3. Аналіз типових схем розкрою матеріалів

Складність розкроювання шкіряних матеріалів визначається тим, що шкіри мають складну конфігурацію, індивідуальну для кожної з них, різні властивості ділянок, вади зустрічаються в невизначеній кількості і розміщуються в різних місцях, різні показники фізико-механічних властивостей по площі шкір і в різних напрямках; питоме значення площі відповідальних деталей у комплекті верху не завжди відповідає питомому значенню найбільш цінної частини шкіри – чепраку, що викликає труднощі у використанні чепрака за призначенням.

Кожну шкіру доцільно розкроювати на ціле число комплектів, максимально використовуючи її площу для зовнішніх деталей верху взуття. Деталі допоміжного крою (внутрішні деталі заготовки, що викроюються із верхніх шкірматеріалів) викроюють у мінімальній кількості і тільки для тих видів взуття, для яких ці деталі з лицьових шкір допускаються.

Однойменні зовнішні деталі верху в парі взуття повинні бути однакові за формою, розміром, товщиною, щільністю і мати рівне, однакове пофарбування і однакову мерію. Особливо уважно треба розкроювати кольорові шкіри, враховуючи колір і відтінок пофарбування.

У процесі розкрою необхідно правильно вибрати систему розкрою, місце початку розкрою та його послідовність, які залежать від площі і конфігурації шкіри, наявності і характеру вад, величини і конфігурації деталей.

Високосортні шкіри відносно великої площі без скупчених вад здебільшого розкроюють від середини огузочної частини шкіри. Чепрачну частину за прийнятою системою розкроюють на відповідальні деталі крою. Периферійні ділянки шкіри по можливості з додержанням системи розкроюють на менш відповідальні деталі верху. Перевагою цього методу є раціональне використання чепрачної частини шкіри (рис. 5).

Рис. 5 – Розкрій хромового виростка на деталі хлопчачих літніх туфель

При наявності в аналогічних шкірах скупчених пороків починають розкроювати від самого пороку. Цей метод розкрою дає можливість забезпечити мінімальні втрати площі шкіри внаслідок скупчених пороків. Фактично у відходи попадає тільки площа пороку. Застосування і в цьому випадку розкрою шкір за системою дає можливість раціонально використати площу шкіри при високій продуктивності праці.

Загалом, при розкроюванні шкіри пороки треба обходити в тому випадку, якщо вони не допускаються в деталях. Уражені місця шкіри (з допустимими в деталях пороками) використовуються так, щоб вони не знижували якості викроюваних деталей.

Важливе значення при розкроюванні шкір на деталі верху взуття має площа та конфігурація самої шкіри. Згідно аналізу, проведеного М.П.Купріяновим, за виходом корисного крою перше місце займає ціла шкіра (80,4 %), друге місце – півшкіра (78,5 %), далі – шкіра без воротка (77,3 %) і т.д.

На мал. 7 наведено схему розкрою півшкурка хромового методу дублення на деталі жіночих модельних чобіток в комбінації з деталями туфель.

Рис. 7 – Схема розкрою півшкурка хромового методу дублення на деталі жіночих модельних чобіток в комбінації з деталями туфель