52.Кошторисне планування видатків установ,які утримуються з місцевих бюджетів.

Порядок планування та фінансування заходів соціально-культурних установ

називається кошторисним.

Кошторис видатків - основний плановий документ, який надає повноваження

бюджетній установі на отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і цільове спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій і досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Кошторис має два складники:

- загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій;

- спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень зі спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення відповідних видатків згідно з законодавством.

Невід’ємною частиною кошторису є план асигнувань, який затверджується із цим кошторисом. План асигнувань із загального фонду бюджету – це щомісячний розподіл асигнувань, затверджених у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації, який регламентує взяття установою зобов’язань упродовж року.

Бюджетні установи фінансуються за рахунок коштів бюджету за затвердженими для них кошторисами доходів і видатків. Передбачені у кошторисі асигнування є граничними і витрачати кошти, більші за ці суми, не дозволено.

Складання кошторису базується на двох основних параметрах: кількості

одержувачів послуг і затверджених нормативах (штатний розпис, ставки та оклади,норми на харчування і т. п).

Усі витрати, що закладаються в кошториси, здійснюються на основі існуючих

норм, тарифів, нормативів та видів витрат.

Так, витрати на благоустрій міст і селищ містять у собі витрати на капітальні

вкладення та капітальний ремонт, а також на поточне утримання споруд і благоустрій.

Витрати на капітальні вкладення включають у себе затрати капітального характеру,пов'язані з будівництвом шляхів і тротуарів, очисних споруд, газифікацію, електрифікацію тощо. Вони фінансуються як за рахунок бюджету, так і шляхом залучення коштів підприємств, організацій усіх форм власності відповідно до програм, затверджених відповідними радами.

Витрати на капітальний ремонт об'єктів благоустрою проводяться за рахунок

бюджету. їх розмір визначається відповідно до встановлених норм за видами видатків.Зокрема, проведення капітального ремонту шляхів, тротуарів, водопроводів, каналізації,вуличного освітлення тощо.

Поточне утримання об'єктів міського благоустрою включає в себе санітарне

очищення вулиць і тротуарів, вуличне освітлення тощо. Такі заходи фінансуються за рахунок коштів відповідних бюджетів на підставі кошторисних розрахунків.

53.Програмно-цільовий метод бюджетно планування ,його переваги.

Одним із підходів, що дають можливість спрямувати бюджетні кошти відповідно до пріоритетів суспільного розвитку, є програмно-цільовий метод (ПЦМ) складання бюджету і визначення обсягів його видаткової частини.

Програмно-цільовий метод бюджетування – це управління бюджетом з орієнтацією на те, щоб витрачання бюджетних коштів вело до досягнення соціально-значущих результатів. Ключовим важелем цього методу є здійснення контролю за результатами економічної та соціальної ефективності діяльності розпорядників бюджетних коштів.

Запровадження програмно-цільового методу у бюджетному процесі спричинює до відмови від традиційних підходів до складання та виконання бюджету. Бюджетний процес можна уявити собі у вигляді виробничої функції, що встановлює причинно-наслідкові зв’язки між одержаними результатами реалізації бюджетної програми та ресурсами місцевого самоврядування, які використовуються для досягнення певних результатів на рівні місцевого самоврядування. При використанні постатейного методу формування бюджету увагу зосереджують на ресурсній частині виробничої функції, залишаючи поза увагою очікувані результати. При складанні бюджету за ПЦМ зазвичай використовують інший підхід. Його особливістю є те, що складання бюджету починають із концентрації уваги на результатах, досягнення яких очікується при реалізації бюджетної програми, а лише після цього – на ресурсах, які необхідні для досягнення таких результатів. В такій системі результати – це те, до чого місцевий уряд прагне, чого бажає досягти – цілі, які він перед собою ставить, – здійснюючи певні заходи.

Використання програмно-цільового методу у бюджетному процесі має наступні переваги:

•забезпечення прозорості бюджетного процесу, чітке визначення тих цілей і завдань, на досягнення яких спрямовуються кошти бюджету, підвищення контролю за результатами виконання бюджетних програм;

•проведення оцінки діяльності учасників бюджетного процесу на основі показників, які дають уявлення про рівень досягнення поставлених цілей та виконання завдань, а також аналіз фактів, які спричинили до неефективного виконання бюджетних програм;

•упорядкування діяльності розпорядника бюджетних коштів з приводу формування і виконання бюджетних програм через чітке розмежування відповідальності за реалізацію кожної бюджетної програми між визначеними розпорядниками бюджетних коштів – відповідальними виконавцями бюджетних програм;

•підвищення рівня відповідальності розпорядника бюджетних коштів за дотримання відповідності бюджетних програм законодавчо визначеній меті його діяльності, за ті фінансові ресурси, які виділені йому для реалізації бюджетної програми, а також за результати виконання таких програм;

•підвищення якості розробки бюджетної політики, ефективності розподілу і використання бюджетних коштів.

Отже, програмно-цільовий метод формування бюджету – це новий перспективний метод бюджетування, поширений у багатьох розвинутих країнах, який дає можливість більш раціонально та ефективно управляти бюджетними ресурсами й приймати більш виважені рішення щодо використання бюджетних коштів.