- •Охарактеризувати стратегічний аспект в управлінні та передумови використання стратегічного менеджменту
- •Обґрунтувати зміст стратегічного менеджменту та складові системи стратегічного управління
- •Перерізи та принципи стратегічного менеджменту
- •Ознаки стратегічного мислення та фактори, що формують стратегічний рівень підприємства
- •Сутність концепції стратегічного менеджменту, основні її риси.
- •Стадії та кризи організаційного розвитку підприємства за Грейнером
- •Можливості та недоліки стратегічного менеджменту Недоліки стратегічного управління
- •Еволюція стратегічного менеджменту
- •Моделі стратегічного управління
- •Підходи до визначення суті стратегії, складові стратегії, ознаки формалізованої стратегії.
- •Етапи процесу стратегічного менеджменту.
- •Стратегічний набір, стратегічна прогалина, стратегічні рішення (суть та характеристика).
- •Чинники вибору стратегії.
- •Сутність стратегічного аналізу та підходи до розуміння середовища організації.
- •Система моніторингу зовнішнього середовища, ситуативні характеристики елементів зовнішнього середовища, модель оцінки зовнішнього середовища.
- •Обґрунтувати особливості проведення та оформлення результатів pester- аналізу зовнішнього середовища
- •Обґрунтувати особливості проведення та оформлення результатів pest- аналізу зовнішнього середовища
- •Обґрунтувати особливості проведення та оформлення результатів step- аналізу зовнішнього середовища
- •Форма esfas (External Strategic Factors Analysis Summary)
- •Форма etom (Environmental and Opportunities Matrix)
- •Оцінку ступеня нестабільності зовнішнього середовища за шкалою і. Ансоффа
- •Оцінка конкурентного середовища в галузі
- •Стратегічна зона господарювання, стратегічний господарський центр, стратегічна бізнес-одиниця, зони стратегічних ресурсів.
- •Господарський портфель та етапи портфельного аналізу.
- •Модель shell/dpm (Direct Policy Matrix – модель спрямованої політики)
- •Модель хофера-шенделя
- •База даних (проект) pims (Ргоfїt Impact of Market Strategies)
- •30. Потенціал підприємства та підходи до оцінки потенціалу підприємства. Показники аналізу внутрішнього середовища діяльності підприємства.
- •31 Swot/snw-аналіз
- •32. Методика стратегічної оцінки підприємства (сот)
- •33. Оцінка конкурентоспроможності організації
- •34 Бенчмаркінг
- •35. Парето-аналіз
- •Аналіз поля сил
- •37. Інформаційне забезпечення стратегічного аналізу діяльності підприємства
- •Конкурентні стратегії.
- •40. Система функціональних та операційних стратегій.
- •41. Види інноваційної стратегії та її складові.
- •1.Види інноваційної стратегії та її складові.
- •42 .Види виробничої стратегії та її складові.
- •43. Види фінансової стратегії та її складові.
- •44. Види маркетингової стратегії та її складові.
- •45. Види стратегії управління персоналом та її складові.
- •46. Кореневі компетенції підприємства, стратегічна реакція, стратегічний тип підприємства
- •Інтеграційне зростання підприємства
- •48. Диверсифікаційне зростання підприємства
- •49. Сутність, бар’єри стратегічного планування.
- •50. Моделі стратегічного планування.
- •51. Процес формування системи цілей.
- •52. Стратегічні плани.
- •53. Збалансована система показників (Balansed Scorecard bsc).
- •54. Проблеми втілення стратегій, етапи здійснення стратегії
- •55. Контроль у системі стратегічного управління
- •56. Ефективність реалізації стратегії.
Еволюція стратегічного менеджменту
Бюджетне планування активно впроваджувалось у 40—50-х рр. XX ст. і відповідало періоду масового виробництва. Основними ознаками бюджетного планування були: короткостроковий характер (зазвичай, бюджети розробляли на один рік); внутрішня націленість (у статтях бюджетів відображали тільки фінансові та натуральні показники, які характеризували внутрішню діяльність корпорації); прийняття рішень здійснювали "згори — вниз", ініціатива "знизу" практично була відсутня.
