«Економічна таблиця» ф. Кене – найґрандіозніший з усіх законів природи

Сподіваюсь, читач уже хоч би поглянув, як стрибають одиниці у тій таємничій головоломці, яку К. Маркс вважає найгеніальнішим з усіх відкриттів людського розуму. Я не стану тут зображати «Таблицю» в іншому вигляді — нехай вона поки що залишається такою, як її зобразив К. Маркс у четвертому томі «Капіталу». Так, її можна зобразити по-різ­ному — в залежності від того, які її властивості ми виводимо на перший план. Щоб описати всі її властивості, мало і цілого тому. Скажу головне: у фізичній економії вона відіграє таку ж роль, як і Періодична таблиця Менделєєва в хімії та фізиці.

Та якщо це справді так, чому ж люди досі не розуміють, як їм потрібно жити і будувати свої держави? Здійснивши велике відкриття, Ф. Кене був упевнений, що люди негайно його зрозуміють і перебудують життя у відповідності із Зако­ном Природи, який він урочисто називав Законом Творця. Кене особливо покладав великі надії на освіченого монарха. Але зрозумів його лише міністр фінансів (Тюрго), а не ко­роль, за що останній і наклав власною головою. І заслужено: коли настає час Великих Знаків, нерозуміння їх смертельне!..

А втім, навряд чи Людовик XVI був спроможний зрозуміти «Економічну таблицю». Ми вже згадували, що Ф. Кене випередив свій час більше, ніж на два сторіччя. Тільки в наше сторіччя природознавство дозріло для того, щоб дослідити і пояснити всі її глибинні закономірності.

«Таблиця» Ф. Кене онтологічна за самою своєю суттю. Ми зобов’язані бачити себе, всю свою діяльність немовби з боку самої Світобудови — тобто побачити себе у ролі мікрокосму. В статиці (тобто ніби в непорушному фотографічному зобра­женні) ми у даному разі будемо нагадувати найдрібніші за­лізні ошурки, що лежать на білому папері, під яким сховано магніт. Відомо: залізний пил при цьому розміститься за силовими лініями магніту. Люди також розташовуються за силовими лініями сфер-класів, що і відбиває «Таблиця». Природно, людей так приваблює можливість отримання їжі та інших життєвих благ.

У динаміці ця модель ще складніша. Щоб отримати зоровий образ, уявімо собі фантастичний кулепідшипник, який складається із шести кульок. Точніше, він мав би скла­датися з шести, але місця у ньому заготовлені тільки для п’яти. Всі кульки живі — кожна з них прагне зайняти своє місце. Одна кулька зобов’язана перебувати десь за межа­ми системи — ніби тут працює невидимий жонглер. Затишно їм живется тільки всередині системи: за межами системи — морок, і холод, і голод, і скрегіт зубовий. Але якщо невидимий жонглер проґавив, шоста кулька також вривається всередину — і тоді всі вони починають перемелювати одна одну, перетворюючись у вогняне місиво. Система розвалю­ється...

Ясно, це не кульки, а люди. Політичні класи, народи, етноси. Це кров і згарища, смерть і людські муки...

Тепер повідомлю, це відкриття вже не один раз відвідувало Землю. Далекі предки, які пережили крах державних систем, передавали його нащадкам або у вигляді таємничих поетич­них образів (китайська «Книга Великої Таємниці»), або у вигляді релігійних міфів (Біблія).

«Книга Великої Таємниці» (яка назва!) у чудових філо­софських віршах зображує модель Світобудови:

Світи і країни, царства й домівки

В троїстому розвитку знаходять звершення¹

Затим іде яскравий опис процесу, що його ми сьогодні називаємо фотосинтезом. На переконання авторів «Книги Великої Таємниці», Єдине Світло стоїть над усім розвитком:

...Все суще набуває тілесності через Нього,

І сотні злаків своєчасно достигають.

Далі ми знаходимо саме те, що потрібне:

Світло покладає п’ять благословінь —

Вони належать до піднесення.

Прошу згадати п’ять складників сукупного продукту у «Таблиці» Ф. Кене — тобто п’ять квантів абсолютної суспіль­ної енерґії, які, без сумніву, «належать до піднесення».

І, нарешті, у «Книзі Великої Таємниці» ми бачимо те, що стає причиною суспільних катаклізмів:

Пітьма приховує в собі шість крайностей,

Котрі належать до занепаду.

...Шоста куля вривається до системи, де є місце всього лише для п’яти. Вона виконує роль апокаліптичного звіра. Зрештою, це він сам і є. Нагадаємо, що в Апокаліпсисі звір виступає у вигляді числа 666 — «числа імені його». А Бог, за твердженням євангелістів, має п’ять хлібин, якими можна нагодувати п’ять тисяч людей — і при цьому залишиться набагато більше хліба, ніж було спочатку. П’ять тисяч людей за біблійних часів — це дуже багато...

Чи можна сумніватися, що тут ми маємо той самий, як каже Ф. Кене, Закон Творця? Я називаю його Законом Природи. Нехай же цей тривожний перегук через віки допо­може читачеві уявити його ґрандіозність.