⁵

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Львівський національний університет імені Івана Франка

В. М. Коссак, Ю. М. Юркевич

V

ЕКОНОМНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

Навчальний посібник

Львів 2013

У л к 346.545/.546(477(094.5)) Б15К Х83-32 К 71

Рецензенти:

д-р юрид. наук, проф., член-кор. АПН HAH України О. В. Дзера (Київський національний університет імені Тараса Шевченка); д-р юрид. наук, проф., суддя В. М. Кравчук (Львівський окружний адміністративний суд); канд. юрид. наук, доц. Г. Б. Яновицька (Львівський державний університет внутрішніх справ)

Рекомендовано до друку Вченою Радою Львівського національного університету імені Івана Франка (протокол № 6/10 від 31.10.2012 р.)

Коссак В. М.

К 71 Правовий захист економічної конкуренції: навчальний по­сібник / В. М. Коссак, Ю. М. Юркевич. - Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2013. - 314 с.

ISBN 978-617-10-0002-5.

Навчальний посібник підготовлено на основі чинного законо­давства України відповідно до програми спецкурсу «Правовий захист економічної конкуренції». У посібнику докладно проаналізовано діючі нормативно-правові акти та судову практику, пов'язану з вирішенням спорів у сфері економічної конкуренції. Нормативний матеріал подано станом на 1 січня 2013 р.

Для студентів, аспірантів, викладачів, а також суддів, адвокатів, нотаріусів, юрисконсультів, а також усіх, хто цікавиться питаннями застосування антимонопольно-конкурентного законодавства України.

УДК 346.545/.546(477(094.5)) ББК Х83-32

© Львівський національний університет імені Івана Франка, 2013 ISBN 978-617-10-0002-5 © Коссак В. М„ Юркевич Ю. М.,

2013

ЗМІСТ

В. М. Коссак, Ю. М. Юркевич 4

ЕКОНОМНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ 4

Розділ 2 28

Запитання для самоконтролю 80

Р о з/і і п З 82

МОНОПОЛЬНЕ (ДОМІНУЮЧЕ) СТАНОВИЩЕ СУБ'ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ НА РИНКУ 82

Запитання для самоконтролю 104

Розділ 4 105

ЗАХИСТ ВІД НЕДОБРОСОВІСНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ 105

1. Штрафні санкції. 277

2. Примусовий поділ 285

3. Адміністративна відповідальність посадових осіб та інших працівників суб'єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління

та контролю 291

4. 300 309

   Відшкодування шкоди 297

Список використаних джерел Предметний покажчик

ПЕРЕДМОВА

Реформування правового господарського по­рядку в Україні обумовлює розробку якісно нових підходів, у тому числі з питань участі у відносинах щодо захисту економічної конкуренції. Економіч­ною конкуренцією є змагання між суб'єктами гос­подарювання з метою здобуття, завдяки власним досягненням, переваг над іншими суб'єктами гос­подарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають змогу обирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт госпо­дарювання не може визначати умови обороту това­рів на ринку. Водночас під час вирішення цього за­вдання натрапляємо на значні труднощі, пов'язані з формуванням ефективного макроекономічного середовища. У зв'язку з цим істотну роль для розви­тку та удосконалення конкурентного законодавства відіграє підтвердження необхідності формування сприятливих умов для належної правової охорони економічної конкуренції на законодавчому рівні шляхом надання необхідних державних гарантій та визнання неприпустимою діяльності, що має на меті монополізацію та недобросовісну конкурен­цію.

У пропонованому навчальному посібнику дослі­джено правові джерела регулювання конкуренції, з'ясовано правовий статус органів, які забезпечують захист та розвиток конкуренції в Україні, проаналі­зовано поняття «монопольного (домінуючого) ста­новища на ринку» та правові наслідки зловживання ним, охарактеризовано правові основи захисту від недобросовісної конкуренції, антиконкурентні узго­джені дії, а також обмежувальну, дискримінаційну, контролюючу діяльність суб'єктів господарювання. Окрему увагу приділено порядку розгляду справ щодо порушення законодавства про захист еконо­мічної конкуренції та питанням відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції. У посібнику проаналізовано значну кількість прикладів із судової практики та науко­ві підходи у юридичній літературі, на основі чого сформульовано авторське бачення шляхів розвитку чинного законодавства, яке забезпечує правовий захист економічної конкуренції.

Навчальний посібник «Правовий захист еконо­мічної конкуренції» є цілісною навчально-методич­ною роботою, що дає змоіу оволодіти знаннями у цій сфері. Видання буде корисним для студентів, аспірантів, викладачів, а також суддів, адвокатів, но­таріусів, юрисконсультів, усіх, хто цікавиться питан­нями застосування антимонопольно-конкурентного законодавства України.

ПРАВОВІ ДЖЕРЕЛА РЕГУЛЮВАННЯ КОНКУРЕНЦІЇ

1.1. Поняття економічної конкуренції

Конкуренція (від лат. сопсиггепШ - змагання, суперництво) - змагальність підприємців, коли їх самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалі­зації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач¹.