Довгострокове планування охоплювало орієнтовно 50—60-ті рр. і відповідало періоду "зрілих" ринків. Завданням довгострокового планування було складання прогнозу продажу фірми на декілька наступних років, а на його основі — функціональних планів, які в подальшому об'єднували в єдиний фінансовий план корпорації. Обмеженість цієї системи планування полягала у використанні методів екстраполяції для прогнозування продажу, а також методів розподілу ресурсів.
Стратегічне планування запроваджене у 60—70-ті рр. XX ст., коли зовнішнє середовище корпорацій ставало дедалі складнішим і динамічнішим, що вимагало переорієнтації з виробничо-технічних проблем на маркетинг. Ця система об'єднала методи довгострокового планування і маркетингу.
Стратегічне управління започатковане приблизно у 70-ті рр. XX ст. в американській економіці, пізніше поширилося в інших країнах. Його вважають найсучаснішою модифікацією стратегічного корпоративного планування. Основна відмінність між ними полягає в тому, що стратегічне планування сфокусоване на прийнятті оптимальних стратегічних рішень, тоді як стратегічне управління зорієнтоване на досягнення певних результатів: нових ринків, нових товарів і нових технологій.
Моделі стратегічного управління
Моделі стратегічного управління: 1. Модель аналітичного управління.Першочерговим завданням її реалізації є проведення стратегічного аналізу перспектив розвитку суб'єкта ринку у нових умовах середовища. 2. Модель формалізованого стратегічного управління. Основою є чітка регламентація процедур обгрунтування і реалізації стратегії. У свою чергу регламентація обумовлює конкретизацію аналітичних, планових і контролюючих процедур. Це стосується навіть формування цільових характеристик розвитку організації, які мають бути представлені переважно у кількісному вимірі. 3. Модель ситуативного управління. Вона виникла в результаті подальшого ускладнення зовнішнього середовища, що значно обмежене, і навіть зробило неможливим передбачення майбутніх змін. Тобто реакція організації на прояв нових факторів зовнішнього середовища повинна бути швидкою і адекватною. 4. Модель принципологічного управління. Дана модель ще не має чіткої методології, яка лише створюється. Подальше ускладнення зовнішнього середовища і неможливість передбачення змін свідчить про недоцільність дій, пов'язаних з намаганням їх прогнозувати. Прогнози будуть, як правило, помилковими, а стратегічні рішення – не обгрунтованими.
Підходи до визначення суті стратегії, складові стратегії, ознаки формалізованої стратегії.
Підходи:
- стр. як процес. В цьому випадку для визначення стратегії потрібно відповісти на такі запитання: а) «Хто ми є?», «Де ми знаходимся?» (положення а)); б) «Куди ми йдемо?» або «Якими ми бажаємо бути?» (положення б)); в) «Коли і як ми досягнемо наших цілей?», тобто перейти з положення а) у положення б).
- стр. як рез-т:
+ стр. ототожнюють з позицією на ринку - За більш широким ви-значенням стратегія — це конкретизована у певних показниках позиція в середовищі, яку займає підприємство, це — своєрідний погляд на внутрішнє і зовнішнє середовище і спроба знайти шляхи ефективного пристосування до зовнішних, неконтрольованих фірмою факторів, а також проведення необхідних змін елементів та їхніх комбінацій внутрішнього середовища.
+ як зразок - Найчастіше за зразок беруть процвітаючу фірму, аналізують її позитивні сторони діяльності й намагаються скористатися її досвідом.
+ як мета упр. – як ідеальна модель п-ва, як управлінський план дій.
Складові стратегії: Особлива компетентність організації. Сфера дії. Розміщення ресурсів.
Ознаки формалізованої стратегії: місія, візія, система стр. цілей, стр. план.