16. Види виробничого освітлення, принципи його нормування та гігієнічні нормативи у сфері розумової діяльності.
Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути: природним, що створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу; штучним, що створюється електричними джерелами світла та суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.
Природне освітлення поділяється на: бокове (одно- або двохстороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, здійснюване через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях; комбіноване — поєднання верхнього та бокового освітлення.
Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим. Загальним називають освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з врахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення). Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосовувати при роботах високої точності, а також, якщо необхідно створити певний або змінний, в процесі роботи, напрямок світла. Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Застосування лише місцевоп освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого травматизму та професійних захворювань.
За функціональним призначенням штучне освітлення поділяєтьс! на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне, чергове.
Робоче освітлення призначене для забезпечення виробничого процесу, переміщення людей, руху транспорту і є обов'язковим для всізі виробничих приміщень.
Аварійне освітлення використовується для продовження роботи у випадках, коли раптове відключення робочого освітлення, та пов'язане з ним порушення нормального обслуговування обладнання може викликати вибух, пожежу, отруєння людей, порушення технологічного! процесу. Мінімальна освітленість робочих поверхонь при аварійному; освітленні повинна складати 5% від нормованої освітленості робочого1 освітлення, але не менше 2 лк.
Евакуаційне освітлення призначене для забезпечення евакуації' людей з приміщень при аварійному відключенні робочого освітлення. Його необхідно влаштовувати в місцях, небезпечних для проходу людей; в приміщеннях допоміжних будівель, де можуть одночасно знаходитись більше 100 чоловік; в проходах; на сходових клітках, у виробничих приміщеннях, в яких працює більше 50 чоловік. Мінімальна освітленість на підлозі основних проходів та на сходах при евакуаційному освітленні повинна бути не менше 0,5 лк, а на відкритих майданчиках — не менше 0,2 лк.
Охоронне освітлення влаштовується вздовж меж території, яка охороняється в нічний час спеціальним персоналом. Найменша освітленість повинна бути 0,5 лк на рівні землі.
Чергове освітлення передбачається у неробочий час, при цьому, як правило, використовують частину світильників інших видів штучного освітлення.
17.Принципи розрпахунку природного та штучного освітлення
Як розрахувати природне освітлення?
Правильно спроектоване і виконане виробниче освітлення покращує умови зорової роботи, знижує стомлюваність, сприяє підвищенню продуктивності праці, благотворно впливає на виробниче середовище, надаючи позитивну психологічну дію на працюючу, підвищує безпеку праці і знижує травматизм.
Недостатність освітлення приводить до напруги зору, ослабляє увагу, приводить до настання передчасної стомленості. Надмірно яскраве освітлення викликає засліплення, роздратування і різь в очах. Невірний напрям світла на робочому місці може створювати різкі тіні, відблиски, дезорієнтувати працюючого. Всі ці причини можуть привести до нещасного випадку або профзахворювань, тому важливий правильний розрахунок освітленості.
Природне освітлення характеризується коефіцієнтом природного освітлення КПО (І,,)- це відношення природного освітлення, яке створюється в деякій точці заданої площини в середині приміщення світлом неба до значення зовнішнього горизонтального освітлення, яке створюється світлом повністю відкритого неба.
Природне освітлення — це освітлення приміщень світлом неба, яке проникає через світлові отвори. Природне за своїм спектральним складом є найбільш сприятливим. За конструктивними властивостями природне освітлення поділяється на бічне, верхнє та комбіноване. В даній лабораторії світлові отвори розташовані з однієї сторони зовнішньої стіни.
Приклад 1. Розрахувати природне освітлення приміщення з розмірами: : Ь=10 м - довжина, В==10 м - ширина, Н=5 м - висота.8і=14 м — світловий отвір вікон з розмірами 4м х 3,5м. Віконне скло подвійне. Нормоване значення КПО. І„=2 % (виробниче приміщення розташоване у 3- му світловому поясі, при бічному освітленні та зоровій роботі високої точності. В даному приміщенні використовується бокове природне освітлення. Природне світло проникає через бічні світлопрорізи, зорієнтовані на північ, і забезпечує коефіцієнт природної освітленості (КПО) не нижче 1,5 %.
