1. Інформаційна складова інформаційно-аналітичної діяльності

Інформаційний підхід до ІАД дозволяє відносити її до напряму інформаційної діяльності, зокрема, трактувати її в якості комплексної інформаційної діяльності, що застосовує засоби та методи науково-інформаційної діяльності та інформатики.

Цей підхід до ІАД дозволяє відносити її до напряму інформаційної діяльності, зокрема, трактувати її в якості комплексної інформаційної діяльності, що застосовує засоби та методи науково-інформаційної діяльності та інформатики.

Виділяють чотири підвиди інформаційної складової ІАД:

• науково-інформаційна діяльність;

• наукова інформатика;

• поняття «інформація»;

• поняття «інформаційні процеси».

1. Науково-інформаційна діяльність

Науково-інформаційна діяльність (НІД) - це соціально-організований різновид наукової праці, яка виконується в цілях підвищення ефективності досліджень і розробок і полягає в здійсненні таких головних процесів, як: збір, аналітико-синтетична переробка, зберігання і пошук закріплених в документах наукової інформації, а також в наданні (або розповсюдженні) цієї інформації ученим-дослідникам і фахівцям у відповідний час і в зручній для них формі (в межах інформаційного забезпечення та інформаційного обслуговування).

НІД зародилася в кінці XIX в. у межах бібліотекознавства під впливом потреб самої науки. Фундаторами сучасної науки про інформацію, на думку вчених, стали бельгійський соціолог і документаліст Поль Отле (Otlet) (1868-1944) та його сподвижник Анрі Лафонтен (La Fontaine) (1854-1943), які створили на початку XX в. Універсальну десяткову класифікацію (УДК) - систему, якою користуються сьогодні всі країни світу.

Основною метою НІД є забезпечення всіх потенційних інформаційних потреб лаконічною та кваліфікованою інформацією про нові знання, досвід і прогнози в різних сферах людської діяльності.

Конкретними цілями НІД є: збір наукових джерел інформації (документів), їх систематизація, аналіз і синтез, переробка, зберігання, пошук, відтворення, розмноження і розповсюдження наукової інформації.

Як соціальний інститут наука включає наступні види діяльності:

- науково-дослідну (експериментальну і теоретичну). Її мета полягає в прирості нового знання;

- науково-організаційну, направлену на здійснення керівництва і управління наукою;

- науково-інформаційну, покликану забезпечити інформаційне обслуговування інших видів діяльності;

- науково-допоміжну, таку, що виконує решту всіх функцій обслуговування, крім власне інформаційного забезпечення;

- науково-педагогічну, що забезпечує рух знань з науки в інші сфери людської діяльності.

Всі компоненти і види наукової діяльності взаємозв'язані і обумовлюють один одного.

1. Наукова інформатика

Інформатика як наукова дисципліна, що вивчає структуру і загальні властивості об'єктивної (наукової) інформації, закономірності і технології її функціонування в суспільстві, стала розвиватися з початку XX сторіччя. Згідно з науковими поглядами р. С. Гіляревського, ця дисципліна виникла у відповідь на потребу, що збільшилася, в ефективних методах збору, обробки, зберігання, пошуку і розповсюдження наукової інформації.

Першим кроком в організаційному оформленні інформатики було створення в 1895 році Міжнародного інституту бібліографії, що став пізніше головною професійною організацією фахівців з інформатики під назвою Міжнародна федерація з інформації та документації.

Бельгійський вчений Поль Отле окреслив контури інформаційної науки. Згідно з П. Отле об'єкт нової науки включає наступні процеси інформації:

• створення документів, в яких реєструються і публікуються нові відкриття, ідеї, результати експериментів і інші значущі форми віддзеркалення дійсності;

• збір цих документів в бібліотеках і музеях;

• аналіз документів для короткого, але вичерпного опису їх змісту;

• систематичний перерозподіл, при якому схожі відомості з різних документів зводяться в тематичні сховища на основі глобальної класифікації знання;

• синтез узагальнювальних документів, в яких все оригінальне кожної початкової роботи зводиться в загальну об'єктивну картину наукового знання.

Ці етапи інформаційної роботи складають основний зміст інформатики, але з розвитком і модифікацією завдань, визначуваними новими досягненнями науки і техніки за останні часи.

Інформатика містить дві частини (або аспекти вивчення): теоретичну і прикладну (практичну). У теоретичному розрізі інформатика виявляє і формулює внутрішні стійкі залежності і закономірності наукової інформації, в прикладному аспекті - розробляє рекомендації з оптимізації інформаційного сервісу, використанню інформаційних ресурсів і інформаційних технологій в цілому.

Відповідно до цих аспектів у вищих учбових закладах, що готують фахівців в області інформатики, викладаються дві учбові дисципліни: Теоретична інформатика і Інформаційні технології (прикладна інформатика).

Для фахівців сфери ІАД важливими аспектами вивчення є семантичні (змістовні), в той же час необхідними є знання і навики застосування інструментів і інших засобів інформаційних і телекомунікаційних технологій (зокрема, Інтернет).