10. Види адмін.-прав норм

Багатоманітність адміністративних норм дозволяє класифікувати їх за цілим рядом підстав.

За цільовим призначенням:

• Охоронні, що нам можна робити.

• Регулятивні, що неможна робити.

За предметом регулювання:

• Матеріальні. Визначають переважно адміністративний статус, тобто права та обов’язки суб’єктів адміністративних відносин.

• Процесуальні. Визначають процедуру реалізації правового статусу, тобто прав та обов’язків.

За юридичним змістом:

• Зобов’язуючи.

• Забороняючи.

• Уповноважуючи.

• Рекомендаційні.

За формою припису:

• Імперетивні.

• Диспозитивні.

В залежності від адресату:

• Норми, що визначають адміністративно-правовий статус органів влади державної влади і місцевого самоврядування.

• Норми, що визначають адміністративно-правовий статус державо службовців.

• Норми, що визначають адміністративно-правовий статус підприємств, установ та організацій.

• Норми, що визначають адміністративно-правовий статус об’єднань громадян.

• Норми, що визначають адміністративно-правовий статус фізичних осіб.

За колом осіб:

За територією дії:

За обсягом врегулювання:

За строком дії.

11.Форми реалізації норм адміністративного права:

• Дотримання. Характеризується добровільним підпорядкуванням суб’єкта адміністративних відносин вимогам норм. Як правило – це пасивна поведінка, яка здійснюється без вступу суб’єкта у правовідносини.

• Виконання. Це активні дії суб’єкта адміністративного права по реалізації вимог встановлених нормами. За допомогою виконання, здійснюється реалізація переважно зобов’язуючих норми.

• Використання. Полягає у добровільному вчинені суб’єктами правил дій пов’язаних із реалізацією наших суб’єктивних прав у сфері адміністративних відносин. При цьому суб’єкт сам приймає рішення про те чи скористатися наданим йому суб’єктивним правом.

• Застосування. Можуть лише суб’єкти владних повноважень. Полягає у прийняття ні підставі адміністративної норми юридично-владного рішення у формі нормативного чи індивідуального акту управління.

12. Джерела адмін.Права

Джерело права – це офіційно визнана форма вираження та закріплення норми права, які надають їм юридичного і загальнообов’язкового значення.

Форми джерел: нормативний акт, прецедент, договір, звичай, доктрина, релігійна норма та інші.

Основними формами джерел адміністративного права є нормативно-правові акти. Вони поділяються за юридичною силою:

Часто вважають, що конституція є основним джерелом адміністративного права, хоча конституція не містить жодної адміністративної норми. Вона є лише базою на підставі якою приймаються адміністративно правові акти.

• Джерелами адміністративного права є відповідні кодекси та закони. Проте ці акти не складають основу частину джерел адміністративного права. Зокрема кодекс про адміністративні правопорушення та кодекс адміністративного судочинства регулюють лише частини окремих інститутів адміністративного права і не є базовими його джерелами.

• Постанови ВРУ. Надзвичайно рідко стають джерелами адміністративного права, оскільки вони майже ніколи не містять норм права, а є лише організаційною формою введення в дію інших нормативних актів,переважно законів.

• Укази президента та постанови Кабінету Міністрів України. Становлять більшу частину джерел адміністративного права.Визначають структуру та повноваження органів виконавчої влади.

• Накази міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Ці акти приймаються головою центрального органу., та фактично являють собою конкретизацію актів вищої юридичної сили та є результатом реалізації державної політики у закріпленій за центральним органом сфері.

• Нормативні акти ВР АРК та Ради Міністрів АРК. У формі рішень та постанов.

• Нормативні акти місцевих рад (рішення) та місцевих державних адміністрацій(у формі розпоряджень голів та наказів керівників відділів та управлінь.)

Відносно новим джерелом адміністративного права є нормативно-правовий договір. Вони укладаються між різними органами державної влади та місцевого самоврядування і стосуються розподілу повноважень між цими органами, регулювання відносин державної служби та надання адміністративних послуг.