Таким чином, для забезпечення КПО (2%) у приміщенні передбачено три вікна розмірами 4 • 3,5 м, загальною площею 42 м .
Як розрахувати штучне освітлення?
Загальне освітлення
Правилами проектування для загального освітлення рекомендується використовувати, як правило, газорозрядні лампи: для приміщень висотою до 6 м— люмінесцентні , для більш високих - типу "ДРЛ", "ДРИ", "ДНаТ", а також галогенні. Лампи розжарювання допускається застосовувати у випадку технічної неможливості або недоцільності застосування газорозрядних ламп (невеликі приміщення, невисокі вимоги до освітлення).
Тип світильника вибирають відповідно до вибраного джерела світла, умов середовища приміщення, вимог пожежної безпеки, конструкції стелі.
Вибір норми освітленості здійснюється за ДБНВ 2.5.-28-2006 "Природне та штучне освітлення", відповідно вибраного типу джерела світла (газорозрядні чи лампи розжарювання), системи освітлення і характеристики зорових робіт (найменший розмір об’єкта розпізнання, світлість фону, контраст об’єкта розрізнення з фоном).
За найменший розмір об’єкта розпізнання приймають ширину риски, тріщини, лінії, що утворює букву чи цифру, товщину нитки, дротинки тощо. Фон - поверхня, що прилягає безпосередньо до об’єкту розпізнання, на якій він розглядається. Фон характеризується коефіцієнтом відбивання ним світла р- Фні,г/Фпа)- При р >0,4 фон вважається світлим, при р- 0,2+0,4 - середнім, при р<0>2 — темним. Контраст об’єкта з фоном характеризується співвідношенням яскравості об’єкта, що розглядається, і фону:
При К>0,5, контраст вважається великим, при К- 0,2+0,5 - середнім, при К < 0,2 - малим.
Завдяки яскравості, фону і контрасту людина і розрізняє, різні предмети. Основне значення у цьому має не освітленість, а світловий потік, відбитий від поверхні, що розглядається, і спрямований в орган зору.
При проектування освітлення попередньо намічають число рядів світильників та їх розташування, враховуючи наступне:
1) відстань між рядами світильників А та між світильниками у ряді X визначають за умови, шо відношення цих відстаней до висоти від робочої поверхні до світильника (висоти підвісу) h не повинне бути більше 1,4 (висоту підвісу звичайно приймають не більшою 4+5 м);
2) світильники з люмінесцентними лампами установлюють рядами, переважно паралельно довшій стороні приміщення або стіні з вікнами;
3) світильники з точковими джерелами світла розташовують рядами у вершинах квадратів, прямокутників або у шаховому порядку;
4) відстань від крайніх рядів до стін приймаються рівною половині відстані між рядами;
5) відстань між крайнім світильником у ряді і стінок) дорівнює половині відстані між світильниками.
Висота підвісу визначається за формулою :
де Н— висота приміщення, м;
Ьрп - висота робочої поверхні (може бути 0,7... 1,2 м залежно від виконуваної роботи);
/їм- звис - відстань від центру світильника до стелі (Лм = 0,1 +1,5 м залежно від висоти приміщення і висоти світильника).Відповідно до джерела світла, системи освітлення, схеми розташування світильників, орієнтації робочої поверхні у просторі вибирають відповідний метод розрахунку: коефіцієнта використання світлового потоку, точковий, питомої потужності тощо.
Метод коефіцієнта використання світлового потоку
При точкових джерелах світла (лампи розжарювання або типу ДРЛ, ДРИ) і системі загального рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь застосовують метод коефіцієнта використання світлового потоку (КВ) за умови, що витримано рекомендовані співвідношення відстані між світильниками X до висоти їх підвісу Н , відхилення не повинно бути більшим 20 %.
