Мікромаркетинг відповідно до стану попиту на ринку поділяється на такі види:

• Конверсійний – попит на товар чи послугу негативний, слід його створити.

• Стимулюючий – попит на товар чи послугу відсутній, належить його стимулювати.

• Розвиваючий – попит потенційний, необхідно зробити його реальним.

• Ремаркетинг – попит знижується, слід його підвищити, надати йому нового імпульсу.

• Синхромаркетинг – попит коливається, необхідно його стабілізувати.

• Підтримуючий – попит відповідає можливостям фірми, належить його підтримати.

• Демаркетинг – попит надмірний, необхідно його знизити.

• Протидіючий маркетинг – сформувався ірраціональний попит, його слід ліквідувати.

5. Маркетингове середовище.

Маркетингове середовище поділяється на п’ять частин:

• Фактори, що контролюються підприємством;

• Неконтрольовані фактори;

• Рівень успіху або невдачі підприємства у досягненні своїх цілей;

• Зворотний зв'язок;

• Адаптація.

Фактори, що контролюються підприємством - це елементи середовища маркетингу, якими управляє вище керівництво або співробітники маркетингових служб підприємства.

До факторів, що контролюються вищим керівництвом, належать:

• Загальні цілі – завдання, що ставляться вищим керівництвом і виконання яких можна виміряти кількісно.

• Сфера діяльності.

• Роль маркетингу та інших управлінських дій.

• Корпоративна культура – єдина система цінностей, форми і правила діяльності, що передаються співробітником для дотримання.

Сфера діяльності визначає:

• Загальні категорії продукції та послуг;

• Функції товароруху;

• Територіальні кордони;

• Вид володіння;

• Конкретну діяльність підприємства.

До факторів, що регулюються співробітниками служби маркетингу, належать:

• Вибір цільових ринків.

• Цілі маркетингу.

• Організація маркетингу.

• Структура системи маркетингу.

• Керівництво маркетинговою діяльністю.

Неконтрольовані фактори – це елементи середовища маркетингу, які впливають на діяльність фірми і не можуть управлятися вищим керівництвом і співробітниками служби маркетингу.

До їх складу належать:

• Споживачі, зокрема їх характеристики, між особові впливи, процес прийняття рішень про купівлю, організації споживачів.

• Незалежні засоби масової інформації: радіо, телебачення, інформаційні агентства.

• Конкуренція, зокрема структура, стратегії маркетингу конкурентів, взаємовідносини в каналах збуту, загальні фактори.

• Економіка, зокрема темпи розвитку, витрати, рівень інфляції, рівень безробіття.

• Наука і техніка.

• Культура.

• Уряд і законодавство.

• Демографія, зокрема чисельність населення, міграція.

Рівень успіху або невдачі підприємства в досягненні загальних цілей залежить від того, наскільки добре воно управляє факторами, що контролюються, і своєчасно враховує дію факторів, що не контролюються, у плані маркетингу.

Для налагодження зворотних зв’язків підприємство повинно визначати рівень задоволення потреб споживачів, вивчати тенденції в конкуренції, оцінювати взаємовідносини з урядовими відомствами, спостерігати за станом економіки, вивчати незалежні засоби інформації, аналізувати динаміку збуту і прибутку, вести переговори тощо.

На підставі такої інформації підприємство повинно адаптувати свою стратегію до маркетингового середовища, продовжуючи використовувати свої відмінні переваги.

Питання для обговорення:

1. Яке з поданих визначень маркетингу ви вважаєте найвдалішим? Чому?

2. Які принципи лежать в основі управління маркетинговою діяльністю підприємства?

3. Які ви знаєте функції маркетингу? Що таке функція? Який існує взаємозв’язок між функціями?

4. У чому полягає суть збутового і маркетингового підходів до управління підприємством? Наведіть приклади.

5. Які із зазначених видів маркетингу знайшли розповсюдження в Україні? Чому?

6. Чиї інтереси і в який спосіб виражають учасники внутрішнього середовища маркетингу?

7. Який вилив зовнішніх (неконтрольованих) факторів на маркетингову діяльність підприємства?

8. Корпоративна культура. Який зміст цього поняття?