
- •Мовознавство як наука. Предмет мовознавства. Часткове і загальне, описове та історичне мовознавство
- •Практичне і наукове значення мовознавства. Прикладна лінгвістика та її проблеми
- •Мовознавство в системі наук. Проблеми мовознавства. Зв`язок з іншими науками
- •Мова, її природа і функції
- •Мова і мислення
- •Методи експериментальної фонетики
- •Акустичний аспект фонетики. Акустичні характеристики звуків: тон, висота, сила, тривалість, тембр
- •Біологічний аспект фонетики. Процес творення звуків. Артикуляційна база мови
- •Будова і функції органів говірного апарату
- •Відмінності між голосними і приголосними. Класифікація голосних
- •Півголосні, дифтонги і трифтонги
- •Класифікація приголосних за активним діючим органом
- •Класифікація приголосних за способом творення
- •Принципи класифікації приголосних. Класифікація приголосних за участю голосу
- •Вид додаткового забарвлення звуків
- •Лінгвістичний аспект фонетики. Фонема і звук. Функції фонеми
- •Фонема і її варіанти
- •Фонетичні закони і їх наслідок
- •Загальне питання про фонетичні зміни. Фактори і типи фонетичних змін
- •Науки, які займаються проблемами теорії письма
- •Склад. Основні теорії складу. Види складів
- •Типи словесного наголосу
- •Інтонація
- •Письмо: період доначертального письма
- •Типи начертального письма
- •Графіка. Співвідношення між звуками і буквами
- •Фонетичне членування мовного потоку. Фраза, синтагма, фонетичне слово
- •Орфографія та її принципи
- •Позиційні звукові зміни(редукція, ступені редукції, умови редукції)
- •Типи синтаксичного наголосу. Складовий акцент
- •Акомодація. Асиміляція і дисиміляція
- •Вторичні звукові зміни
- •Проблема вивчення слова у сучасній лексикології
- •Лексикографія. Типи словників
- •Граматика як наука. Принципи опису граматичної будови мови
- •Граматична категорія. Принципи визначення. Класифікація.
- •Структура граматичної категорії. Поняття про нейтралізацію граматичного протиставлення
- •Історичні зміни в системі граматичних категорій
- •Поняття про історичний розвиток мови
- •Поняття про морфему. Типи морфем за значенням
- •Класифікація морфем за місцем у слові, особливостями вживання та формою вираження
- •Слово і морфема
- •Словотвір. Динамічний аспект словотвору: етапи словотворчого процесу
- •Статичний аспект словотвору: твірна основа, формант, деформант, словотвірний тип, словотвірна категорія
- •Історичні зміни морфологічної будови слова
- •Зміни в системі частин мови. Відношення між частинами мови і членами речення в історичному аспекті
- •Класифікація слів за частинами мови(1,2)
- •Класифікація слів за частинами мови(сучасний)
- •Стилістика. Основні поняття і розділи
- •Способи словотворення: морфологічний
- •Морфолого- синтаксичний спосіб словотворення
- •Способи словотворення
- •Характеристика функціональних стилів
- •Еволюція поглядів на предмет синтаксису і загальний огляд
- •Речення і його ознаки. Граматичне членування речення
- •Словосполучення, їх класифікація. Словосполучення і синтагма
- •Актуальне членування речення
- •Афіксація як граматичний спосіб
- •Морфологічні способи вираження граматичних значень(крім афіксації)
- •Спосіб службових слів
- •Порядок слів і синтаксичні зв`язки як граматичні способи. Аналітичні і синтетичні мови
- •Історичні зміни синтаксичної будови мови
- •Елементарні смислові частини тексту
- •Історичні зміни словникового складу
- •Поняття про класифікацію мов світу
- •Загальна характеристика індо-європейської сім`ї мов
- •Типологічна класифікація мов
Граматика як наука. Принципи опису граматичної будови мови
Це розділ мовознавства, що вивчає граматичну будову мови.
Один із типів граматики(філос.., раціон.) мов на меті визначити мову, як відображення логіки мислення.
Теоретична граматика- тип, який розглядає мовні факти, у їх зв`язку і взаємозумовленості, визначає правила граматичної будови, характеризує продуктивність мовних явищ.
Нормативна – має на меті розглянути використання елементів мови в аспекті їх відповідності нормам літ-ного вжитку. Такі граматики видаються науковими настановами і наз. академічними.
Порівняльна- має на меті реконструювати спільну промову споріднених мов, її відрізняє підхід до споріднених мов, що походять з єдиного джерела.
Граматична категорія. Принципи визначення. Класифікація.
ГК- система протиставлених один одному грам.форм з однорідними грам.значеннями. ГК виділяються в межах частин мови, то відповідні ряди мають належати до однієї частини мови.
ГК- родове поняття , якому підпорядковуються видові поняття, яких не може бути менше двох. Структуру створюють її компоненти та відношення між ними. Компонентами вважаються грамема- ряд форм із одним і тим же грам.значенням, що виражається на основі одних і тих же грам.засобів. компонентами грамеми є грам.форма- видозміни одного і того ж слова, що виражаючи одне і те ж основне поняття доповнюють його додатковим поняттям. Грам.форми об`єднаються у парадигми- група форм одного слова, що представляють видові значення певної грам.категорії і охоплює весь набір значень.
Класифікація: 2 принципи:
За структурою:1) двочленні- об`єднують у собі по дві грамеми(число,вид,стан),2) багаточленні- об`єднують по 3 і більше грамем(категорія часу,відмінка)
За особливостями вираження грам.значень:1) міжлексемні(класифікуючи, класифікаційні, лексикограматичні)- такі ГК, грамеми яких існують ізольовано , являють собою окремі класи і переходять одна в іншу, 2) внутрілексемні(словозмінні, власнограматичні)- такі ГК, грамеми яких переходять одна в одну, а відповідні грам.значення виражаються формами одного слова.
Граматичною категорією є категорія числа, бо вона об'єднує мовні одиниці на основі спільного значення "число". Всередині цього об'єднання протиставляються одиничність і множинність,і граматичні значення однини й множини формально виражаються за допомогою спеціальних закінчень. Пор.:
ліс — ліси, весна — весни, озеро — озера, де граматичне значення однини виражене нульовим закінченням і закінченнями -а та -о, а граматичне значення множини закінченнями -и та -а. Категорія числа — граматична категорія, яка виражає кількісні характеристики предметів думки.У мовах світу категорія числа не збігається. Є мови, в яких, крім однини і множини, є двоїна і троїна. Двоїна ' була в давньоукраїнській мові (дъва стола, дъвЪруцЬ, дъвЪ селі; див. залишки цих форм у діалектах: дві руці, дві селі тощо). Троїна є в деяких папуаських мовах на острові Нова Гвінея. У давніх індоєвропейських мовах — санскриті,давньогрецькій, давньогерманських було три числа: однина, двоїна і множина.