МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ
ГЕОГРАФІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА ГЕОГРАФІЇ
Самостійна робота з ландшафтознавства на тему: «Філософії та ландшафтознавство»
Виконав:
Студент 22 групи
географічного факультету
спеціальності «Географія»
Пась Ю.С.
Перевірила:
к.г.н. Міщенко О.В.
Луцьк, 2013
Зміст
Вступ……………………………………………………………………….…….…...3
Плюралізм філософій. Еклектики методологій……………….….…..…...4
Позитивізм…………………………………………………………..…..…...6
Діалектичний матеріалізм…………………………………………..………..7
Структуралізм………………………………………………………….…....8
Феноменологія……………………………………………………………….9
Екзистенціалізм………………………………………………………….…..11
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
"Яку філософію ти обираєш, залежить
від того, що ти за людина"
(Йоганн Фіхте)
"Більше філософій — хороших і різних!"
(Володимир Маяковський)
Філосо́фія — особлива форма пізнання світу, що вивчає найзагальніші суттєві характеристики і фундаментальні принципи реальності і пізнання, буття людини, відносин людини і світу. Також під філософією розуміють форму людського мислення, теоретичну форму світогляду.
Своїм основним завданням філософія має встановлення перших, основних істин, які слугують першопочатком або принципами для інших істин. Як наука філософія встановлює свої істини шляхом дослідження і доведення. Тобто філософія прагне раціональними засобами створити гранично узагальнену картину світу і місця людини у ньому, досліджуючи пізнавальне, ціннісне, соціально-політичне, моральне й естетичне ставлення людини до світу
Ландшафтознавство - це не тільки географічна наука про ландшафт, оскільки це поняття не лише географічне, а належить значно ширшому полю культури. Ландшафтознавство - це навіть і не наука, точніше - не лише наука. Існують інші, ніж наука способи пізнання світу (феноменологічне, самобутніми культурами, різними формами народного досвіду, релігійні, міфологічні, езотеричні тощо), і чималий обсяг знань про ландшафт добутий і добувається саме через них. Ці знання й способи їх отримання не можна проігнорувати. Отож, хоч наукові знання є основою і більшою частиною ландшафтознавства, але не вичерпують його. Ландшафтознавство - це саме "знавство" про ландшафт, а не тільки наука про нього, як вважалося донедавна. Таке бачення поняття "ландшафт" і суті його пізнання вимагає врахування множини різних його тлумачень, усього того поля "розмивання" цього поняття, яке склалося нині й активно розширюється.
Ландшафт - це генетично однорідний ПТК, який має єдиний геологічний фундамент, один тип рельєфу, одаковий клімат і складений із властивого тільки даному ландшафту набору динамічно сполучених основних і другорядних урочищ, що закономірно повторюються в просторі (М. Солнцев).
Ландшафт - не єдиний термін, яким у науковій, гуманітарній і художній сферах позначається просторове поєднання та єдність компонентів природи і людського існування. Для позначення цього загального поняття вживається чимало інших термінів: природний територіальний комплекс, геокомплекс, геосистема, ландшафтна система, ландшафтний комплекс (у ландшафтознавстві), геоекосистема (у ландшафтній екології), екосистема (в екології), пейзаж (у ландшафтній архітектурі, естетиці та мистецтві) та деякі інші.
Інтерпретаційний стиль пізнання ландшафту визначає множинність не лише ракурсів, у яких він виступає перед нами, але й філософій, які по різному інтерпретують світ - у тому числі й ландшафт. Не існує якоїсь "єдино правильної", або "найбільш адекватної" стосовно ландшафту філософської системи. Усі вони можуть бути задіяні при його пізнанні. Справа лише в тому, що для певних інтерпретацій ландшафту більш відповідними виявляються одні філософії, а для інших інтерпретацій більшу евристичність матимуть інші філософії. От і все.
Мета, методологія, об’єкт та предмет дослідження
Головна мета роботи – детально дослідити основні ландшафтознавчі філософії, їхнє функціонування, важливість та значення для даної науки; виокремити в системі цих філософій основні напрямки і методи, а також вчених, які займалися вивченням і розвитком даного питання; розглянути основні їхні можливості та ровиток, історію формування.
Об’єкти й предмет дослідження. Об’єктами дослідження є основні філософії, а саме: позитивізм, діалектичний матеріалізм, структуралізм, феноменологія та екзистенціалізм.
Предметом дослідження є властивості, особливості та застосування кожної із філософій
Методологічною основою нашого дослідження є перш за все підручник М. Д. Гродзинського « Пізнання ландшафту: місце і простір. 1 том», саме в даному підручнику детально і чітко описана дана нам тема, проте ми можемо побачити, що ця тема цікавила і багатьох інших різноманітних філософів та науковців.
Плюралізм філософій. Еклектики методологій.
