5. Перспективи залучення іноземного капіталу

На сучасному етапі розвитку світового господарства іноземний сектор існує в кожній країні. При високому рівні інтернаціоналізації державних зв'язків, взаємозв'язку і взаємозалежності національних економік жодна країна не може успішно розвиватися без іноземних інвестицій. У розвинутих країнах іноземний сектор відіграє дедалі суттєвішу роль і зростає. Значні потреби в іноземних інвестиціях існують у країн, що розвиваються, в постсоціалістичних країн і в України зокрема.

Сьогодні українська економіка розвивається в умовах глибокого спаду, що характеризується скороченням обсягів виробництва, зниженням інвестиційної активності, старінням основного капіталу, відтоком капіталів за кордон. Непослідовне проведення реформ привело до уповільнення темпів економічного розвитку. Серед головних причин сформованої ситуації можна назвати також відсутність цілісної економічної стратегії, невиконання базових задач, ігнорування необхідності в інституціональних перетвореннях. У результаті Україна не змогла залучити іноземний капітал у значних обсягах.

Обмеженість економічних ресурсів поставила країну перед проблемою пошуку додаткових джерел фінансування. Одним з них є прямі іноземні інвестиції, що дають ряд переваг у порівнянні з національними джерелами капіталу, тому що дозволяють забезпечити організацію фірм, упровадження ноу-хау і нових форм менеджменту, створення нових робочих місць і активізацію виробничого циклу, а також стимулюють розвиток малого бізнесу. [37; С.12].

Вирішенню проблеми залучення іноземних інвестицій в економіку України присвячується досить багато наукових праць.

В умовах дефіциту власних інвестиційних ресурсів важливим джерелом фінансових ресурсів для економіки України є іноземні інвестиції у різних формах. Але нині, як свідчить статистика, обсяги іноземних інвестицій ще недостатні, щоб відігравати вагому роль додаткового джерела фінансування структурної перебудови економіки України.

Поряд з цим, статистичні дані за останні кілька років свідчать про стійке зростання обсягів прямих іноземних інвестицій в економіку нашої держави, хоча, за оцінками спеціалістів, обсяги і темпи інвестування іноземного капіталу в українську економіку є значно нижчими порівняно з іншими державами Східної Європи, які на початку 90-х, як і Україна, стали на шлях розвитку ринкової економіки. Зокрема, на 1 січня 2010 р. в економіці України іноземні інвестори вклали 35616,4 млн. дол. США прямих інвестицій.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, на 1 січня 2010 р. становив 40026,8 млн. дол., що на 4410,4 млн. дол. більше за обсяги інвестицій на початок 2009 р. (табл.2).

Таблиця 2

Прямі іноземні інвестиції в Україну (млн. дол. США)

	Обсяг прямих інвестицій на
	01.01.200901.01.2010
Всього по країнах ЄС	28127,7	31350,5
Австрія	2443,8	2604,1
Бельгія	43,8	64,4
Болгарія	20.0	19,9
Греція	309,9	330,9
Данія	176,8	187,9
Естонія	107,7	122,4
Ірландія	133,6	144,0
Іспанія	58,9	71,0
Італія	914,2	992,2
Кіпр	7646,2	8593,2
Латвія	63,8	88,0
Литва	34,7	86,6
Люксембург	214,2	252,5
Мальта	38,6	44,6
Нідерланди	3197,4	4002,0
Німеччина	6393,0	6613,0
Польща	690,1	64,9
Португалія	6,0	11,4
Румунія	17,4	18,6
Словаччина	106,2	106,7
Словенія	26,0	28,8
Сполучене Королівство	2249,8	2375,9
Угорщина	595,4	675,2
Фінляндія	15,9	60
Франція	1231,2	1640,1
Чеська республіка	80,4	79,9
Швеція	1262,8	1272,3
Всього по Україні	35616,4	40026,8

Найбільші обсяги інвестицій надходять з таких країн, як США (19%), Кіпр (9,5%), Російська Федерація (9,0%), Австрія (8,9%), Великобританія (6,2%), Швейцарія (4,7%), Нідерланди (4,4%), Німеччина (3,4%).

Значні обсяги іноземних інвестицій спрямовуються у такі галузі, як харчова промисловість - 15,7%, торгівля - 15,6%, фінансова діяльність - 8,5%, машинобудування - 8,0%, транспорт - 7,6%, металургія та обробка металу - 5,4%, операції з нерухомістю - 4,6%, хімічна і нафтохімічна промисловість - 4,1%, інші - 30,5%.

