36 Що таке толерантність та які історичні умови її появи?

Толерантність - повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань.Толерантність - це єдність у різноманітті.

Толерантність - не тільки моральний обов'язок, а й політична та правова потреба.

Толерантність - це те, що уможливлює досягнення миру, сприяє переходу від війни до культури миру.

Толерантність - це не поступка, поблажливість чи потурання.

Толерантність - це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. (Ст.1 Декларації принципів толерантності).

Вчені не дійшли єдиної думки щодо виникнення в світовій культурі терміну толерантність. Дехто пов'язує його появу з підписанням Нантського едикту, коли протестанти і католики знайшли компроміс між своїми конфесіями. Цій події передувала одна з найкривавіших ночей у світовій історії - Варфоломієва.

37 Як відрізняються поняття свободи релігії і свободи віросповідання?

Свобода віросповідань є складовою свободи совісті і постає як свобода вибору релігії, відправлення релігійного культу і виявляє себе як внутрішня здатність особистості до релігійного самовизначення й самореалізації, як її природне право. А поняття свобода церкви характеризує соціально-правові можливості функціонування церкви, релігійних об'єднань, громад віруючих. Це поняття пов'язане з поняттям свобода совісті, однак не є складовою частиною(елементом) її структури. Свобода церкви — це вид суспільної свободи. Вона включає: свободу створення, управління й функціонування релігійних організацій, свободу господарської, фінансової діяльності їх та ін.

38 В чому полягяє взаємозв’язок релігії та мистецтва?

У процесі історичного розвитку духовної культури людства існують різні взаємини між такими формами суспільної свідомості, як мистецтво і релігія. У цьому історичному процесі ті чи інші релігії «вибирають» ту чи іншу систему мистецтв, яка в найбільш оптимальному варіанті здатна відтворювати духовну атмосферу і культову практику даної релігії. Мистецтво, як емоційно-образне твердження релігійних ідей, займає певне місце в структурі тих чи інших релігій. У яскравому й чіткому вигляді цей процес проявляється у функціонуванні розвинених світових релігій, структура яких найбільш стійка і визначена, хоча історично і вона, звичайно, еволюціонує.

Цей історичний процес взаємодії мистецтва і релігії привів до того, що світові релігії включили в свою структуру майже всі мистецтва, як традиційні, так і сучасні. Але цей процес мав свої фатальні наслідки: межі релігійної свідомості в результаті багатостороннього впливу на нього усіх мистецтв стали розмиватися, релігії стали втрачати своє ілюзорне специфічний зміст. Разом з тим виникає нова естетична і художнє середовище, яка надто віддалена від традиційного релігійного мислення.

Звільнення естетичної свідомості з-під релігійного впливу неминуче, тому що сучасний світ з його динамічно напруженим процесом соціального життя, науково-технічна революція і потужні демографічні вибухи руйнують, послідовно і неухильно, структуру традиційних світових релігій. Це історично неминуче руйнування структури традиційних релігій відбувається і під впливом створеної ними системи мистецтв.