Тема 1

Податковий облік - це система групування інформації для визначення податкової бази за податками на підставі первинних документів, згрупованих у відповідності з порядком, передбаченим діючим податковим законодавством.

Прямі витрати — це витрати, які пов'язані безпосередньо з виробництвом і можуть бути віднесені на конкретний виріб і розподілені на підставі техніко-економічних розрахунків. До них належать: сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі, заробітна плата виробничого персоналу та соціальні відрахування на неї, витрати на експлуатацію виробничого обладнання та його амортизацію тощо.

Фінансовий облік - це облік, який безперервно здійснюється з метою отримання інформації про майновий та фінансовий стан підприємства у вартісному вигляді, а також про результати його діяльності, за допомогою подвійних бухгалтерських записів, включаючи ті з них, які здійснюються за даними, що отримані за допомогою управлінського обліку. Дана інформація призначена здебільшого для зовнішніх користувачів. Таким чином управлінський облік тісно пов'язаний з фінансовим, бо фінансовий оперує даними, отриманими за допомогою управлінського, і навпаки. Оперативний, статистичний та бухгалтерський облік також тісно пов'язані між собою і доповнюють один одного.

Внутрішні користувачі - це користувачі в самому господарюючого суб'єкта. Перш за все, до таких користувачам ставляться власники (засновники, учасники), адміністрація (керівники, менеджери і фахівці різних рівнів управління), працівники організації.

Управлінський облік— це сукупність методів та процедур, які забезпечують підготовку І надання Інформації для планування, контролю І прийняття рішень на різних рівнях управління підприємством, установою, організацією

Операційний день - частина робочого дня банку або іншої установи - члена платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання та за наявності технічної можливості здійснюється їх оброблення, передавання і виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - членом платіжної системи самостійно та зазначається в їх внутрішніх правилах.

Зовнішні користувачі — банки, кредитори, інвестори, органи статистики, податкові органи тощо; внутрішні — керівництво підприємства, засновники, акціонери, працівники підприємства.

Управлінський облік— це внутрішній облік, який ведеться для задоволення потреб у Інформації керівництва всього підприємства та його структурних підрозділів Якщо фінансовий облік регулюється міжнародними І національними стандартами та нормативними актами, то головним критерієм організації управлінського обліку є корисність одержуваної Інформації для оцінки, контролю І прийняття управлінських рішень

Фінансовий облік - це сукупність правил і процедур, які забезпечують підготовку і надання фінансової інформації про господарську діяльність банку зовнішнім і внутрішнім користувачам. Він забезпечує своєчасне і повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни. На основі даних фінансового обліку складається фінансову звітність. Зміни у фінансовому обліку не впливають на податковий облік. Основним джерелом інформації фінансового обліку є фінансові звіти.

Принципи обліку — правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Обачність — застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства

Подія — зміна властивостей об'єкта, взаємодія між об'єктами, утворення нового об'єкта або знищення існуючого об'єкта. Кожна подія містить оцінку часу, що вказує, коли воно відбувається, і місця, де вона відбувається.

Банківські документи - це письмове розпорядження клієнта чи відповідального працівника банку на про ведення грошово-розрахункової або іншої операції банку. Під банківською документацією потрібно розуміти сукупність документів, що використовують банки і які є письмовим свідоцтвом виконання операцій та підставою для відображення в бухгалтерському обліку.

Банківські операції — це операції із залучення грошових коштів та вкладення їх у позички, цінні папери і послуги, ви­пуску в обіг і вилучення з нього грошей, для розрахунків, фінансування та кредитування капітальних вкладень, касового виконання державного бюджету тощо.

Банківські рахунки — це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов’язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Банківський платіжний інструмент – засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він викорис- товується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з вико- ристанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких про- водиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям бан- ківських платіжних інструментів.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства

Бек-офіс — сукупність бізнес-процесів та підроз-ділів компанії, які не пов'язані безпосередньо зі споживачами. Як правило, бек-офісом називають такі структурні підрозділи компанії, які обробляють замовлення та заявки клієнтів, що надходять із фронт-офісу

Фронт-офiс — підрозділи банку або його уповноважені особи, які ініціюють чи організовують операцію (шляхом укладання відповідних угод).

Рахунок — це систематизовані записи, які відбивають вплив операцій та інших подій на конкретний актив, зобов’язання чи акціонерний капітал. Для кожного активу, зобов’язання, доходу, виду витрат та одиниці капіталу ведеться окремий рахунок.

Документування - це відображення господарських операцій на певних носіях інформації: на паперових бланках або технічних носіях (магнітних стрічках, магнітних дисках, дискетах); це письмова реєстрація господарської операції, що надає юридичної сили даним бухгалтерського обліку.

Контрарні рахунки - рахунки бухгалтерського обліку, показники яких використовуються для регулювання оцінки об'єктів, які відображені в інших рахунках. Це регулювання здійснюється з метою визначення справжньої вартості об'єкта, що регулюється.

