Від автора

18 квітня 1975 року проти Радянської групи Міжнародної амністії почалися репресії. У мене на квартирі влаштували обшук. Разом з іншими рукописами вилучили «Економічні монологи» — український і російський варіанти. Український не був передрукований, його взяли в чернетці. Російський варіант зберігався не тільки у мене, але також і в московських друзів. Тому я сподівався, що рукопис не загинув. Невдовзі з’ясувалося, що я помилився. У друзів також були обшуки, одного з них (А. Твердохлєбова) заарештували. Мене посади­ли до камери попереднього ув’язнення, але через два дні випустили. Таким чином усі примірники «Економічних моно­логів» опинилися в руках КДБ.

Я завжди вірив, що закони природи — незалежно від того, подобаються вони нам чи не подобаються, — не підпадають під дію Карного Кодексу. Чи може КДБ або прокуратура скасувати закон збереження і перетворення енерґії? В «Еко­номічних монологах» мова йде про те, що теорія додаткової вартості К. Маркса вступає в непоборну суперечність із цими всеохоплюючими законами природи. Тому я не тільки не крився із цією працею, а протягом двадцяти років методично писав про неї до ЦК. Закінчилося це тим, що мене виключили з партії, заборонили друкувати мої твори. Постала загроза психіатричної лікарні...

Зрештою про все це розповідається у книжці. Мені хо­четься поговорити про інше.

Важко, болісно відбувався в моїй душі відрив від марксизму. Неначе мені було мало гіркого досвіду — я нама­гався розібратися в глибинних закономірностях цього вчення. І ось виявилося: теорія К. Маркса не витримує критики з боку сучасної фізики! Не зашкодило б перевірити її також за до­помогою кібернетики. Я лірик, а не фізик. Років п’ять пішло на те, щоб якось засвоїти премудрості точних наук. І все ж я не міг покладатися на свої дилетантські знання — потрібні були досвідчені консультанти.

Що й казати, мені вельми пощастило: років зо два тому я знайшов наукових консультантів — академіка А. Д. Сахарова і доктора фізико-математичних наук В. Ф. Турчина. Навряд чи треба пояснювати, хто ці люди, — їх знає весь світ. Либонь, належить лише уточнити, що В. Турчин не лише фізик, а й кібернетик. Так почалася праця над «Економічними моноло­гами».

Того дня, коли до моєї квартири увірвалися офіцери КДБ, на письмовому столі лежав підготовлений для висилки В. Ф. Турчину новий розділ, написаний за його порадою, — детальний опис закономірностей «Економічної таблиці» Ф. Кене. Поруч лежав лист, в якому я дякував ученому за неоціненну допомогу. Турчин так і не одержав ані цього роз­ділу, ані листа...

Але світ не без чудес: майже роком пізніше, коли я вже почав звикати до думки, що «Монологи» загинули безпово­ротно, вони раптом повернулися до мене таємничими шля­хами самвидаву. Виявляється, їх читають, обговорюють, пере­дають з рук у руки. Мені так і не пощастило встановити, хто зберіг рукопис. Звичайно, я був невимовно радий! Але разом з тим і засмучений: рукопис потрапив до самвидаву, належ­ним чином не опрацьований.

А як же бути з багаторазовими попередженнями Київської прокуратури? Проти мене було висунуто таке ж саме обвину­вачення, що й проти А. Твердохлєбова: поширення неправдивих вигадок, які ганьблять радянський суспільний і державний лад. Мене звільнили лише тому, що наближалося 30-ліття Перемоги над Німеччиною, незручно було тримати інваліда війни в тюрмі. Потім знову викликали, змушуючи підписати попередження про поновлення справи проти мене — цим разом з урахуваннями рецидивів. Наприкінці обов’язкове зауваження: «Зміст попередження мені зрозу­мілий». На останньому з цих грізних документів я написав таке:

«Зміст попередження мені не зрозумілий. Я не поширюю наклепів на Радянську владу, а намагаюсь донести до свідо­мості людей найважливіші закони природи. Не розумію, як можна за це переслідувати?»

Гадаю, що цим усе сказано.

10 квітня 1976 р.