Визнання принципу плюралізму філософій прийшло до географії і до ландшафтознавства шляхом гострих методологічних дискусій. Особливо запеклими вони були у 1960-х - першій половині 1980-х років у західній географії (на тодішньому комуністичному терені був повний методологічний штиль через придушення діалектико матеріалістичним світоглядом будь-яких інших). З історією цього питання можна ознайомитися за вказаними вище монографіями Джонстона (1987) та Грегорі (1988). Ця історія - фактично боротьба за обґрунтування тієї філософії, яка єдино правильно здатна пояснити ландшафт і на базі якої можливе найбільш адекватне його пізнання. Як такі філософії пропонувалися позитивістські, марксистські, феноменологічні, структуралістські, екзистенціоналістські та інші. Жодна з філософій не перемогла у цій боротьбі. Завершилася вона (точніше - знаходиться на останній стадії завершення) перемогою зовсім іншого, а саме - визнанням принципу плюралістичності філософій, тобто однакової придатності всіх їх для пізнання ландшафту. В оригіналі: "Больше поэтов - хороших и разных".
Так, один із засновників поведінкового напряму у вивченні ландшафту Гарольд Брукфілд вказує, що його дослідження соціальних і поведінкових чинників деградації земель виявило ефективність поєднання структуралістського та біхейвіористського підходів, тобто майже полярно різних (Brookfield, 1989). Також Йі-Фу Туан - один з лідерів "феноменологічного" ландшафтознавства - вважає, що структуралізм та екзистенціалізм можна використовувати при дослідженні ландшафту (Тиап,1972). Представник природничонаукового крила ландшафтознавства Бас Педролі вказує, що позитивізм і феноменологія можуть і мають мирно уживатися у ландшафтознавстві, у тому числі й на ниві впровадження його ідей у практику ландшафтного планування і менеджменту.
Реджінальд Голледж і Хелен Коуслеліс, одні із провідних географів, що дотримуються неопозитивістської методології, дуже точно висловлюються (щоправда, стосовно поведінкової географії'): "Ані позитивізм, ані феноменологія, ані якась інша доктрина не можуть бути єдиною філософією, на якій ґрунтуються поведінкові дослідження в географії. Відносити усі поведінкові дослідження до однієї чи іншої філософської основи й властивих їм комплексів підходів є, можливо, концентрацією невігластва з точки зору досліджень і думки у цій галузі... Так, для тих, хто цікавиться описом ландшафтів, ідентифікації особливостей місць, різні гуманістичні філософії - такі як феноменологія, ідеалізм і екзистенціоналізм – виявляються найбільш придатними. В інших областях, де зусилля були спрямовані на розкриття внутрішніх процесів мислення людини, переважаючим виявився спектр науковихпідходів, таких як логічний позитивізм, редукціонізм, матеріалізм, інструменталізм та інші".
Нарешті, Девід Харвей, прихильник марксизму в географії, вважає, що "класичні" позитивістські теорії Леша, Кристалера та інші є не конкурентами когнітивноповедінковим теоріям, а доповнюють їх (Harvey, 1981).
На пострадянському просторі подібні ідеї були висловлені пізніше, але одразу ж, як став можливим вільний вияв думок щодо філософії географії. В. Преображенський у декількох своїх публікаціях середини 1990-х років настійливо проводив думку щодо плюралізму філософій у ландшафтознавстві. На Україні послідовно її реалізує В. Пащенко (1993, 1999).
Отже, у пізнанні ландшафту можуть використовуватися різні філософії, їх вибір визначається тим, наскільки певна філософія відповідає тій інтерпретації ландшафту, яка задіяна при вирішенні конкретної проблеми. Арсенал філософських світобачень, на які спирається сучасне ландшафтознавство, складають якщо не всі, то принаймні більшість з існуючих філософій - матеріалістичних, ідеалістичних, "дуалістичних"... Ось тут і напрошується слово "еклектика".
На еклектичність методології гуманістичної географії вказують такі її лідери як Ніколас Ентрікін, (1976) та Едвард Рельф (Relph, 1981). Можна про неї вести мову і щодо сучасного природничого крила ландшафтознавства. В. Пащенко вважає, що для уникнення еклектичності "треба вирішити філософську проблему взаємодоповнення наукових світоглядів" (Пащенко, 1999, с. 34). А от, яким бокомпідійти до цього вирішення поки що не зовсім зрозуміло. На мою думку, еклектичності слід побоюватися на рівні конкретного дослідження ландшафту. На рівні ж ландшафтознавства в цілому, де практикуються різні інтерпретації ландшафту, щодо еклектичності філософій (рівно, як і наукових підходів, методів) мову вести, очевидно, й зовсім не варто. Багатоаспектність ландшафту допускає, навіть вимагає застосування взаємно суперечливих філософських теорій. Аби підкреслити цю необхідність, я й дозволив собі перефразувати поета в епіграфі до цього параграфа.
Розглянемо у конспективній формі особливості тих філософій, що найбільш широко використовуються при пізнанні ландшафту.