1.2. Створення Київського центрального архіву

Ініціатива створення державного архіву для зберігання актових книг належала, однак, не чиновникам, а вченим-історикам, найперше професорові Університету М.Д. Іванишеву. Як член утвореної 1843 р. Тимчасової комісії для розгляду давніх актів при київському, волинському і подільському генерал-губернаторові, він обстежував адміністративно-судові, приватні й духовні архіви та бібліотеки Правобережної України й був у числі перших вчених, хто звернув увагу на унікальність актових книг як історичного джерела. Через вкрай незадовільні умови зберігання книг члени Комісії клопоталися про врятування їх шляхом концентрації у державному сховищі.

Привертає увагу політичний аспект архівного питання. Йдеться про обґрунтування на базі історичних джерел легітимності включення українських земель у результаті поділів Речі Посполитої до складу Російської імперії. Саме в руслі реалізації цієї ідеї російська влада дозволила створення і діяльність Тимчасової комісії для розгляду давніх актів. З ініціативи її членів, повторимося, й було створено Київський центральний архів давніх актових книг¹ (КЦАДА – засновано в 1852 р.), в якому вони певною мірою вбачали допоміжну для Комісії установу. Звідси, ймовірно, й витоки того певного суперництва, що існувало між ними. Питання про доцільність існування двох окремих інституцій – Комісії та Архіву, не раз ставилося високими російськими чиновниками, так що їм обом доводилося обстоювати своє право на самостійне існування.

Члени Комісії сумлінно і професійно, найперше починаючи з часу головування в ній нащадка давнього українського, але зросійщеного роду М.В. Юзефовича (1857 – 1889), своїми публікаціями втілювали в життя поставлене перед ними завдання. Співробітники Архіву, найбільше після призупинення імператорським указом від 30 жовтня 1869 р. розгляду справ про дворянство на основі документів, засвідчених у КЦАДА, було залучено до співпраці у підготовці видань Комісії.

Каманін Іван Михайлович (1850 – 1921) – історик, архівіст, дослідник пам’яток культури. Від студентської лави пов’язав своє життя (1876 – 1921) з Архівом, був його керівником та історіографом. Праці та діяльність Каманіна сприяли збереженню архівних документів, нових виявлених архівних збірок. Він здійснював обстеження та описування приватних, монастирських, відомчих архівів, деякі матеріали вдавалося отримати для зберігання в рукописних колекціях наукових установ. Важливим наслідком цієї роботи було сприяння пошуковій та збирацькій роботі по різних місцях України.

1833 р., грудня 19. – Указ російського імператора Миколи І про встановлення в губерніях, що відійшли до Росії в кінці 18 ст. в результаті поділів Речі Посполитої, зокрема в Київський, Волинській і Подільській, комісій для розгляду метричних і актових книг.

“Декабря 19. Именный, объявленный Сенату министром юстиции. – Об учреждении в губерниях, от Польши возвращенных, особых комиссий для разсмотрения метрических и актовых книг.

…2. Для предупреждения дальнейших подлогов в метрических и актовых книгах прошедшего времени оныя скрепить и, перечертя пробелы, прошнуровать и запечатать, возложить сие на особыя комиссии, кои составить из чиновников: министерств внутренних дел, юстиции и корпуса жандармов, с прикомандированием к ним в каждой губернии губернскаго стряпчего. Сим комиссиям поставить в обязанность исполнить возлагаемыя на них поручения по предмету метрических книг, приходских, придепутате от консистории, а в отношении таковых же документов, в самых консисториях хранящихся, в присутствии оных, по актовым же книгам, в присутствии уездных судов, при уездных стряпчих. Таковых комиссий учредить три: одну для губерний Виленской, Гроденской и Белостокской области: другую для Киевской, Волынской и Подольской, и третью для Могилевской, Витебской и Минской губерний. Комиссии снабдить особыми печатьми с изображением государственного герба и подписями, означающими наименование комиссии по месту ея учреждения…”.

1850 р., січня 9. – Записка щодо необхідності заснування в Києві Центрального архіву для давніх актових книг – витяг з доповіді генерал-губернатора Д.Г. Бібикова імператору Миколі І про стан Київського генерал-губернаторства у 1849 році “Об учреждении в г. Киеве Центрального архива для актовых книг. По высочайшему Вашего императорского величества повелению учреждена при киевском военном, подольском и волынском генерал-губернаторе особая Временная комиссия для разбора древних актов и изследованиями ея открыто, что актовыя книги западных губерний за прошедшия столетия, так называемая: земская, гродские и местския, по исключительному содержанию своему составляют единственный в своем роде и богатый материал для отечественной истории, заключая в себе сверх того частныя сделки дворян и документы дворянских родов.

В 1834 году учреждены были комиссии из особых чиновников для поверки актовых книг и хотя они окончили сделанное им поручение, но неудовлетворительно, потому что после их поверки снова открыты были прежние беспорядки и подлоги в тех книгах и вследсвие сего в 1842 году учреждены новыя комиссии отдельно в каждом уезде из местных чиновников, которые, будучи постоянно заняты делами, относящимися к должностям их, до сего времени не исполнили даннаго им поручения и едва ли могут исполнить его, по неимению необходимых, специальных для того сведений.

По чему для сохранения от окончательнаго уничтожения актовых книг, заключающих в себе весьма важныя сведения для отечественной истории, которых нельзя извлечь из других источников, а равно для предупреждения дальнейших подлогов и беспорядков в тех книгах полезно было бы учредить в г. Киеве Центральный архив для актовых книг губерний: Киевской, Подольской и Волынской при Университете св. Владимира под ближайшим надзором главного местного начальства.

Предположение это всеподданнейше повергаю на всемилостивейшее воззрение Вашего императорскаго величества и если мысль об учреждении Центрального архива удостоится высочайшаго Вашего императорского величества одобрения, – то я имею счастье испрашивать высочайшаго повеления на сообщение министрам: юстиции, народного просвещения и внутренних дел подробнейших соображений касательно способов учреждения архива, для внесения установленным порядком на окончательное Вашего императорского величества воззрение.”