44 Моральна срямованість християнських таїнств.

Окрім моральних заповідей в Біблії існує вимога дотримуватися певних сакраментальних норм − приймати участь в обрядах, таїнствах, церемоніях. Причому виконання сакраментальних заповідей вважається так само важливою як і моральних. Людина може здійснити моральні заповіді Христа лише тоді, коли їй допоможе сам Бог. Ця Божа допомога називається «благодаттю».

Здійснення таїнства є реальною подією поєднання небесного і земного світів, запорукою прилучення віруючого до божественного. Ортодоксальна християнська традиція (православ'я, католицизм) визнає сім таїнств, кожне з яких має догматичний смисл, започаткований ще Ісусом Христом:

1) хрещення — символізує прийняття людини в лоно християнства, зняття з неї вродженого гріха і відкриття таким чином їй шляху до спасіння;

2) миропомазання — символізує освячення і зміцнення духовних сил християнина на шляху до спасіння;

3) сповідь (покаяння) — звіт віруючого про порушення заповідей Божих;

4) євхаристія (причастя) — символізує єдність Бога з людьми; полягає в частуванні віруючих хлібом і вином, які, за вченням церкви, при здійсненні обряду таємниче перетворюються на «тіло і кров Господні»;

5) священство — за християнським вченням, це повноваження і сила, які Бог надає чоловікам і які необхідні для виконання спасительних обрядів Євангелія;

6) шлюб — зводиться до того, що майбутнє подружжя, обіцяючи перед вівтарем бути вірним один одному, отримує через священнослужителів благодать однодушності «до благословенного народження і християнського виховання дітей»;

7) оливоосвячення (соборування) — символізує зцілення людини від душевних і тілесних хвороб й одночасно є засобом відпущення нерозкаяних гріхів.

Духовна досконалість людини полягає у реалізації моральних та сакраментальних обов’язків. Наприклад, зберегти силу віри й любові неможливо без сповідування гріхів та єдності з Богом, а вони, в свою чергу, стають можливими завдяки таїнствам каяття та євхаристії. В той же час, необхідно підкреслити, що сакраментальні заповіді мають сенс не самі по собі, а у тісному зв’язку з реалізацією моральних норм.

45. Релігійна свідомість у сучасному українському суспільстві, чинники впливу.

Процес актуалізації релігійної свідомості у сучасному українському суспільстві полягає у відновленні системи цінностей традиційних релігій (християнства та ісламу), поширенні нетрадиційної релігійності та вірувань архаїчного типу у рамках неоязичницьких течій та елементів первісних анімістичних, фетишистських і магічних уявлень. До вагоміших чинників, що істотно вплинули на сучасний стан релігійної свідомості в Україні, ми віднесли такі: історичні особливості релігійного розвитку українського суспільства, вплив світської ідеології радянського періоду, загальносвітові тенденції у розвитку релігійної свідомості у перехідну до постмодерну епоху, а також політизація релігійної сфери.

Вплив історичного чинника релігійного розвитку на сучасний стан релігійної свідомості в Україні виявився, перш за все, в існуванні глибоких історичних коренів своєрідного двовір'я на рівні масової релігійної свідомості, наявності значної дохристиянської традиції в її структурі.

Безпосередній вплив на стан сучасної релігійної свідомості в Україні мав характер політичної та ідеологічної системи радянського періоду. Релігійна свідомість як одна з форм суспільної свідомості зазнавала неоднозначних у часі та інтенсивності впливів з боку ідеології та політичного апарату держави.

Одним із наслідків впливу соціально-політичної спадщини на умови функціонування релігійних інституцій та формування сучасного стану релігійної свідомості є політизація релігійної сфери в Україні. Вплив цього чинника на сучасний стан релігійної свідомості України відображується у кількох аспектах: у певній кореляції політичних уподобань віруючих та населення з їх конфесійними ознаками; у регіональних відмінностях процесу формування релігійної свідомості; у співвіднесеності віри з певною соціокультурною традицією; у ролі релігійних інституцій та ідеології як опозиції світській владі.

Так, за останніми дослідженнями, на початку нового століття у масовій свідомості українського

суспільства набули поширення три типи ідеологем, які пов’язані відповідно з трьома ціннісними

орієнтаціями: на "проринково-прозахідні" цінності; на "традиціоналістські" цінності; на "соціалістичні цінності – цінності слов’янської єдності, що розглядаються як провідні ідеологічні домінанти масової свідомості в сучасній Україні. У цій ідеології її прихильників в Україні найбільше приваблює певний геополітичний та культурний аспект, що полягає у критичному ставленні до базових західних цінностей, її здатності поряд із православ’ям стати ідейним підґрунтям слов'янської єдності. За таких умов традиційне православ’я сприймається свідомістю як засіб духовного дистанціювання від Заходу, як "антизахідна цінність", на відміну від цінності збереження християнських традицій загалом, і тому розширення впливу православ’я оцінюється

позитивно

Отже, основними чинниками, що вплинули на сучасний стан і тенденції релігійної свідомості в Україні, є: історичні особливості релігійного розвитку українського суспільства; вплив світської ідеології радянського періоду; загальносвітові тенденції у розвитку релігійної свідомості у перехідну до постмодерну епоху; а також політизація релігійної сфери. Їх взаємодія сприяла становленню сучасного характеру процесу активізації релігійної свідомості, її взаємозв’язку з іншими формами суспільної свідомості. Це зумовило загальний характер домінуючого типу свідомості як переважно світського з елементами релігійного, псевдорелігійного, міфологічного та наукового світогляду. Зв’язки між світоглядними елементами свідомості мають риси нестійкості, еклектичності, неструктурованості.