7. Модифікація формули енерґії проґресу

З дитинства я жив звабливою утопією, яку посіяв марксизм, — вірою в комуністичний рай на земній кулі. Пере­живши безмір страждань, я прийшов до заперечення марксиз­му — отже, й комуністичного раю. А що ж далі? Фізіократи вважали природним (отже, й найбільш справедливим) капіта­лістичний лад. Сьогодні я переконаний, що вони в цьому не помилялися. Та що ж нам лишилося для мрії? На це я від­повім так: у мене є віра, що сам по собі проґрес у надрах капіталізму приведе земне людство до чогось такого, що ми вкладали у свої мрії про комунізм.

Є така мрія й на релігійній основі. Тисячолітнє Царство Боже. Самозрозуміло що справа не в назвах, а в самій суті: чи коли-небудь здобуде втілення мрія піфагорейців, гности­ків, утопістів з комуністичним забарвленням чи без нього? Чи взагалі можливе Царство Боже на Землі? Адже ж не марно земна людина відвідала Місяць, посилає космічні кораблі на Марс, будує станцію в космосі. В цьому щось є — таке, для чого капіталістичні відносини згодом стануть непридатні.

Але ж задля того, аби відмовитись від капіталізму й природно, без будь-якого насильства, врости у вищий соціальний устрій, потрібне нагромадження багатств, яких земним людям не під силу спожити. Та чи існують такі можливості в самій природі?..

Якщо ми приходимо до висновку, що справжнім багатством завжди є нагромаджена на земній кулі сонячна енерґія (пере­довсім у вигляді збіжжя), то така можливість існує. В «Енерґії проґресу» я присвятив цій темі кілька сторінок, де розгля­дається мінімум і максимум енерґії проґресу. Було б дивно, якби через чверть століття автор не вніс нічого нового до цієї теми. І таке доповнення справді є. На згаданих сторінках я виводив енерґію проґресу лише із технічного розвитку, що призводить до відмирання класів навіть у фізіократич­ному розумінні. Поки що сфери не відмирають (сільське гос­подарство, промисловість, держава), але відмирають класи як плоть суспільства: все менше й менше людей зайнято в сіль­ському господарстві. Так, скажімо, в США працює в цій сфері лише 2 відсотки населення. Ба навіть у нашій країні існує агропромисловий комплекс — тобто сфери начебто зли­ваються. А це ж лише початок процесу, якому належить май­бутнє.

Щодо відмирання держави, то тут також бачимо деякі зру­шення: посилення функцій ООН, виникнення Євросоюзу, діють Інтерпол і міжнародний трибунал, збройні сили ООН тощо. Щоправда, розпад СРСР нібито свідчить проти наших міркувань, але це не так: тут ідеться про розпад останньої в світі імперії. Більшість європейських країн це пройшли давно, ми просто спізнилися.

Прошу зрозуміти: відмирання держави не можна змішу­вати з відмиранням націй чи бачити як повне зникнення кордонів — це відмирання армій, митниць, віз тощо. Простіше кажучи, цивілізоване співжиття народів, котре не загрожує поглинанням однієї нації іншою. Україні до цього ще далеко, але в Європі, скажімо, цей процес уже починається. Ми ж тут намагаємося вгадати напрямок самого процесу.

Отож повернемося до нашої формули, яка була показана в «Енерґії проґресу». Сьогодні її треба уточнити. Від того, що там написано (відмирання класів), я й нині не відмовляюся. Бачу це не як революційний процес, а як наслідок тривалої ево­люції.

Що ж конкретно належить уточнити? Ось що. Шлях до максимуму енерґії проґресу лежить не лише через відмирання класів (це само собою), а передовсім через практичне проду­кування могутнього надлишку біологічної енерґії, як це пока­зано вище. Власне, й відмирання класів можливе лише на цій основі.

Продукування енерґії проґресу ми нині бачимо лише в США, Канаді та Західній Європі — тобто там, де продукуються значні надлишки збіжжя. Про максимум енерґії проґресу поки що можна тільки мріяти, але теоретичні передбачення приходять раніше від практики. Тому покажемо формулу максимуму енерґії проґресу.