2. Монетарне й енерґетичне

Читач, мабуть, помітив, що в цій моїй праці, як у жодній із попередніх, чимало цитат із Кене й Подолинського. Це й справді так: уперше в житті я маю на робочому столі книгу Ф. Кене — ту єдину книгу, яка була видана в СРСР 1960 року тиражем 4 тис. примірників. Більше ніколи твори «справж­нього батька політекономії», як називав Кене творець «науко­вого» комунізму К. Маркс, в Радянському Союзі не видава­лися. Зате із видань самого Маркса можна скласти паперовий Еверест. Щодо С. Подолинського, то він взагалі не видавався ні разу, — я вже писав, де роздобув його працю. Отож тоді, коли я почав писати «Енерґію проґресу», друзі-москвичі при­силали мені сторінки з книги Кене, передруковані на машин­ці — так званий «самвидав». Та й сам я працював для «самвидаву». Аби розібратися у вченні Кене, мені цих сторінок вистачило, але стався неприємний конфуз дещо іншого харак­теру. Двома фразами про це не скажеш, отож відкладемо цю розмову на наступні сторінки, а тут поговоримо про інше.

Гадаю, вчення фізіократів не знаходило повного розуміння тому, що воно цілих два століття проіснувало тільки в монетарному образі, — чомусь ніхто не наважився підняти його до рівня сучасного природознавства. Це міг би зробити С. Подолинський, але він надто рано згорів на космічному полум’ї. Здавалося б, усе просто: треба побачити вартість як енерґію фотосинтезу — і фізіократичні «забобони» (саме так висловлювалися «поважні» люди) одразу ж перетворяться на справжню науку. Отож зробимо те, що належало зробити 100 років тому: схрестимо фізіократію з енерґетичним вчен­ням С. Подолинського — останнє цілком готове до такої опе­рації.

Про те, що С. Подолинський був повним однодумцем Ф. Кене й міг плідно продовжити його справу, свідчить багато рядків із його праці. От, скажімо, він цитує Кене: «Ми не займаємось формальною стороною продукції, як це, наприк­лад, роблять ремісники, оброблюючи матеріал, — лиш реаль­ною продукцією багатства. Я говорю: реальна продукція тому, що не хочу замовчувати того факту, що праця ремісника надає сирому матеріалові певну додаткову вартість, але не треба змішувати звичайного додавання товарів з їхньою реальною продукцією».

Далі Подолинський пише від себе: «Ми тепер можемо пояснити сі суперечності так, що праця дійсно не витворює ніякої матерії і що продуктивність праці може полягати лише в тому, що щось — теж не створене працею, прибуває до певного предмету. Се «щось», на нашу думку, — власне, енерґія»⁵.

Справді геніальний аналіз! Адже ж вартість будь-яких то­варів ґрунтується на тому, скільки сонячної енерґії, отриманої з їжі, витрачено на їхнє виготовлення. Якщо це ясно, тоді ясно також те, де належить шукати справжню продукцію. Щось коштує лише сонячна енерґія, котру ми витратили в праці, а не сама праця. Нам можуть сказати: працюють двоє — швець і талановитий художник. Поснідавши, вони прийняли в себе однакову кількість сонячної енерґії. Але швець до обіду пошив один черевик, а художник створив шедевр, якому ціни немає. Як же тут вимірювати працю їжею? Таке зауваження буде нібито й справедливе, але треба пам’ятати: економічна наука має усереднювати явища, не беручи до уваги винятки. Бо інакше вона, ця наука, взагалі стане неможливою — ми опинимося в хаосі. Доводиться брати середньостатистичні величини й мислити масштабами цілої нації або навіть цілого людства.

Не слід думати, що Кене або Подолинський принижували роль людської праці. Саме праця (особливо в рільництві) створює умови для максимального нагромадження сонячної енерґії на планеті. Сонячна енерґія прибуває у формі зерна, соломи та диких трав. І це вже не монетарне розуміння про­дукції, як маємо у Кене, — це вже розуміння енерґетичне. Шкода, що так мало сучасних економістів вийшли на цей рівень! Тут же все просто: кидаємо в землю зернятко куку­рудзи, а отримуємо скільки? Може, навіть сотню. Краще по­працюємо в полі — отримаємо більше, гірше попрацюємо — отримаємо менше.

Ми своєю діяльністю вписані в закони природи і передо­всім у всеосяжний закон збереження й перетворення енерґії. Саме на цьому законі стоїть «Економічна таблиця» Ф. Кене в кожному своєму елементі — і через те вона справедлива, якщо не казати про окремі неточності. Про ці неточності ми ще поговоримо, а тут мені хотілося б іще зацитувати Ф. Кене, доки маю змогу користуватися його книгою. Ось як Ф. Кене пояснює причини занепаду землеробства:

«...Це може статися в доволі короткий час внаслідок восьми головних причин:

1) Нерозумної форми оподаткування.

2) Надмірного гніту податків через високі видатки на їх збирання.

3) Надмірності витрат на всілякі прикраси.

4) Надмірних судових витрат.

5) Відсутності торгівлі продуктами землі.

6) Відсутності свободи у внутрішній торгівлі.

7) Особистої несвободи мешканців села.

8) Неповернення чистого продукту класові виробників»⁶.

Хіба це не про нас писано майже 250 років тому? Впро­довж багатьох десятиліть наших затурканих виробників мор­довано всіма цими надмірностями, особливо трьома остан­німи. Тепер нам треба все це виправляти. Що може бути тяжчим від цього завдання? Та нам буде ще тяжче, якщо ми не знатимемо, що належить робити. Отож починати слід з видання творів Ф. Кене, С. Подолинського та інших фізіократів — без них ми залишимося сліпими. І не варто слухати всіляких снобів, що це, мовляв, повернення ледь не в середньовіччя — треба пам’ятати, що Всесвіт існує в одно­му примірнику. І якщо хтось його правильно пояснив у середньовіччі або навіть раніше, не варто відкидати ста­ровинну модель, а натомість шукати модних теорій тіль­ки через те, що вони сучасні. Отак же колись і за Маркса ми вхопилися лише тому, що він став модним. Утверджуючи долю України, не модою слід керуватися, а тільки Істиною.

Проте слід застерегти читача: повертаючись до Ф. Кене, не можна застосовувати його теорію буквально; особливо це стосується його геніальної «Таблиці». Змінилося з десяток людських поколінь відтоді, як її було створено. Давно вже з надр землі піднято й широко впроваджено в життя сонячну енерґію попередніх епох — нафту, газ, вугілля. Монетарно ця енерґія змішується з енерґією сучасного фотосинтезу: бензин, газ і продукти харчування ми купуємо за ті ж самі гроші. Світове вирування різнорідних енерґій в друзки розламує «Таблицю». Отож «Економічна таблиця» Ф. Кене в її феодаль­ному вигляді не спроможна адекватно віддзеркалити сучасних економічних відносин. Та звідси не випливає, що все в ній загинуло. Її космічні принципи і навіть її складові елементи цілком придатні для створення новітнього наукового апарату, про що буде мова далі.