3.Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту товарів і послуг

Третю групу складають види творчості, що спрямовані на створення засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг, якими є комерційне найменування, торгівельна марка(знаки для товарів і послуг) і географічне зазначення походження товарів. Це вид творчості не можна назвати ні літературно-художнім, ні технічним. Зазначенні засоби можуть наближатися до літературно-художньої або технічної творчості. Наприклад, зображення торгівельної марки інколи можуть бути об’єктом авторського права, вони можуть бути створені у вигляді малюнка, графічного чи скульптурного зображення. Позначення для товарів і послуг може мати вигляд форми виробу. Така група видів творчості посідає проміжне місце між літературно-художньою і технічною творчістю. Зазначена творчість не зазначається високим творчим рівнім. Наприклад від неї не вимагається створення результатів на рівні світової новизни. Новизна зазначених засобів обмежується територією держави де вони зареєстровані. Усі засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту товарів і послуг підлягають обов’язковій експертизі і державній реєстрації. Вони захищаються свідоцтвом, а не патентами. Строки правової охорони визначаються законом. Спільною ознакою результату цього виду творчості є їх призначення – індивідуалізувати учасників цивільного обороту (комерційні найменування), товарів і послуг (торгівельна марка, і географічне зазначення походження товару) . Особливістю цих засобів індивідуалізації є те що не всі вони є об’єктами виключного права на використання. Право на використання зазначення походження товару, може належати кільком особам одночасно і в рівній мірі. Тобто це право не є виключним. Спеціального закону на охорони комерційного(фірмового) найменування України поки що немає. Основні положення цієї охорони містить лише у цивільному кодексі України.

Питання 3 Поняття права інтелектуальної власності

В сучасній правовій літературі під терміном інтелектуальної власності розуміють сукупність норм права котрі об’єднуються в авторське право та право промислової власності. Цивільний кодекс України у ст. 418 вперше нормативно закріпив визначення терміну інтелектуальної власності. Відповідно до частини першої, під інтелектуальною власністю розуміється права особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або інших об’єкт права інтелектуальної власності визначений цивільним кодексом України та іншими законами України. З такого визначення випливає наступне: по-перше право інтелектуальної власності визнається державою шляхом, закріплення його в законі, по-друге: воно охороняється та захищається у встановленим законом порядку, по-третє це право пов’язується з відповідним об’єктом, які визначаються законодавством України у тому числі міжнародно-правовими актами. До таких об’єктів перш за все відносяться результати інтелектуальною, творчої діяльності, а також деякі інші прирівняні до них об’єкти, конкретний перелік яких встановлюється законодавством з урахуванням прийнятих державою міжнародних зобов’язань. У спеціальній юридичній літератури з питання інтелектуальної власності можна зустріти різні визначення поняття права інтелектуальної власності. В об’єктивному розумні, як цивільно правовий інститут та суб’єктивному розумні, як суб’єктивне право. Право інтелектуальної власності, як цивільно-правовий інститут – сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері створення, використання і охорони результатів інтелектуальної творчої діяльності. Суб’єктивне право інтелектуальної власності це право суб’єкта на володіння користування та розпорядження належним йому відповідно до закону результатом інтелектуальної творчої діяльності. Якщо виходити з того, що право особи на об’єкт права інтелектуальної власності, відповідні правомоччя відповідно щодо такого об’єкта, порядок у набуття права інтелектуальної власності на нього, способи захисту цього права тощо, встановленого у законодавстві України є підставою сформулювати визначення права інтелектуальної власності не як власне правомоччя особи, а як частину правової системи України, системи її прав. Враховуючи наявність відносно самостійної сукупності норм та інститутів права інтелектуальної власності можна говорити про становлення у системи національного права України нової комплексної галузі права – права інтелектуальної власності. Комплексний її характер ґрунтується на ряді підстав у тому числі на застосуванні таких методів правового регулювання, як диспозитивний, імперативний метод заохочення, метод автономії та рівності сторін. Диспозитивний метод забезпечує відносини рівності, еквівалентності, згоди суб’єктів правовідносин, що виникають з приводу різних дій з відповідними об’єктами права інтелектуальної власності. Диспозитивний метод надає право суб’єктам інтелектуального права широкі можливості вільного та самостійного вибору відповідних рішень у межах правового простору. Саме його застосування привалює при застосуванні суб’єктами правовідносин норм цивільно законодавства. Застосування імперативного методу регулювання пояснюється наявністю цілого комплексу відносин у праві інтелектуальної власності пов’язаних з проведення державних реєстрації, отримання дозволів, становлення спеціальних правових режимів. Виходячи з цього право інтелектуальної власності можна назвати самостійною комплексною галуззю права, яка знаходиться у стадії формування представляє собою сукупність норм права, які регулюють суспільні відносини, що пов’язанні зі створенням об’єктів права інтелектуальної власності, а також набуттям здійснення та захистом права на ці об’єкти. Ця галузь права представлення відносно самостійним інститутами, кожен з яких має свої особливості, як і обумовлені специфікою самих об’єктів права інтелектуальної власності. До таких інститутів відносяться інститут права інтелектуальної власності на об’єкти авторського права і суміжних прав, Інститут патентного права(винаходи, корисні моделі, промислові зразки ) інститут права інтелектуальної власності на нетрадиційні результати науково-технічної-творчості наукові відкриття, компонування інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції, сорт рослин, породи тварин, комерційну таємницю, інститут права інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації суб’єктів цивільного обороту, товарі, послуг(це комерційні найменування торгівельні марки, та географічні зазначення)

(11.10.2013)