- •Світогляд, його історичні типи.
- •Структура і типологія світогляду. Роль світогляду в житті людини.
- •Основні теми і типи філософствувань.
- •Світогляд і філософія: порівняльний аналіз.
- •Особливості історичного зародження філософії. Філософія і міфологія.
- •Порівняльний аналіз вихідних особливостей західного та східного типів філософствування.
- •Стародавня індійська філософія: особливості, основні проблеми, школи.
- •Стародавня китайська філософія: школи, їх проблематика.
- •Антична філософія: її виникнення, основні проблеми та риси. Мілетська натурфілософія
- •Філософське вчення Геракліта із Ефеса та Елейської школи (Парменід, Зенон).
- •Філософські погляди софістів (Протагор, Гіппій, Крітій).
- •Філософське вчення Сократа: принципи та метод.
- •Теорія «ідей» Платона та його вчення про пізнання.
- •Вчення Арістотеля про причини буття, класифікація наук. Логіка.
- •Основні риси філософії Середньовіччя: теоцентризм, традиціоналізм, креаціоналізм, провіденціалізм.
- •Полеміка про універсалії. Номіналізм та реалізм. Т. Аквінський.
- •Ідеї гуманізму, антропоцентризму та утопізму періоду Відродження.
- •Натурфілософія епохи Відродження.
- •Особливості філософії Нового часу.
- •Емпірична філософія ф. Бекона: «Знання – сила». Вчення про метод пізнання та чотири групи «ідолів».
- •Дуалізм Рене Декарта: «Думаю, отже – існую».
- •Джон Локк про здібності людського розуму, «tabula rasa».
- •Філософські ідеї європейського Просвітництва.
- •Суть коперніканського перевороту і. Канта, його “річ-в-собі” та агностицизм.
- •Система абсолютного ідеалізму г.В.Ф. Гегеля.
- •Діалектика як теорія розвитку: принципи, категорії, закони.
- •Діалектика і метафізика як альтернативні способи світорозуміння.
- •Порівняльний аналіз класичного та некласичного типів філософствування.
- •Зміст основних ідей с. К’єркегора. Поняття екзистенції.
- •Позитивізм. Вчення о. Конта про три стадії пізнання.
- •Основні ідеї неопозитивізму та постпозитивізму та їх вплив на розвиток сучасної науки.
- •Волюнтаризм а. Шопенгауера та його вплив на формування некласичної філософської парадигми.
- •«Філософія життя» ф. Ніцше: «воля до влади» та ідея «надлюдини», їх суперечливе трактування.
- •Філософія культури о. Шпенглера та а. Тойнбі.
- •Загальні особливості філософії хх ст. Та її основні напрямки.
- •Вихідні ідеї філософії екзистенціалізму.
- •Проблема свободи і відповідальності у філософії ж.-п. Сартра.
- •Філософія «абсурду» та «бунту» а. Камю.
- •Філософська антропологія та її вплив на сучасне розуміння людини.
- •Основні ідеї російської релігійної філософії хх ст. (с. Булгаков, п. Флоренський, с. Франк, м. Бердяєв на вибір).
- •Вчення про дві натури та три світи” г Сковороди.
- •Екзистенціальні ідеї української філософії хіх- поч. Хх ст. П. Юркевич.
- •Вчення про несвідоме з.Фрейда та його філософська оцінка.
- •Культурологічне значення ідеї архетипів к.-г. Юнга.
- •Зміст основних ідей філософії постмодернізму.
- •Вплив ідей постмодернізму на сучасну культуру (літературу, живопис, музику, кіно).
- •Поняття онтології. Типи онтології: матеріалізм, ідеалізм, монізм, дуалізм, плюралізм.
- •Основні рівні і форми буття. Діалектика буття.
- •Історично мінливий зміст поняття матерія.
- •Рух як спосіб існування світу. Рух і спокій. Класифікація форм руху світу.
- •Простір і час як форми існування світу. Основні концепції простору і часу.
- •Поняття та сутність свідомості.
- •Форми суспільної свідомості. Основні функцій свідомості.
- •Співвідношення індивідуальної та суспільної свідомості.