Тема 2 Облік капіталу банку

Власний капітал – 1) частина в активах банку, що залишається після вирахування його зобов’язань; 2) фінансові кошти корпорації, які належать їй на правах власності та використовуються для формування певної частини активів (які іменуються чистими активами). Збереження і примноження власного капіталу є одним з найважливіших показників якості фінансового менеджменту; 3) різниця між сукупною вартістю активів юридичної особи та вартістю її зобов'язань перед третіми особами.

Залучений капітал — кошти, які залучаються для фінансування, розвитку підприємства на поворотній основі. Основними видами залученого капіталу: банківський кредит, фінансовий лізинг, емісія облігацій тощо.

Капітал — за визначенням класичної економічної теорії один із факторів виробництва, усе те, що використовується для виробництва, але безпосередньо не споживається в ньому (за винятком повільної амортизації). На відміну від інших факторів виробництва, землі й природних ресурсів, капітал складається з раніше виробленого продукту.

Рахунки активів — це активні рахунки, які відображають наявність та зміни різноманітних активів банку.

Рахунки зобов'язань — це пасивні рахунки, які відображають наявність та зміни заборгованості банку. Виділяють короткострокову та довгострокову заборгованість.

Рахунки власного капіталу – це пасивні рахунки, які відображають зміну власного капіталу банку за звітний період.

Основний капітал - це головний капітал, який виконує переважно виробничу функцію ( будівлі, устаткування, машини та ін.). Цей капітал потребує постійного оновлення з боку виробника. Застаріла техніка і устаткування приноситиме великі затрати на виробництво т оварів і буде не конкурентною на ринку товарів та послуг.

Додатковий капітал - сума приросту майна підприємства, яка утворилася в результаті переоцінювання (індексації), безкоштовно одержаних матеріальних цінностей та від емісійного доходу.

Статутний капітал — 1) початкова сума капіталу підприємств, фірм, акціонерних товариств у різних галузях економіки, в тому числі банків, що передбачена статутом або угодою про їхнє заснування. Основною формою статутного капіталу є акціонерний капітал; 2) є зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників чи учасників підприємства до його капіталу. Якщо не передбачена фіксована сума статутного капіталу, то відображається сума фактичного внеску; 3) виділені підприємству або залучені ним фінансові ресурси у вигляді коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, що закріплені за підприємством на правах власності або повного господарського відання; 4) сплачений та зареєстрований підписний капітал; 5) капітал товариства, що утворюється з суми номінальної вартості всіх розміщених акцій товариства;

Капітал підписний — величина капіталу, на яку отримано письмові зо-бов'язання акціонерів (пайовиків) банку на внесення коштів за підпискою на акції (паї).

Резервний капітал банку - це гро шові ресурси, что резервуються банком для забезпечення непередбаченіх витрат спеціальніх потреб та покриття збитків.

Доходи майбутніх періодів – доходи, отримані впродовж поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів.

Емісійний дохід - сума перевищення доходів, отриманих від емісії (ви-пуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом означених акцій чи інших корпоративних прав

Емісійні різниці (дохід) – сума перевищення доходів, отриманих торговцем цінними паперами від первинної емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав).

Дивіденди – 1) частка прибутку, розподілена пропорційно внеску у статутний фонд товариства кожного з учасників; 2) платіж (звичайно – періодичний), який здійснюється юридичною особою на користь власника корпоративних прав, емітованих нею, у зв’язку з розподілом частини чистого прибутку; 3) частина прибутку акціонерного товариства чи будь-якого підприємства, що передається його власникам і залежить від післяподаткової наявності і стану цього прибутку. Основні види дивіденду: а) дивіденди по привілейованим акціям АТ, б) дивіденди по звичайним акціям АТ, в) дивіденди на акції та інвестиційні сертифікати ІСІ, г) дивіденди приватного підприємства.

Банківський переказ — доручення банку своєму банку — кореспонденту виплатити певну суму грошей за дорученням та за рахунок клієнта банку національному чи іноземному бенефіціару (одержувачу).

Акція – 1) іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна АТ у разі його ліквідації, право на управління АТ, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання утворення, діяльності та припинення АТ; 2) серійний цінний папір без встановленого строку обігу, який посвідчує внесок у капітал та дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства і дає право на участь в управлінні та на отримання частки прибутку у вигляді дивідендів; 3) різновид міри дольової участі (власними коштами, майном або нематеріальними активами) учасника загальної справи, оформленої як акціонерне товариство.

Пайовий капітал - існує у аграрних виробничих та споживчих товариствах і включає суму пайових внесків учасників спілок та інших підприємств, що передбачено установчими документами.

прибуток банку – перевищення доходів банку над витратами. П.б. формується в результаті здійснення кредитних, розрахункових, грошових операцій та інших видів діяльності банку.

Доходи банку — це загальна сума грошових коштів, що надходять до банку в результаті здійснення активних операцій та надання інших банківських послуг. Доходи банку мають бути достатніми не тільки для покриття операційних витрат, а й для нарощення власного капіталу та виплати доходу акціонерам, що в кінцевому підсумку підвищує авторитет банку та поліпшує його конкурентну позицію на ринку.