6.Співвідношення релігії з філософією і наукою.

Якщо говорити про стосунки філософії і релігії, то слід зупинитися на такому її напрямі, як релігійна філософія, для якої головною проблемою є проблема людського буття. Філософія релігії вивчає: сутність й природу релігії, тлумачить основні ідеї та принципи, на яких вона заснована (основна причина існування світу, можливість безсмертя людської душі, співвідношення душі і тіла). філософія релігії претендує на виключно раціональне трактування феномена релігії. поява філософії релігії як спеціальної предметної галузі філософського знання відбувається у ХVII-XVIII ст. завдяки працям філософів Б.Спінози, Д.Юма, П.Гольбаха, І.Канта, Ф.Шеллінга.

У процесі історії взаємозв'язки науки і релігії характеризувалися як гострими, нерідко трагічними конфліктами, так і спробами примирити науку й релігію. У боротьбі з теологією наука завоювала собі право на незалежне від релігії існування. Відбулося розмежування сфер релігійної віри і наукового пізнання — наука, пізнаючи навколишній світ, використовує власні методи і відповідно до принципів наукового мислення пояснює його на основі внутрішніх закономірностей розвитку. Зберігаються розбіжності між наукою і релігією у поглядах на істину. їх суттєві ознаки такі:

Як наука, так і релігія пропонують людині певний вибір положень, кожне з яких видається за істинне. Вивчаючи дійсність, наука формує свої положення у вигляді гіпотез, теорій і законів.

. Істинність наукових положень підтверджується чуттєвим сприйняттям, раціональним аналізом, перевіркою на практиці.

. Наукові положення сприймаються і засвоюються людиною завдяки їх переконливості, доказовості, доступності для вивчення, перевірки на практиці.

7.Ідея Бога і її еволюція.

Бог – це найдосконаліше єство, найчистіший дух, Творець неба і землі всього Всесвіту, всього видимого і невидимого світу. Обгрунтування ідеї Бога, докази його буття. Серед доказів існування Бога слід виділити:онтологічний;космологічний;телеологічний.

Онтологічний доказ обгрунтовує Ансельм Кентерберійський. За його версією Бог – це “буття в дійсності”. Якщо Бог – це щось досконале і якщо його існування досконалість то, Бог існує.

Космологічний доказ. Згідно цьому доводиться, що Бог має існувати,- тому, що Всесвіт повинен був мати свій початок і зробити це міг тільки Бог. Це судження пов’язане з переконанням: все, що виникло повинно мати якусь причину. Розробкою цього доказу займається Фома Аквінський, розробляючи “5 доказів” існування Бога.

Телеологічний доказ. Ідея про те, що порядок в навколишній природі, Всесвіті є результатом задуму і дії розумного початку.

8.Релігія в системі духовної культури людства.

Релігійні погляди, уявлення, почуття мають специфічний спосіб буття і формування – культову практику. Культ (від лат. cultus – догляд, поклоніння) як один із основних елементів релігійного комплексу – система дій і засобів впливу на надприродне. Тому релігійний культ називають мовою релігії, де предмети дії, слова мають символічне значення. Культові дії – це конкретні акти релігійної активності віруючих, засобами реалізації якої є релігійні богослужіння, обряди, свята, молитви тощо. Культова діяльність неодмінно потребує й специфічного предметного забезпечення: культової будівлі, культових предметів, наприклад, у християнстві священницького облачення (одягу), хрестів, свічок, ікон, посуду тощо, релігійного мистецтва – архітектури, малярства, скульптури, музики, які в єдності формують специфічну ауру духовного простору.