5. Сутність концепції стратегічного менеджменту, основні її риси.

Концепція управління.— це система ідей, принципів, уявлень, що зумовлюють мету функціонування організації, механізми взаємодії суб'єкта та об'єкта управління, характер відносин між окремими ланками його внутрішньої структури, а також про необхідний сту­пінь урахування впливу зовнішнього середовища на розвиток під­приємства.

Характерні риси, які притаманні сучасній концепції стратегічного менеджменту полягають в наступному.

Перша риса базується на певному поєднанні системного, ситуаційного та цільового підходів до діяльності підприємства, що трактується як відкрита соціально-економічна система. Використання тільки однієї із зазначених засад не дає змоги досягти потрібних результатів — розвитку підприємства у довгостроковій перспективі.

Друга — орієнтує на вивчення умов, в яких функціонує підприємство. Це дозволяє створювати адекватні цим умовам системи стратегічного управління, що будуть відрізнятись одна від іншої залежно від особливостей підприємства та характеристик зовнішнього середовища.

Третя — концентрує увагу на необхідності збору та застосуванні баз стратегічної інформації. Аналіз, інтерпретація й використання інформа­ції для прийняття стратегічних рішень дає змогу визначити зміст та послідовність дій щодо змін на підприємстві завдяки зменшенню невизначеності ситуації.

Четверта — дозволяє прогнозувати наслідки рішень, що приймаються, впливаючи на ситуацію шляхом відповідного розподілу ресурсів, встановлення ефективних зв'язків та формування стратегічної поведінки персоналу.

П'ята — передбачає застосування певних інструментів та методів розвитку підприємства (цілей, «дерева цілей», стратегій, «стратегічного набору», стратегічних планів та програм, стратегічного контролю тощо).

6. Стадії та кризи організаційного розвитку підприємства за Грейнером

1. Стадія р-ку, що заснована на творчості – «криза лідерства». Організація зявляється в рез-ті підпр зусиль мен-рів та розвивається завдяки реалізації творчого потенціалу її зсновників;

2. Стадія р-ку, що заснована на керівництві – «криза автономії». Наступає період орг-ційного росту, основою якого є чітко запланована робота та проф мен-т, протее концентрація процесів прийняття рішень на верхніх р-нях починає обмежувати творчість керуючих середньої ланки;

3. Стадія р-ку, заснована на делегуванні – «криза контролю». Це до певної міри підвищує потенціал орг-ції, але настає момент, коли мен-ри вищого рівня усвідомлюють, що втрачають контроль над орг-цією;

4. Стадія р-ку, що заснована на координації – «криза кордонів». передбачає виділення стр підрозділів, що мають високий ступінь самостійності, але разом з тим жорстко контрольовані у викор-ні стр ресурсів;

5. Стадія р-ку, заснованана співробітництві.

6. Стадія організ втоми, подолати яку можна лише через трансформацію орг-ції вцілому.

7. Можливості та недоліки стратегічного менеджменту Недоліки стратегічного управління

• Стратегія не дає точного й детального передбачення майбутнього, а формує тільки якісні побажання того, в якому стані має перебувати організація в майбутньому, яку позицію займати на ринку і в бізнесі, тобто намагається прогнозувати можливості її виживання в конкурентній боротьбі.

• Стратегічний менеджмент не можна звести до реалізації рутинних процедур і схем, тобто відсутня уніфікована процедура, яка б передбачала, що і як робити при вирішенні проблем у конкретній ситуації. Хоча, звичайно, існують певні рекомендації, правила та логічні схеми аналізу проблем і вибору стратегії, а також її реалізації. Однак вважають, що загалом розроблення стратегії — це симбіоз інтуїції та професіоналізму вищого керівництва й зацікавленості всіх працівників у досягненні цілей.

• Методологія планування використовує багато вузькопрофесійних термінів, що ускладнює порозуміння з неспеціалістами.

• Розроблення стратегії пов'язане з великими зусиллями, а також витратами часу та ресурсів під час формування прогнозу і його реалізації. В умовах високої нестабільності зовнішнього середовища помилки у стратегічному виборі можуть бути зумовлені відсутністю повної інформації про тенденції ринку, наміри конкурентів, появу технологічних новацій тощо.

• Наявність сформованої стратегії може сприяти бюрократизації управління, окреслюючи межі діяльності посадових осіб, тоді як середовище часто вимагає термінових заходів.