Метод КВ можна застосовувати також при трубчастих джерелах світла при додержанні однієї з наступних умов:
а)приміщення освітлюється одним світильником;
б) світильники розташовані рядами, відстань між світильниками у ряді X > 0,5 її;
в) відношення довжини світильника до найкоротшої відстані від нього до розрахункової точки:
Метод КВ можна застосовувати також при трубчастих джерелах світла при додержанні однієї з наступних умов:
а) приміщення освітлюється одним світильником;
б) світильники розташовані рядами, відстань між світильниками у ряді X > 0,5 Ь;
в) відношення довжини світильника до найкоротшої відстані від нього до розрахункової точки:
Приклади розрахунку загального штучного освітлення
Приклад 1. Розрахувати загальне рівномірне освітлення виробничого приміщення за наступними даними: розміри приміщення - 8 х 6 х 3,5 м, нормована освітленість 300 лк .,напруга освітлювальної мережі 220 В; світильники з люмінесцентними лампами НОДЛ з коефіцієнтом використання світлового потоку т)=49%; лампи ЛТБ— 80 р; коефіцієнти відбивної здатності стелі, стін, робочої поверхні відповідно 0,7, 0,5, 0,3; коефіцієнт запасу к = 1,75; коефіцієнт нерівномірності освітлення і — 1,1. Виконувані зорові роботи відносяться до III розряду, підрозряду „в". Висота робочої поверхні крл= 0,8 м, висота звису Нм =0,1 м.
18. Основнi фiзичнi характеристики шуму. вимірювання рівнів шуму та принципи його нормування гігієнічні нормативи шуму в приміщеннях з робочими місцями сфери розумової діяльності.
Основнi фiзичнi характеристики шуму
Звук характеризується звуковим тиском Р та iнтенсивнiстю звука I. Звуковий тиск Р, Па - це змiнна складова атмосферного тиску, який виникає при проходженнi звукової хвилi. Інтенсивнiсть звука I, Вт/м2 - це густина звукової енергiї, переносима хвилею в одиницю часу, вiднесена до одиницi площi поверхнi, перпендикулярної до напрямку розповсюдження хвилi. Орган слуху здатний сприймати iнтенсивнiсть звука у діапазоні 10-12 ... 102 Вт/м2 та - звуковий тиск у дiапазонi 2×10-5... 2×102Па при частоті звука 1кГц. Порiг чутливості - мiнiмальне значення акустичного тиску (чи сили звука), якi здатна чути людина. Порiг больового вiдчуття - максимальнi параметри (межi вiдчуття болю). Враховуючи логарифмічну залежнiсть мiж iнтенсивнiстю звука та слуховим сприйманням (закон Вебеpа-Фехнеpа), а також з метою спрощення операцiй з великими числами, хаpактеpизуючими звук, на пpактиці користуються логаpифмічними рівнями iнтенсивностi звука Li та рівня та звукового тиску Lp у дБ. Інтенсивнiсть слухового вiдчуття, що викликається звуковою хвилею, називаються гучнiстю звука. Рiвень гучності ноpмальної звукової мови - 30-40дБ, шумiв та звуків заглушуючих розмовну мову - 65-70дБ, центpобіжних вентилятоpів - 80-105дБ , двигунiв внутрішнього згорання - 100-110дБ. Hеблагопpиємна дiя шуму залежить також вiд частотного дiапазону звука. Для частотної характеристики шуму звуковий дiапазон розбивають на смуги з певним спiввiдношенням верхньої гpаничної частоти fв до нижньої fн. Октавна смуга - це смуга частот, у якої веpхня гpанична частота fв дорівнює подвоєнної нижнiй частотi fн. Інодi використовується півоктавна смуга, або третьоктавна. Октавна смуга характеризується середньогеометричною частотою. Внаслiдок непреривного впливу на слух людей iнтенсивного шуму на виробництві може виникнути професійна глухота або різка втрата слуху - туговухість. Шум руйнує нервову систему, послаблює увагу, пам'яті.