4. Роль іноземного капіталу в економіці України, стан, динаміка та тенденції
У подоланні гострої економічної кризи в Україні велика надія покладається на іноземні інвестиції. За опублікованими розрахунками загальний обсяг необхідних іноземних інвестицій в економіку України становить понад 40 млрд дол. США, зокрема для металургії - 7; машинобудування - 5,1; транспорту - 3,7; хімії і нафтохімії - 3,3 млрд дол. США. Така сума дала б змогу реконструювати пріоритетні галузі промисловості протягом 5 років. Але фактично обсяги іноземних інвестицій в економіку України є значно нижчими, ніж потреба в них. Так, загальний обсяг іноземних інвестицій в Україну на 2009 р. становив 747 млн дол. США, а в 2010 p. - 551 млн. дол.
Найефективнішим джерелом зовнішнього фінансування є прямі іноземні інвестиції, у разі здійснення яких весь ризик бере на себе інвестор. Проте Україна, як і раніше, посідає одне з останніх місць серед країн Східної Європи за обсягами прямих іноземних інвестицій. Збільшення портфельних інвестицій на сьогодні обмежено можливостями ринку державних цінних паперів та низькою ініціативою на ринку цінних паперів, емітованих підприємствами. Портфельні інвестиції у 2010 р. становили всього 62 млн дол. США.
Унаслідок низької інвестиційної привабливості нашої країни загальна сума прямих іноземних інвестицій є незначною (див. табл.1).
Таблиця 1
Динаміка прямих іноземних інвестицій в Україну, млн дол, США.
Рік |
Обсяг прямих іноземних інвестицій |
Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій |
2004 |
170 |
170 |
2005 |
200 |
370 |
2006 |
91 |
461 |
2007 |
283 |
750 |
2006 |
250 |
1000 |
2007 |
792 |
1762 |
2008 |
922 |
2684 |
2009 |
437 |
3121 |
Практика залучення іноземних інвестицій в Україну засвідчує, що обсяг капіталовкладень значно відрізняється в різних її регіонах. Інвестори, як правило, надають перевагу промислово розвинутим і географічно вигідно розташованим регіонам. Так, у Києві зосереджено 30 % усіх прямих іноземних інвестицій у 2010 р., у Київській області - 9,3 %; Запорізькій - 8,2 %; Одеській - 6,6 %; Дніпропетровській - 6,4 %; Донецькій - 6,4 %, в решті регіонів - 25,5 %.
Аналізуючи залучення іноземних інвестицій в Україну, можна зазначити, що галузева структура прямих іноземних інвестицій становить близько 55 % прямих іноземних інвестицій, з них до 2 % у первинному секторі, 53 % - у вторинному, в т. ч. у харчовій промисловості - 22 %, у машинобудуванні та металообробці - 13 %, у третинному секторі - майже 40 %, у т. ч. у сфері внутрішньої торгівлі - 21 %. [31; С.15].
Розглянувши дані Держкомстату України на період 2009 - 2010 років можна скласти діаграму динаміки іноземного капіталу в економіці України. (рис.1).
У цілому приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці (мінус 3,9 млрд. дол.) за 2010 рік склав 6180,7 млн. дол., що становить 77,9% рівня попереднього року. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, серпень 2009 р. склав 37965,7 млн. дол., що на 22,3% більше обсягів інвестицій на початок 2010 року.
На сьогодні Україна стала більш привабливою для іноземних інвесторів, оскільки рівень віддачі від інвестицій є досить високим. В деяких галузях економіки рівень прибутку від інвестицій значно перевищує рівень прибутку у відповідних галузях країн Західної Європи. Через це все більш активізуються процеси на ринку злиття та поглинання. Як і у 2008 році, предметом підвищеної зацікавленості іноземних стратегічних інвесторів є підприємства, які здійснюють фінансову діяльність, насамперед, банки.
Загальновідомо, що інвестиційна активність та економічне зростання - взаємопов'язані процеси. Економічне зростання залежить від інвестиційної активності і навпаки.
Зростанню іноземного інвестування в будь-яку країну сприяє нормальний інвестиційний клімат.