- •Основні проблеми та принципи пізнавальної діяльності. Структура пізнання.
- •Характеристика чуттєвого та раціонального рівнів пізнання, їх форми.
- •Форми емпіричного та теоретичного наукового пізнання. Проблема істини.
- •Співвідношення понять індивід, індивідуальність, особистість. Людина як трихотомія тіла, душі і Духа.
- •Матеріалістичне трактування історії к. Марксом, його сучасна оцінка.
- •Вчення про сутність людини к. Маркса.
- •Формаційна і цивілізаційна теорії суспільного розвитку.
- •Теорія індустріального та постіндустріального суспільства: риси та особливості функціонування.
- •Філософія техніки: поняття, чинники розвитку та вплив на існування людини.
- •Ціннісні орієнтації та їх історичні типи.
- •Співвідношення понять «культура» і «цивілізація». Типи цивілізацій. Особливості постсучасної цивілізації.
- •Глобалізація: суть, передумови та наслідки. Глобальні проблеми.
Система абсолютного ідеалізму г.В.Ф. Гегеля.
Гегель (1770-1831). Його філософія завершує ідеалізм в німецькій класиці . Його розробці присвячуються основні твори: « феноменальність духу», «наукологіка», «енциклопедія філософських наук». Гегель вважає філософію наукою про дух та ідею. Завдання філософії – пізнання законів розвитку духу. Наука не може спиратися на образне мислення, сутність речей пізнається через поняття (тобто категорія). Цього завдання присвячена філософія Гегеля , в якій виділяють систему і метод . Свою систему Гегель назвав абсолютний ідеалізм . У ній він намагався пояснити природний, соціальний і духовний світ на всьому протязі його існування за допомогою поняття абсолютна ідея.
Абсолютна ідея за Гегелем - область чистої думки без свого носія. Вона становить основу всього : природи , суспільства , людської діяльності. Гегель реалізує принцип тотожності буття і мислення. У його системі розвиток буття повторює розвиток ідеї. Ідея виступає як ідеальна субстанція світу , розвиток світу є саморозвиток абсолютне ідеї. У своєму саморозвитку проходить шлях від чистої думки до виникнення природи, людини, суспільства.
Система Гегеля – об'єктивний ідеалізм. У ній абсолютна ідея існує без матерії і сама є предметом матеріального світу.
Метод Гегеля - діалектика , тобто вчення про загальному зв'язку і розвитку. Створив другу форму діалектики - ідеалістична форма .
Гегель розробив основоположну форму діалектики: можливість, діалектність, необхідність, випадковість і т.д.
Сформулював 3 закону діалектики :
1. закон переходу кількісних змін у якісні . Механізм розвитку. (Взаємопереходів кількості в якість).
2. закон боротьби і взаємопроникнення протилежностей показує внутр. розвитку ( Закон єдності і боротьби протилежностей ) .
3. Закон заперечення виражає результат і спрямованість розвитку .
Діалектика як теорія розвитку: принципи, категорії, закони.
Діалектика — метод філософії, що досліджує категорії розвитку.
Принципи діалектики:
Сходження від абстрактного до конкретного;
Співпадіння логічного та історичного.
Закони діалектики:
Закон єдності і боротьби протилежностей
Протиріччя розвиваються від тотожності. Через відмінність до розв’язання, в якому синтез тези і антитези породжують щось нове.
Кількість і якість пояснюють механізм розвитку.
Кожна річ характеризується зі сторони якості так кількості.
Якість – це те, що відрізняє один предмет від іншого; те, що робить предмет саме цим предметом; сума властивостей предмета.
Властивість – окрема ознака предмета
При зміні суттєвої властивості змінюється сам предмет.
Кількість – ступінь вираження або інтенсивності властивостей, які можна виміряти.
Закон заперечення заперечення. Пояснює результат розвитку.
В результаті розвитку утворюється нова якість, яка водночас руйнує попередню, але й зберігає деякі властивості.
Категорії діалектики:
Буття і небуття;
Сутність і явище;
Необхідність і випадковість;
Дійсність і можливість;
Причина і наслідок.