3. Визначення та класифікація внутрішніх фінансових джерел санації підприємства
У фаховій літературі знайшли відображення дві стратегії фінансової санації підприємства: захисна і стратегія розвитку. Зміст захисної стратегії полягає у мінімізації витрат підприємства за рахунок виявлення та ліквідації непродуктивних витрат та за рахунок зміни цін. Основними методами впровадження захисної стратегії є: відокремлення та продаж окремих підрозділів підприємства; розпродаж обладнання, яке неефективно використовується у виробничому циклі, звільнення персоналу; скорочення асортименту та номенклатури продукції, зміна відпускних цін та обсягів реалізації продукції. Стратегія мінімізації витрат дозволяє у короткостроковому періоді підвищити платоспроможність підприємства, але не забезпечує її стабілізацію у довгостроковому періоді.
Зміст стратегії розвитку полягає у реорганізації виробництва, контролінгу та управління на підприємстві загалом, тобто у визначенні стратегічних напрямків діяльності підприємства, впровадженні у виробництво якісно нових видів продукції, нових технологій, ефективного маркетингу, заміні та модернізації обладнання, пошук нових ринків і сегментів збуту продукції. На відміну від попередньої, стратегія розвитку дозволяє покращити конкурентоздатність підприємства та платоспроможність не тільки у кризовій ситуації, але і в майбутніх періодах, забезпечивши його стабільний розвиток.
Як правило, підприємства намагаються поєднувати ці стратегії для досягнення підвищення платоспроможності. Здійснення санаційних заходів вимагає від підприємства залучення та використання фінансових ресурсів. Джерела фінансування повинні забезпечувати здійснення процедур оздоровлення підприємства в потрібних обсягах та термінах залучення, необхідним є їх відображення в плані санації.
Для забезпечення ефективності процедури мобілізації внутрішніх джерел фінансування санації необхідно провести їх класифікацію з виділенням джерел відновлення платоспроможності та поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства. Метою класифікації є пошук можливих напрямів аналізу та виявлення ділянок і сфер фінансової, операційної та інвестиційної діяльності, де можуть бути залучені відповідні джерела фінансових ресурсів. Наведену нижче класифікацію покладено в основу комплексної системи пошуку та мобілізації внутрішньовиробничих джерел фінансування санації господарюючого суб’єкта ( рис.11).
Рис. 11. Класифікація внутрішніх фінансових джерел санації господарюючих суб’єктів
При фінансуванні програми санаційних заходів важливе значення для підприємств має якнайповніше залучення внутрішніх фінансових резервів, що дозволяє подолати внутрішні причини кризи та зменшити залежність ефективності санації від залучення зовнішніх фінансових джерел. Важливість внутрішніх джерел обумовлюється короткими термінами їх залучення та, як правило, відсутністю додаткових витрат, пов’язаних з їх залученням. Орієнтація санованого підприємства на мобілізацію внутрішніх джерел фінансування оздоровчих заходів відображається в плані санації підприємства та сприяє зростанню довіри до боржника.
При внутрішньому фінансуванні капітал, вкладений у необоротні та оборотні (за винятком грошових еквівалентів) активи вивільняється і трансформується в ліквідні засоби у вигляді частини виручки від реалізації та інших доходів, які залишаються на підприємстві після сплати всіх податків. До внутрішніх джерел фінансової санації відносять фінансові ресурси підприємства, отримані від здійснення операційної та інвестиційної діяльності, що не передбачає залучення ресурсів на ринку капіталів. Залучення внутрішніх джерел фінансування пов’язане із оптимізацією руху грошових потоків: збільшенням вхідних та зменшенням вихідних грошових потоків.
В основі фінансової санації знаходиться постійний моніторинг фінансових потоків, оцінка і розробка заходів, спрямованих на прискорення, уповільнення чи скорочення руху наявних ресурсів. Основою ефективного управління фінансовими ресурсами підприємства є оптимізація руху грошових потоків на основі балансування та регулювання надходжень і витрат грошових коштів. Саме до внутрішніх джерел фінансування можна віднести кошти, вивільнені в результаті зменшення вихідних грошових потоків та збільшення вхідних грошових потоків. Крім цього, до внутрішніх джерел фінансування відносять амортизаційні відрахування.