Якщо розглянути пряме інвестування в Україну станом на 2010 рік, то можна бачити таку картину:
Кіпр - 8 593,2 млн. дол. США;
Німеччина - 6 613,0 млн. дол. США;
Нідерланди - 4 002,0 млн. дол. США;
Російська Федерація - 2 674,6 млн. дол. США;
Австрія - 2 604,1 млн. дол. США;
Сполучене Королівство - 2 375,9 млн. дол. США;
Франція - 1 640,1 млн. дол. США;
Сполучені Штати Америки - 1 387,1 млн. дол. США;
Віргінські Острови - 1 371 млн. дол. США;
Швеція - 1 272,3 млн. дол. США.
Це можна зобразити в вигляді діаграми (рис.2).
Інвестиційним кліматом називається ситуація в країні з погляду іноземних підприємців, які вкладають в її економіку свої капітали. Цей клімат формується багатьма факторами (факторами ризику), які можна об'єднати в такі три основні групи:
* соціально-політична ситуація та її перспективи;
* економічна ситуація та її перспективи;
* зовнішньоекономічна діяльність та її перспективи.
Перша група - соціально-політична ситуація - характеризує міцність державних інституцій, наступництво політичної влади, ступінь державного втручання в економіку, прагматичність державної політики, ефективність роботи державного апарату, схильність до націоналізації іноземного майна, традиції дотримання міжнародних угод тощо.
Економічна ситуація: загальний стан економіки, становище у валютній, фінансовій та кредитній сферах, митний режим та режим використання робочої сили, стійкість валютного курсу, податкові ставки та пільги тощо.
Третя група факторів - зовнішньоекономічна діяльність - охоплює чинне законодавство в галузі захисту Інвестицій, формування та діяльності підприємств за участю іноземного капіталу, заходи з регулювання та обмеження їхньої діяльності, сукупність правових актів, які відображають державну політику щодо капіталовкладень з-за кордону тощо. [35; С.16].
У 2010 р. сталися позитивні зрушення в іноземному інвестуванні в Україну. Цьому сприяла цілеспрямована політика Уряду яка зміцнила довіру інвесторів до України. Вважається, що вибір інвестором місця вкладення капіталу обумовлюється переважно:
а) привабливістю країни з погляду витрат - вартості робочої сили, кадрових ресурсів, наявності розвиненої інфраструктури, розвиненості фінансових ринків, характеристики податкової системи;
б) привабливістю країни з погляду збуту - розвиненості місцевого ринку та стану конкуренції на ньому, відкритості країни для міжнародної торгівлі;
в) привабливістю країни з погляду особливостей культури, історичного розвитку, політичної стабільності.
В Україні багатьох з цих вимог не дотримується. Спеціалісти вважають, що основними перешкодами на шляху вкладення інвестицій в Україну є:
нестабільність законодавства;
значна зв'язаність економіки на колишніх республіках СРСР, переважно Росії;
нерозвиненість Інфраструктури, особливо транспортної та телекомунікаційної мереж;
незбалансованість економіки;
неспроможність влади дотримуватись взятих на себе зобов'язань;
невідповідність організаційних управлінських форм світовим;
економічна і політична нестабільність;
корупція.
Переважно саме ці причини, що значною мірою залежать від держави, стримують ширший доступ інвестицій в Україну. Тому в Україні, де більшу частину економіки контролює держава, іноземне інвестування є одночасно і економічною і політичною проблемою.
Роблячи висновок до четвертого розділу треба зазначити, що для покращання інвестиційного клімату необхідні:
зрівнювання у правах іноземних фірм і національних підприємств, розширення податкових пільг тощо;
створення та ефективне використання вільних економічних зон, сприяння інвестиціям у провідні галузі промисловості;
розвиток системи страхування іноземних фірм;
визначення пріоритетів інвестування;
підтримка і заохочення з боку держави фірм та підприємств, котрі сприяють інвестиціям в українську економіку;
розширення міжнародної співпраці в галузі сприяння капіталовкладенням та гарантування інвестицій;
активна роль держави в запобіганні та компенсації можливих негативних соціальних наслідків реалізації інвестиційних проектів в Україні;
створення умов для активізації вітчизняного бізнесу;
поглиблення ринкових реформ;
удосконалення чинного законодавства в галузі зовнішньоекономічної діяльності та забезпечення контролю з боку держави за його дотриманням.
Але, якщо виходити з даних Держкомстату України, то тенденція динаміки присутності іноземного капіталу в економіки України є очевидною. Після подолання економічної кризи в країни, і коли економічна обстановка більш-менш врегулювалась в Україну був спрямовані великий потік іноземного інвестування. Найбільш таке інвестування було з боку Кіпру, Німеччини та Нідерландів.