2.3. Родоплеменні релігії: тотемізм, табу, магія, фетишизм, анімізм.

До ранніх форм релігії прийнято відносити фетишизм, тотемізм, табу, магію і анімізм.

Свідоцтва про ці релігійні вірування ми одержуємо на основі порівняльного вивчення релігій. (Основоположник цього методу – німецький мовознавець ХІХ ст. М.Мюллер).

Порівняльно-історичний метод дослідження релігії використав французький соціолог Е.Дюркгейм.

Він також прагнув відшукати прарелігію як найбільш просту, історично первісну форму релігії.

Він розглядав тотемізм, поширений у австралійських аборигенів, як «елементарну» форму релігії, тобто таку, яка вже не спирається на якісь більш ранні, попередні її форми.

Тотемізм – це віра в існування родинного зв’язку між групою людей і певним видом тварин або рослин.

Тотемізм тісно пов’язаний з господарською діяльністю первісної людини: збиранням плодів, полюванням.

Тварини і рослини, які давали людям можливість існувати, ставали об’єктом поклоніння.

В тотемізмі відобразились також особливості соціальних відносин в первісному колективі, основані на принципі кровного родства.

Усвідомлюючи це родство, люди переносили його на оточуючу їх природу.

Тотем (тварина або рослина) вважався предком роду, його родоначальником.

З тотемічними віруваннями і обрядами в первісному суспільстві була тісно пов’язана система специфічних заборон – т а б у.

Так, в Полінезії система заборон охоплювала всі сфери життя і являлася єдиною формою регламентації, що замінювала собою все те, що в сучасному суспільстві забезпечується мораллю, релігією, правом.

Наряду з тотемізмом і табу значне місце в життєдіяльності первісної людини посідала магія (від лат. magia – чаклунство).

Магія – це сукупність уявлень і обрядів, в основі яких лежить віра в можливість впливу на людей, тварин, предмети і явища об’єктивного світу з допомогою певних дій.

За метою дії магія була лікувальною, промисловою або такою, що наносила шкоду.

В магії таємною силою наділяються конкретні дії людей.

Але первісні люди вірили також, що її носіями можуть бути і конкретні предмети – фетиши ( від португ. fetico – чарівний).

Звідси походить така поширена форма первісної релігії як фетишизм.

Фетишем міг стати будь-який предмет, що чимось вразив уяву людини.

Цьому предмету приписувались невластиві йому якості: здатність виліковувати, оберігати від ворогів, допомагати під час полювання або війни і т.д.

Ще одним поширеним віруванням первісної людини являється анімізм (від лат. anima – душа) – віра в існування душі та духів.

Термін «анімізм» був уведений в релігієзнавство англійським етнографом Е.Тейлором в його роботі «Первісна культура».

Згідно теорії Е.Тейлора, анімістичні вірування розвивались у двох напрямках.

Перший ряд анімістичних уявлень виник під час роздумів давньої людини над такими явищами як сон, видіння, хвороба, смерть, хвилювання, транс, галюцінації.

Будучи не в змозі правильно пояснити ці складні явища, «первісний філософ» виробив поняття про душу, що знаходиться в тілі людини і час від часу покидає його.

В подальшому формуються більш складні уявлення: про існування душі після смерті тіла, про переселення душ в нові тіла, про загробний світ.

Другий ряд анімістичних вірувань виник з властивого первісним людям прагнення до одухотворіння оточуючої дійсності.

Давня людина розглядала всі явища і предмети об’єктивного світу як щось подібне собі, наділяла їх бажаннями, волею, почуттями, думками.

Звідси виникла віра в окремо існуючих духів грізних сил природи, рослин, тварин, яка в процесі складної еволюції трансформувалася в політеїзм, а потім в монотеїзм.

Анімістичні вірування входять істотною складовою частиною в усі релігії світу.

Віра в духів, в нечисту силу, безсмертну душу – все це модифікації анімістичних уявлень первісної епохи.

Те ж саме можна сказати і про інші ранні форми релігійних вірувань.