Конкуренція - економічний процес взаємодії і боротьби товаровиробників за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів, за отримання найбільших прибутків. Водночас - ме­ханізм стихійного регулювання виробництва в умовах вільних ринкових відносин. Конкуренція - важливий елемент механіз­му саморегулювання ринкової економіки і водночас конкрет­на форма її функціонування. Конкуренція відображає зв'язок між виробництвом і реалізацією продукту. Цей зв'язок є при- чинно-наслідковим, суттєвим, необхідним і повторюваним, тобто об'єктивним економічним законом. Закон конкуренції відображає причинно-наслідковий зв'язок між можливостями створити продукт, потрібний споживачам, і можливостями ре­алізувати його з вигодою насамперед для покупця, а потім уже для виробника. Розрізняють, зокрема, такі види конкуренції:

• цінова - конкуренція, яку здійснюють шляхом зни­ження цін;

• нецінова - конкуренція, яку здійснюють шляхом під­вищення якості товарів, їхньої надійності, збільшення термінів служби, підвищення продуктивності, по­ліпшення умов реалізації за незмінних цін;

• чиста (ідеальна, досконала) - конкуренція на ринку з багатьма продавцями та покупцями тотожного, взаємозамінного товару, за якої жоден із продавців чи покупців не здатний відчутно вплинути на ціну чи обсяги продажу;

• недосконала - конкуренція, за якої ринок не здатний виконувати свої функції, внаслідок чого, наприклад, окремі виробники мають змогу контролювати ціни й обсяги продажу продукції, яку вони виробляють;

• монополістична - конкуренція, яка виникає на ринку з багатьма продавцями і покупцями та значною кіль­кістю товарів, що реалізуються за різними цінами;

• олігополістична (грец. оіі^оз -мало) - конкуренція, на ринку з небагатьма великими продавцями товарів, здатними суттєво впливати на ціни реалізації цих товарів; модель ринкової структури, за якої небагато великих фірм монополізують виробництво і реалі­зацію основної маси товарів².

Згідно зі ст. 1 Договору про проведення узгодженої анти- монопольної політики від 25.01.2000 р., ратифікованого згідно з Законом України № 449-ІУ від 16.01.2003 р.³, конкуренцією є змагальність суб'єктів господарювання, коли їхні самостійні дії ефективно обмежують можливості кожного з них однобіч­но впливати на загальні умови обігу товарів на відповідному товарному ринку і стимулюють виробництво необхідних спо­живачеві товарів.

У статті 7 Закону України № 2411-УІ від 01.07.2010 р. «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» серед головних за­сад внутрішньої політики в економічній сфері визначено роз­виток конкуренції як базового чинника підвищення ефектив­ності економіки, забезпечення дієвого регулювання діяльності природних монополій, недопущення проявів монополізму на державному та регіональному рівнях⁴.

Згідно зі ст. 25 Господарського кодексу України (ГК України), держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує, завдяки їхнім власним досягнен­ням, здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти госпо­дарювання не визначають умов реалізації товару на ринку.

Органам державної влади та органам місцевого самовря­дування, що регулюють відносини у сфері господарювання, заборонено приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб'єктів господарювання тієї чи ін­шої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб'єктів господарювання чи в інший спосіб порушу­ють правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного зако­нодавства, а також суб'єкти господарювання можуть оспорюва­ти такі акти в установленому законом порядку. Уповноважені органи державної влади та органи місцевого самоврядування повинні здійснювати аналіз стану ринку і рівня конкуренції на ньому та вживати передбачених законом заходів щодо упо­рядкування конкуренції суб'єктів господарювання.

Отже, вважає В. І. Цікало, поняття конкуренції розкрива­ється за допомогою терміна «змагання», а це означає, що зако­нодавець передбачає можливість існування стану конкуренції лише між тими суб'єктами господарювання, які перебувають між собою у змагальних відносинах, тобто мають протилежні інтереси у досягненні однієї мети⁵.

Нормативне визначення поняття «економічної конкуренції» подано у Законі України № 2210-ІІІ від 11.01.2001 р. «Про захист економічної конкуренції»⁶. Зокрема, економічною конкуренцією (конкуренцією) є змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття, завдяки власним досягаенням, переваг над ін­шими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають змоіу обирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Із наведеного законодавчого визначення слід виокремити такі ознаки економічної конкуренції:

є змаганням у сфері господарської діяльності; є можливою винятково між суб'єктами господарю­вання, тобто господарськими організаціями та/чи фізичними особами-підприємцями; її метою є здобуття переваг над іншими суб'єктами господарювання завдяки власним досягаенням; наслідком економічної конкуренції є можливість споживачів та суб'єктів господарювання вибору між кількома продавцями, покупцями.

