44. Юридична відповідальність державних службовців

Державні службовці можуть підлягати всім видам юридичної відповідальності.

Кримінальні відповідальність. Передбачається розділом 17 кримінального кодексу, а саме злочини в сфері службової діяльності (зловживання владою чи службовим становищем).

Адміністративна відповідальність. Регулюється кодексом про адміністративні правопорушення. Наприклад: якщо державний службовець вчинив адміністративне правопорушення не виконуючи при цьому служебник повноважень, він підлягає адміністративній відповідальності на загальній підставі. Якщо державний службовець вчинив адміністративне правопорушення під час виконання своїх службових обов’язків, то до нього можуть застосовуватись більш тяжкі адміністративні санкції, крім того деякі склади адміністративних правопорушень стосуються виключно службової діяльності.

Дисциплінарна відповідальність адміністративних правопорушень (затримання строком до 1 року чергового рангу або попередження).

Цивільно-правова (матеріальна) відповідальність. Хто несе майнову відповідальність залежить від того ким і за яких умов була нанесена матеріальна шкода. Якщо державний службовець своїми діями чи бездіяльністю наніс матеріальної шкоди органу де він працює він відшкодовуватиме її за рахунок заробітної плати. Якщо матеріальна шкода була завдана фізичним чи юридичним особам в наслідок неправомірної службової діяльності даного службовця, то вона буде відшкодована за рахунок державного бюджету, а до державного службовця буде застосована відповідальність.

45.Управління державною службою.

Виконавчо-розпорядча діяльність,здійснювана органами виконавчої влади і їх посадовими особами,може знаходити вираз у виданні підзаконних актів і інших дій,що характеризують їх як суб’єктів звн і внт організаційних управлінських відносин.Саме через форми державного управління відбувається реалізація виконавчо-розпорядчої компетенції органів держ.влади і місц. самоврядування.

Форма виконавчо-розпорядчої діяльності-це звн вияв конкретних дій,які реалізуються органами виконавчої влади та місц. Самоврядування для виконання поставлених перед ним завдань.Важливо зазначити ,що повинні використовуватись ті форми держ. правління,які передбачені чинним законодавством.Проте при здійсненні держ. управління органи та їх посадові особи мають можливість використовувати вибір форми діяльності на свій розсуд,у межах встановлених чинним законодавством.Аналіз ступеня адміністративно-правової регламентації порядку використання форми держ.управління показує,що вона неоднакова для різних форм.Максимально регламентовані форми,що пов’язані із реалізацією правозастосовних,право установчих,правоохоронних функцій виконавчої влади.Значно менше регламентовані форми,що не спричиняють прямих юридичних наслідків(наради,консультації).Застосування форм державного управління має відповідати таким вимогам:1-не виходити за межі режиму законності;2-відповідати компетенції органу;3-відповідати призначенню і функціям діяльності органу;4-відповідати змісту та характеру вирішуваних питань;5-сприяти досягенню мети виконавчо0розпорядчої діяльності;6-враховувати особливості конкретного об’єкта.на які спрямовані владні дії.Формою реалізації компетенції органу є звн спосіб її вираження.За юридичними наслідками застосування тих чи інших форм форми держ.управління поділяються на:правові і неправові.