90.Правовий режим воєнного стану.

Воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або окремих її місцевостях в разі збройної агресії чи загрози натовпу, небезпеки державній незалежності України та її територіальної цілісності.

Особливістю реалізації режиму воєнного стану є те, що влада на території дії цього режиму передається від органів державної влади і місцевого самоврядування до органів військового командування.

При чому кількість делегованих повноважень залежить від наближеності певної території до зони безпосередньо бойових дій.

Правової підставою для введення режиму воєнного стану є указ президента, який підлягає затвердженню ВРУ протягом 3-х днів і негайно оголошується через засоби масової інформації.

До такого указу президента висувається ряд обов’язкових умов:

• Обґрунтування необхідності введення режиму воєнного стану.

• Територія на якій вводиться режим.

• Час введення режиму.

• Строк на який вводиться цей режим.

• Розписуються повноваження органів військового командування, а також органів державної влади та місцевого самоврядування.

• В указі вказується вичерпний перелік прав і свобод осіб які тимчасово обмежуються за умов дією режиму, а також права та свободи, які не можуть бути обмежені.

Примусові заходи, які запроваджуються під час дії режиму військового стану набагато суворіші ніж заходи, що застосовуються за умов надзвичайного стану.

Зокрема це такі заходи:

• Запровадження трудової повинності для працездатного населення.

• Вилучення для тимчасового використання необхідне майно органів влади та місцевого самоврядування, громадських організацій, а також фізичних та юридичних осіб.

• Запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світлого маскування.

• Встановлення особливого режиму вїзду та виїзду у встановлених територіях, а також огляд речей та житла.

• Також можна забороняти діяльність політичних партій та громадських організацій якщо їх діяльність загрожує суверенітету та національній безпеці України.

91.Правовий режим державної таємниці.

Закон України про «правовий режим державної таємниці».

Державна таємниця – це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері охорони, економіки, науки, техніки, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані в порядку визначеному в законодавстві та полягають охороні держави.

В законі подивитися яка інформація може бути визнана «державною таємницею»,

Така інформація поділяється на 4 групи:

• Інформація в сфері охорони.

• Інформація в сфері економіки, науки та техніки.

• Інформація в сфері зовнішніх відносин.

• Інформація в сфері державної безпеки та охорони правопорядку.

Прочитати інформацію, яка не може бути державною таємницею.

Секретна інформація має 3 режими секретності:

• Інформація з грифом особливої важливості. Це найвищій рівень секретності, який діє на протязі 30-ти років.

• «Цілком таємно». Діє на протязі 10 років.

• Інформація з грифом таємного. Діє на протязі 5 років.

Після закінчення передбаченого строку режиму секретності дані документи або підлягають розсекреченню або приймається рішення про подовження дії режиму.

Рішення про введення режиму секретності або про продовження його строку приймає спеціальна посадова особа – експерт з питань державних таємниці.Щодо інформації, можна встановлювати і більш тривалі строки дії режиму секретності. Ці повноваження має виключно президент України. Стаття 212². Порушення законодавства про державну таємницю

Порушення законодавства про державну таємницю, а саме:

1) недодержання встановленого законодавством порядку передачі державної таємниці іншій державі чи міжнародній організації;

2) засекречування інформації:

про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту;

про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися та загрожують безпеці громадян;

про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти та культури населення;

про факти порушень прав і свобод людини і громадянина;

про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб;

іншої інформації, яка відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути засекречена;

3) безпідставне засекречування інформації;

4) надання грифа секретності матеріальним носіям конфіденційної або іншої таємної інформації, яка не становить державної таємниці, або ненадання грифа секретності матеріальним носіям інформації, що становить державну таємницю, а також безпідставне скасування чи зниження грифа секретності матеріальних носіїв секретної інформації;

5) порушення встановленого законодавством порядку надання допуску та доступу до державної таємниці;

6) невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці;

7) провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, без отримання в установленому порядку спеціального дозволу на провадження такої діяльності, а також розміщення державних замовлень на виконання робіт, доведення мобілізаційних завдань, пов'язаних з державною таємницею, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, яким не надано спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею;

8) недодержання вимог законодавства щодо забезпечення охорони державної таємниці під час здійснення міжнародного співробітництва, прийому іноземних делегацій, груп, окремих іноземців та осіб без громадянства та проведення роботи з ними;

9) невиконання норм і вимог криптографічного та технічного захисту секретної інформації, внаслідок чого виникає реальна загроза порушення її конфіденційності, цілісності і доступності,-

тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від тридцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'ятдесяти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.