У літературі серед інших ознак економічної конкуренції визначають такі:

це стан, який відображає відносини змагальності між суб'єктами господарювання;

у процесі змагальних відносин одні суб'єкти господа­рювання здобувають певні економічні переваги над іншими;

досягнення економічних переваг суб'єктами господа­рювання відбувається лише за умови, що вони стали результатом їхніх власних досягнень; внаслідок такого змагання споживачі та суб'єкти гос­подарювання отримують можливість вибору необ­хідного товару;

такий вибір здійснюють, якщо на ринку відсутні інші суб'єкти господарювання, які б визначали умови ре­алізації товару⁷.

Як вказує О. М. Вінник, на ринку (у сфері господарювання) діє економічна конкуренція, роль якої проявляється через її функції:

регулюючу, яка полягає у встановленні таких пра­вил господарювання, що забезпечують виробництво необхідних для суспільства товарів, робіт, послуг; стимулюючу, що проявляється в спонуканні учасни­ків конкуренції вдосконалювати виробництво (щодо якості, ціни, кількості, асортименту товарів, робіт, послуг, запровадження новітніх технологій) з метою збереження або збільшення своєї частки на ринку; контрольно-сигналізаційну, головне спрямування якої полягає у здійсненні контролю учасників кон­куренції над власним виробництвом, його ефектив­ністю та діяльністю своїх потенційних контрагентів: відсутність попиту на власну продукцію, товари, роботи, послуги сигналізує про негаразди у власній діяльності та необхідності вдосконалення виробни­цтва, а відсутність попиту на продукцію потенцій­них контрагентів - про недоцільність встановлення з ними договірного зв'язку⁸.

Рішення або дії органів державної влади та органів місцево­го самоврядування, які спрямовані на обмеження конкуренції чи можуть мати наслідком такі обмеження, визнають обґрун­тованими у випадках:

надання допомоги соціального характеру окремим суб'єктам господарювання за умови, що допомогу надають без дискримінації інших суб'єктів господа­рювання;

надання допомоги за рахунок державних ресурсів з метою відшкодування збитків, завданих стихійним лихом або іншими надзвичайними подіями, на ви­значених ринках товарів або послуг, перелік яких встановлено законодавством;

надання допомоги, в тому числі створення пільгових економічних умов окремим регіонам з метою ком­пенсації соціально-економічних втрат, спричинених важкою екологічною ситуацією; здійснення державного регулювання, пов'язаного з реалізацією проектів загальнонаціонального зна­чення.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про захист економічної конкуренції», цим Законом регулюють відносини: органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з ін­шими суб'єктами господарювання, зі споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією. Отже, учасниками відносин у сфері економічної конкуренції є:

органи державної влади;

органи місцевого самоврядування;

органи адміністративно-господарського управління

та контролю;

суб'єкти господарювання;

споживачі;

інші юридичні та фізичні особи.

В свою чергу, відносини у сфері економічної конкуренції поділяють на три групи (види):

відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господар­ського управління та контролю із суб'єктами госпо­дарювання у зв'язку з економічною конкуренцією; відносини суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з економічною конкуренцією;

відносини суб'єктів господарювання зі споживача­ми, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією.

1.2. Національне законодавство як джерело регулювання економічної конкуренції

Згідно зі ст. 42 Конституції України⁹: держава забезпе­чує захист конкуренції у підприємницькій діяльності; не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобро­совісна конкуренція; види і межі монополії визначаються законом.

Водночас законодавство України, що забезпечує правовий захист економічної конкуренції, почало формуватися ще з по­чатку 90-х років минулого століття.

1992. рік - Закон України № 2132-ХП від 18.02.92 «Про обме­ження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності»¹⁰ (втратив чинпісгь 27.02.2002 на підставі Закону України «Про захист економічної конкуренції»). Цей Закон визначав правові основи обмеження і попередження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у під­приємницькій діяльності та здійснення державного контролю за додержанням норм антимонопольного законодавства.

1993. рік - Закон України № 3659-ХІІ від 26.11.93 «Про Ан- тимонопольний комітет України»¹¹. У цьому Законі визначено особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України, обумовлені його завданнями, повноваженнями та роллю у формуванні конкурентної політики.

1996 рік - Закон України № 236/96-ВР від 07.06.96 «Про за­хист від недобросовісної конкуренції»¹², який визначає правові засади захисту суб'єктів господарювання і споживачів від недо­бросовісної конкуренції та спрямований на встановлення, роз­виток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні господарської діяльності в умовах ринкових відносин. Закон України «Про захист від недобро­совісної конкуренції» застосовують до відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарювання у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, у тому числі у разі вчинення ними дій за ме­жами України, якщо ці дії мають чи можуть мати негативний вплив на конкуренцію на її території, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Відносини, пов'язані з захистом від недобросовісної конкуренції, окрім Закону Укра­їни «Про захист від недобросовісної конкуренції», регулюють Законом України «Про захист економічної конкуренції», За­коном України «Про Антимонопольний комітет України», «Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року», міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України.

Структурно Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» містить 6 глав, які налічують 34 статті: глава 1 - «Загальні положення»;