На сьогодні Україна стала більш привабливою для іноземних інвесторів, оскільки рівень віддачі від інвестицій є досить високим. В деяких галузях економіки рівень прибутку від інвестицій значно перевищує рівень прибутку у відповідних галузях країн Західної Європи. Через це все більш активізуються процеси на ринку злиття та поглинання. Як і у 2010 році, предметом підвищеної зацікавленості іноземних стратегічних інвесторів є підприємства, які здійснюють фінансову діяльність, насамперед, банки. [33; С. 20].

В умовах фінансової кризи, виявляються суперечливі процеси і тенденції в росту обсягу іноземних інвестицій. Проте, їхня доцільність для економіки України очевидна - вона диктується тим, що її реструктуризація вимагає значних інвестицій, що за рахунок власних джерел покривати не вдається. Звідси кредити Міжнародних фінансових організацій та Світового банку, окремих держав і приватних фірм, розширення практики спільних з іноземним капіталом підприємств, залучення іноземного капіталу в будівництво важливих для країни об'єктів, поліпшення виробничої і соціальної інфраструктури.

Усе це приводить до необхідності створення в країні визначених привабливих умов для іноземних інвесторів, тобто створенню хоча б відносного сприятливого для них інвестиційного клімату.

На даний час для залучення іноземних інвестиції в Україну існує ряд проблем, основні з них такі: - політична та економічна нестабільність;

недосконалість та протиріччя законодавчої бази;

відсутність прозорості в банківській системі;

недостатній розвиток небанківських фінансових установ;

недостатній рівень гармонізації національних стандартів з європейськими та міжнародними.

корумпованість влади в Україні;

повільні темпи приватизації;

нерозв'язаність питань земельної власності й т.п.

Доцільно було б так регулювати інвестиційні потоки, щоб вони спрямовувалися в ті сектори економіки, які становлять найбільший інтерес для країни.

Важливою складовою привабливого інвестиційного клімату в країні та залучення прямих іноземних інвестицій є високоліквідний валютний ринок з розвиненим строковим сегментом. В Україні основним інструментом впливу на валютний курс залишаються валютні інтервенції, що вимагає забезпечення домінуючої ролі НБУ на валютному ринку. У цьому зв'язку НБУ стримує розвиток строкового сегменту, на якому можуть розгорнутися потужні спекулятивні тенденції, та уповільнює становлення незалежних валютних дилерів, що матимуть вагомий вплив на ринкову кон'юнктуру.

На сучасному етапі для України важливою є модернізація ринків капіталу, реформування депозитарної та біржової систем. Слід також запровадити просту і зрозумілу систему оподаткування, яка б передбачала формалізований, а не індивідуальний (з урахуванням бізнес-інтересів) характер стягнення податків. Важливо підвищити ефективність діяльності антимонопольних органів України, оскільки спостерігається тенденція до створення "регіональних монополій" (наприклад, у сільськогосподарському секторі, будівництві, енергетиці).

Досить позитивним моментом є те, що необхідність поліпшення інвестиційного клімату усвідомлюється і урядом, і Президентом України. Це, на сьогоднішній день, одне з пріоритетних завдань економічної політики держави.

Незважаючи на зростаючу статистику іноземних інвестицій, немає підстав стверджувати, що причиною пожвавлення ділової активності іноземних інвесторів стало якісне поліпшення спеціального законодавства про іноземні інвестиції. [28; С.14]. Правове регулювання іноземних інвестицій в Україні на сьогодні налічує багато істотних недоліків, про що було зазначено раніше, але є і успіхи, зокрема останніми роками ми можемо спостерігати певне пожвавлення щодо прийняття відповідних підзаконних актів.

У висновку до п`ятого розділу треба визначити, що можна стверджувати, що в Україні існує проблема недостатнього використання інвестиційного потенціалу, яка пов'язана із надмірним втручанням держави у регулювання іноземних інвестицій, постійними змінами у чинному законодавстві, відсутністю в Україні єдиного центрального органу з питань державного управління іноземним інвестуванням, що негативно впливає на зростання ефективності використання іноземних інвестицій.

Економіка України не захищена як від зовнішнього тиску, так і від можливих внутрішніх конфліктів, не може конкурувати за залучення масштабного капіталу.

Для інвестиційного клімату держави необхідно удосконалити законодавчу базу, орієнтовану на ринкові відносини; використовувати різні організаційно-правові форми підприємств за участю іноземного капіталу; створити єдину цілісну систему державного регулювання інвестиційних процесів, що охоплює відповідну структуру щодо роботи з іноземними інвесторами, механізм реалізації державної політики залучення капіталу, координацію діяльності з міжнародними організаціями.