5. Банківські кредити

Санаційні кредити можуть надаватися кредиторами та банківськими установами. Санаційні кредити відносяться до залучених джерел фінансових ресурсів оскільки поліпшують платоспроможність боржника, хоча і погіршують структуру капіталу та рівень фінансової незалежності, бо збільшується питома вага позикового капіталу.

Використання санаційних кредитів ускладнюється для підприємства тим, що кредитори для мінімізації ризику повернення позик вимагають найкращого кредитного забезпечення і надають позики за максимальними відсотковими ставками.

Як уже зазначалося, кредитування санаційних проектів пов’язане зі значними ризиками. Кредитори можуть зважитися на матеріальний ризик в обмін на майбутню участь у прибутках підприємства-боржника чи невеликий пакет його акцій або сподіваючись отримати надійний ринок збуту своєї продукції (джерело постачання сировини для виробництва) тощо. Крім того, можна вжити ряд заходів щодо зменшення ризиків, пов’язаних із кредитуванням підприємств, які перебувають у кризі.

Надання санаційних кредитів здійснюється, як правило, або комерційним банком, що обслуговує підприємство, або банком, який володіє пакетом корпоративних прав боржника, або ж банківським консорціумом. Вирішальним фактором для надання кредиту є наявність позитивного висновку аудитора про санаційну спроможність підприємства. З метою акумуляції кредитних ресурсів у національній чи іноземній валютах для кредитування санаційних заходів із великим обсягом фінансування і зменшення та диверсифікації кредитних ризиків комерційні банки можуть об’єднуватися у санаційні консорціуми на паритетних засадах.

Кредитні стосунки між позичальником та кредитором регламентуються кредитною угодою, яка визначає взаємні зобов’язання й відповідальність сторін і не може змінюватись в односторонньому порядку без згоди обох сторін.

Санаційні кредити можуть бути лише середньо - або довгостроковими, оскільки лише за таких умов можуть фінансуватися капітальні вкладення, тобто санаційні заходи виробничо-технічного характеру. Середньотермінові кредити надаються на строк від одного до п’яти років, довготермінові на час понад п’ять років. Короткострокові кредити, які надаються у разі тимчасових фінансових труднощів, не можна розглядати як фінансову базу для проведення санації підприємств.

Формами забезпечення санаційного кредиту можуть бути:

• гарантії третьої сторони;

• товарні запаси підприємства;

• нерухоме майно;

• рухоме майно;

• цінні папери.

Для забезпечення довготермінових кредитів використовують нерухомість. Негативною обставиною кредитування є невідповідність оціночної вартості об’єктів забезпечення їх ринковій ціні, що зумовлює залучення кредитних ресурсів у значно меншому розмірі від вартості забезпечення. Тому в деяких випадках доцільніше реалізувати об’єкти, ніж використовувати їх у вигляді гарантії для отримання кредитів.

Санаційні кредити повинні використовуватися за призначенням і своєчасно погашатися. У випадку неможливості повернення кредитів у визначені кредитною угодою терміни банк, перед поданням заяви до господарського суду може вимагати від боржника виконання певних заходів фінансового оздоровлення і встановлення терміну поліпшення його фінансового стану.

Після розгляду запропонованого боржником плану заходів, банк приймає рішення щодо можливості продовження на три місяці кредитних відносини із боржником чи звернення з письмовою заявою до арбітражного суду щодо порушення справи про банкрутство боржника при відсутності перспектив погашення заборгованості.

При продовженні кредитних відносин із боржником укладають додаткову угоду (пролонгацію), яка встановлює більш жорсткі умови кредитування.

Комерційні банки можуть надавати кредити під боргові зобов’язання, в яких крім суми кредиту, ставки процента, умов і термінів погашення та забезпечення боргу заставою містяться інші умови. Досить часто саме ці умови передбачають певні обмеження у можливості залучення повної суми кредиту для фінансування. Так, комерційні банки можуть вимагати підтримання на розрахунковому рахунку підприємства-позичальника певної суми (10-20% від визначення кредиту). Такий залишок називають компенсаційним. У цьому випадку необхідно укладати контракт на суму більшу ніж потреби підприємства, що призводить до збільшення його витрат на погашення кредиту.

У випадку застосування дисконтної ставки підприємство отримує у кредит суму, меншу за встановлене боргове зобов’язання, що підвищує його вартість.

Надання санаційних кредитів банком (чи групою банків) передбачає контроль за діями позичальника щодо виконання ним умов кредитного договору, цільового використання кредитних ресурсів, виконання плану фінансового оздоровлення. Тому банк під час усього періоду санації та терміну дії кредитного договору підтримує ділові стосунки з позичальником, оскільки зобов’язаний перевіряти цілісність майна, діагностувати фактори, що певною мірою спричиняють позитивний чи негативний вплив на процес фінансового оздоровлення боржника. При виявленні фактів використання кредитних коштів не за цільовим призначенням, порушень плану санації, виникнення нових обставин, які загрожують успішному впровадженню запланованих заходів, банк має право дострокового розірвання кредитного договору. Такі дії позичальника слугують підставою для стягнення всіх коштів у межах зобов’язань позичальника за кредитною угодою згідно порядку встановленого чинним законодавством.

Окрім консорціумного кредитування надійним засобом зменшення ризиків для кредитора є призначення на керівні посади підприємства боржника своїх довірених осіб на період санації або встановлення повного контролю над підприємством.

При наданні банком кредиту підприємству, проти якого порушено справу про банкрутство до моменту укладення кредитної угоди і інформацію про порушення такої справи було оприлюднено, безнадійна заборгованість за кредит погашається з власних коштів кредитора. Проте, у випадку надання фінансових кредитів у межах процедури санації дебітора під заставу його корпоративних прав безнадійна заборгованість за кредит погашається з коштів позичальника – за рахунок його корпоративних прав.