42. В чому плягає сутність християнської моральної доктрини?

Християнська мораль знаходить своє вираження у своєрідних уявленнях і поняттях, а також доктрині про моральне і аморальне, у сукупності визначених моральних норм (наприклад, заповідях), у специфічних релігійно-моральних почуттях (християнська любов совість і т.п.) і деяких вольових якостях віруючої людини (терпіння, покірність і ін.), а також у системах морального богослов'я і теологічної етики. Усі разом перераховані елементи складають християнську моральну свідомість.

Іншою особливістю християнської моралі, що випливає з її зв'язку з догматами віровчення, є те, що в ній є такі моральні наставляння, що неможливо знайти в системах нерелігійної моралі. Таке, наприклад, християнське навчання про страждання-благо, про всепрощення, про любов до ворогів, непротивленні злу й інші положення, що знаходяться в протиріччі з насущними інтересами реального життя людей. Що стосується положень християнства, загальних з іншими системами моралі, то вони одержали в ньому значну зміну під впливом релігійно-фантастичних уявлень.

У самому стиснутому виді християнську моральну доктрину можна визначити як систему моральних уявлень, понять, норм і почуттів і відповідного їм поводження, тісно зв'язану з догматами християнського віровчення. Оскільки релігія є фантастичне відображення в головах людей зовнішніх сил, що панують над ними в їхньому повсякденному житті, остільки й у християнській свідомості відбивають реальні міжлюдські відносини в зміненому релігійною фантазією виді.

43 Моральні категорії у світлі християнского віровчення.

Основні положення християнського віровчення (догмати), які складалися протягом багатьох століть, сформу¬льовані у Біблії та постановах християнських вселенських соборів, їхня сутність викладена у 12 пунктах Символу віри, прийнятого на перших Нікейському (325) та Антіохійському (381) вселенських соборах.

Згідно з Символом віри, християни повинні вірити в єдиного Бога, який виступає у трьох особах: Бога-Отця, Бога-Сина і Бога-Духа Святого (Свята Трійця). Бог-Отець є творцем світу видимого (природа та людина) і невидимо¬го (ангели). Богом-Сином є Ісус Христос з його євангельською "біографією". Бог-Дух Святий походить від Бо¬га-Отця, у католицизмі — й від Бога-Сина. Християнська "трійця" має в собі риси політеїзму.

Найважливіше положення християнства — догмат боговтілення, згідно з яким Ісус Христос, будучи Богом, став людиною, народившись від Діви Марії. Цей догмат покли¬каний надати всім євангельським повчанням статусу "бо¬жественних істин", представити християнство як "бого-встановлену релігію".

Значну роль відведено догмату спокутування, згідно з яким своїми стражданнями і смертю на хресті Ісус Хрис¬тос приніс себе у жертву Богу-Отцю за гріхи людей — спо¬кутував їх. Цим він відкрив людству шлях до "спасіння від влади гріха". Одне з центральних місць посідає догмат воскресіння Ісуса Христа, яке проголошується запорукою майбутнього загального воскресіння людей з мертвих. Догмат вознесіння зобов'язує християн вірити, що після свого воскресіння Ісус Христос тілесно вознісся на небо — до Бога-Отця, підкресливши цим нікчемність земного бут¬тя порівняно з вічністю, яка чекає на людину в по-тойбічному світі.

Подібний характер мають й інші положення християн¬ства, багато з яких є інтерпретацією дохристиянських віру¬вань, запозичених з давніх східних релігій. Серед них — віра в безсмертя душі, уявлення про потойбічні пекло та рай, ідея небесного вшанування та богоугодного життя на землі тощо.

Символ віри зобов'язує вірувати в "єдину святу собор¬ну та апостольську церкву", визнавати необхідність хре¬щення, покладати надію на майбутнє воскресіння мерт¬вих, настання після цього вічного блаженства для правед¬ників та вічних мук для грішників. Практично усі ці ідеї не є породження самого християнства, а запозичені від до¬християнських вірувань і пристосовані до культу Ісуса Христа.

Основи віровчення становлять настанови Біблії:

ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ БОЖИХ

1. Я Господь Бог твій, не будеш мати інших богів, крім Мене.

2. Не роби собі ідола або чогось подібного до того, що на небі вгорі, або на землі долі, або у водах під землею, і не вклоняйся їм, і не служи їм.

3. Не взивай даремно імені Господа Бога твого.

4. Пам'ятай день святий святкувати: шість днів працюй і роби в них усі діла свої, а день сьомий — свято Госпо¬ду Богу твоєму.

5. Шануй отця свого і матір свою, — добре тобі буде і довго житимеш на землі.

6. Не вбий.

7. Не перелюбствуй.

8. Не кради.

9. Не свідчи ложно на свого ближнього.

10. Не жадай жони приятеля свого, не жадай дому ближ¬нього свого, ані поля його, ані слуги його, ані вола йо¬го, ані осла його, ані всякої скотини його, ні чогось іншого, що є в ближнього твого.

ДВІ ГОЛОВНІ ЗАПОВІДІ БОЖІ

1. Возлюби Господа Бога твоего всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всею мислію твоєю.

2. Возлюби ближнього твого, як самого себе (Мт. 22, 37, 39).

ОБОВ'ЯЗКИ ХРИСТИЯНИНА

1. Неділі і свята святкувати.

2. У неділю і свята відвідувати церкву і побожно брати участь у службі Божій та інших церковних бого-служіннях.

3. Установлених святою Церквою постів додержувати.

4. Принаймні один раз на рік, у св. Великий піст, сповідатися і причащатися св. Тайн.

5. Весілля в заборонений св. Церквою час не справляти,