучатися за рахунок:

• кредитів міжнародних фінансово-кредитних інститутів;

• створення спільних підприємств чи їх об’єднань: концернів, корпорацій, консорціумів, асоціацій тощо.

Згідно Закону України «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах:

• часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

• створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

• придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

• придбання самостійно чи за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;

• придбання інших майнових прав;

• господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл продукції; в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

Для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.

Сьогодні найбільшими кредиторами України є міжнародні фінансові організації, передусім Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Світовий банк. Україна вступила до МВФ і Світового банку в 1992 р. До складу Світового банку входять: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародна фінансова корпорація, Міжнародна асоціація розвитку та Багатостороннє агентство по гарантіях інвестицій. Так, здійснивши підписку на 10 908 акцій (0,7% загальної кількості) на загальну суму 1315,9 млн. дол. США Україна стала членом Світового банку й отримала можливість кредитування МБРР важливих для економіки країни проектів під відносно низькі відсотки.

Банки оформляють внутрішні кредитні угоди, договори застави або поруки, здійснюють контроль за порядком кредитування і виконанням проекту під гарантію. Проекти поділяються на системні та інвестиційні. Відповідно до Загальних умов, за якими МБРР надає позики, Україна повинна виконувати положення щодо звільнення від оподаткування всіх операцій, що здійснюються в рамках позик МБРР.

Системні проекти — це такі, що спрямовані на здійснення економічної реформи в Україні, у тому числі на реформування державного сектору, структурні та інституційні зміни в галузях та секторах економіки. Інвестиційні проекти — це проекти розвитку окремих галузей та секторів економіки, виробництв, фінансування яких здійснюється на умовах самоокупності та обов'язкового внутрішнього співфінансування.

До інших джерел відносять ті всі фінансові ресурси, які можуть бути залучені під час реконструкції чи реструктуризації підприємства у резидентів. Зокрема, при реорганізації за рахунок зменшення виробничих потужностей підприємство отримуватиме надходження від зменшення статутного фонду, інвестицій в додатковий капітал. Матимуть місце інвестиції у статутний та додатковий капітал і при злитті, поглинанні або об’єднанні підприємств.