3.5. Вирішення спірних питань між роботодавцем і працівником

3.5.1. Iндивiдуальнi трудові спори – це неврегульовані розбіжності між працівником i роботодавцем з питань застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів про працю, або зміни умов трудового договору, інших угод про працю, які передані на розгляд до органу, уповноваженого вiдповiдно до закону розглядати спір, що виник, i винести по ньому рішення, обов’язкове для всіх сторін.

3.4.2. До iндивiдуальних трудових спорів належать, зокрема, трудові спори про: переведення на іншу роботу; припинення трудового договору; оплату праці i виплату заробітної плати та інших виплат i компенсацій; повернення грошових сум; надання відпустки; накладення дисциплінарного стягнення; видачу та використання спецодягу, спецвзуття, інших засобів iндивiдуального захисту; видачу лiкувально-профiлактичного харчування, молока чи інших рiвноцiнних продуктів; встановлення та впровадження норм праці; відрахування з заробітної плати відшкодування завданої шкоди тощо.

3.4.3. Працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати – без обмеження будь-яким строком. Заява працiвника, що надiйшла до комісії, пiдлягає обов’язковiй реєстрації. Трудовий спiр розглядається комiсiєю у десятиденний строк з дня подання заяви у присутності працівника, який подав заяву або його представника та представника роботодавця. Розгляд спору за вiдсутностi працівника допускається лише за його письмовою заявою.

3.4.4. Другим органом, який розглядає трудові спори, є районний (міський) суд. У районних (міських) судах можуть розглядатись трудові спори після розгляду в комiсiях по трудових спорах за заявами. Для вирішення трудового спору працівник може звернутись безпосередньо до районного (мicького) суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Висновки

У ході дослідження розглянуто основні проблеми та потреби в галузі інформаційно-документаційного забезпечення архівної діяльності і наукового опису архівних документів та основні принципи організації документів НАФ на міжархівному та внутріархівному рівні. Вивчили основні принципи організації документів НАФ. Розглянули проблеми організації формування і збереження архівних документів. А також дізналися про інформатизацію архівної справи.

У ході дослідження розглянуто особливості сучасних інформаційних технологій в архівах, створення бази даних в архівній мережі Інтернет.

► вивчення теоретичних засад архівної справи.

Структура даних відображає склад, порядок і наповнення основних рубрик опису, що оформлюється фахівцями при описуванні документа. Включення документів до Національного архівного фонду або виключення документів здійснюється на підставі експертизи їх цінності комісією у складі архівістів, представників наукової і творчої громадськості, інших фахівців.

► вивчення основних принципів організації документів НАФ.

Архівне описування або описування архівних документів – це процес створення і організації вторинної документної інформації шляхом аналітико-синтетичного опрацювання первинної документної інформації та отриманих з інших джерел відомостей про документи, і що основними рівнями описання у довідковому апараті архіву є фонд, опис, справа, документ, а під класифікацією документів в межах архівного фонду розуміється їх угрупування і розташування у фонді.

► вивчення тенденцій розвитку архівної справи в Україні.

Класифікація НАФ ґрунтується на загально-соціальних категоріях стосовно права власності та державно-структурних принципах. І що для класифікації вищого рівня передбачена підвидова класифікація поняття “архівний фонд”: “архівний фонд установи”, “об’єднаний архівний фонд”, “фонд особового походження”, колекція.

► проблеми організації формування і збереження архівних документів.

Організація документів здійснюється послідовно: на міжархівному рівні, на архівному рівні. Основними принципами організації документів НАФ є збереження цілісності документальних комплексів.

► вивчення інформатизації архівної справи і комп’ютеризації обліку документів.

Інформатизація архівної справи – це комплекс організаційних, науково-методичних та технологічних заходів, що забезпечують створення за єдиними методологічними і методичними засадами взаємопов’язаних інформаційних технологій в архівній справі, формування національних архівних інформаційних ресурсів.

Комп’ютеризація передбачає сумісність всіх баз даних за технічним, програмним, інформаційним забезпеченням і засобами доступу до них. Пошукові засоби забезпечують доступ, відбір та виведення релевантної інформації на запит, який надійшов до будь-якої відкритої бази даних з комп’ютера, підключеного до мережі.