Олеся Степанівна Харченко

Захист прав інтелектуальної власності(залік)

Правове регулювання відносин пов’язаних із інтелектуальної власністю

Загальні положення про право інтелектуальної власності.

Питання

1. Поняття творчої діяльності та її значення , поняття інтелектуальної власності

2. Юридична природа права інтелектуальної власності та становлення права інтелектуальної власності на території України

3. Поняття права інтелектуальної власності

4. Види інтелектуальної діяльності

Питання 1: Поняття творчої діяльності та її значення , поняття інтелектуальної власності

(6.09.2013)

Конституція України ст.41 проголошує: кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Отже в конституції України розрізняється інтелектуальна і творча діяльність. У будь-якому раз ці поняття не тотожні й означають вони не одне й те ж саме. Суб’єктом творчої діяльності може бути лише людина. Творчість властива у будь-якій сфері її діяльності. Конституція проголошує свободу творчості ст. 54- це означає, що людина може творити у будь-якій галузі діяльності і все що їй забажається, проте обмеження творчості встановлюється законом. Творчість не може бути анти- суспільною, аморальною і спрямованою проти людства. «Творча діяльність» поняття ширше ніж інтелектуальна.

(13.09.2013) Під поняттям «результати творчої діяльності», «результати творчості» або «творчі результати» підпадають будь-які результати творчості. Результати інтелектуальної діяльності це безперечно результати творчої діяльності, але результати інтелектуальної діяльності обов’язково мають відповідати встановленим законам. Лише за цієї умови вони можуть стати об’єктами інтелектуальної власності. У разі їх не відповідності законам вони не можуть стати об’єктами правової охорони. Інтелектуальна діяльність відрізняється від творчої тим що її результати неодмінно стають об’єктами правової охорони. Кількість результатів творчої діяльності значно переважає кількість об’єктів інтелектуальної власності. До результатів творчої діяльності відносяться і ті, що з певних причин не можуть стати об’єктами правової охорони. Наприклад: відкриття, винаходи які втратили патентоспроможність, незапатентовані об’єкти промислової власності. Отже творчі результати - це результати творчої діяльності, які можуть бути об’єктами правової охорони, а можуть і не бути. Ті результати творчої діяльності, які наділяються правовою охороною і визначаються об’єктами інтелектуальної власності і є результатами інтелектуальної діяльності. Інтелектуальна власність є результатом інтелектуальної, творчої діяльності який відповідає вимогам чинного законодавства, лише в такому разі їй надається правова охорона. Вперше поняття інтелектуальна власність було використано в конвенції про заснування всесвітньої організації інтелектуальної власності. (ВОІВ)(14 липня 1967 року).

Отже інтелектуальна власність в звичайному розумінні - це права на результати творчої інтелектуальної праці, що захищається законодавством. Інтелектуальна власність є нематеріальне поняття. Інтелектуальна власність має принаймні два основних значення:

• Як цивільно-правовий інститут

• Як сукупність суб’єктивних прав творця на результати його творчої діяльності.

Найважливішою характеристикою інтелектуальної власності є те, що власник може її використовувати таким чином, як він забажає, при цьому без його дозволу ніхто крім нього немає право використовувати.

Питання 2. Юридична природа права інтелектуальної власності та становлення права інтелектуальної власності на території України

Походження терміну право інтелектуальної власності пов’язується з французьким законодавством кінця 18ст. Як і будь-яке право власності, право інтелектуальної власності на результат інтелектуальної, творчої діяльності дає його творцю виключну можливість розпоряджатися результатами інтелектуальної, творчої діяльності на свій розсуд. Важливою віхою у встановлені права інтелектуальної власності стало підписання у Стокгольмі конвенції, якою заснували ВОІВ. Інтелектуальна власність відповідно до ст.2 цієї конвенції на міжнародної рівні вводила термін інтелектуальної власності та дає визначення цього терміну - це право щодо конкретних …. У виробничій наукові сфері. Встановлення національного законодавства про інтелектуальну власність сприяло прийняттю Верховною Радою декларації про державний суверенітет від 16.02.1991, якою було проголошено, що Україна самостійно визначає свій економічний статус і визначає його в законах. Економічний потенціал проголошується власністю народу, матеріальною основою суверенітету України і використовувати з метою забезпечувати матеріальні і духовні потреби України. Правові гарантії свободи літературної, художньої, наукової і технічної творчості знайшли своє закріплення у ст. 54 конституції України. В цій статі визначається право кожного громадянина на результати своєї інтелектуальної діяльності. У становленні законодавства України про інтелектуальну власність важливу роль відіграв закон України про власність 7 лютого 1991, результатами інтелектуальної власності вперше визнанні об’єктами права власності, а також вперше на національному рівні був легалізований термін інтелектуальної власності.

(20.09.2013)

13 грудня 1991 було прийнято закон України про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності в якому закріплено, що результати науково-технічно діяльності є об’єктами власності творців(розробників) науково-технічної продукції, якщо інше не передбачене законом або договором. Першим спеціальним нормативним актом, який започаткував законодавством про промислову власність стало затверджене указом президента України «тимчасове положення про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторські пропозиції України» від 18 вересня 1992року. Цим правовим актом закладенні правові засади правової охорони результатів науково-технічної, творчої діяльності. Значим кроком у розвиток законодавства у сфері інтелектуальної власності стало прийняття у 1993 році пакету спеціальних законів: «про охорону прав про винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав для знаків на товари та послуг». У зв’язку з цим зазначене вище тимчасове положення втратило чинність проте не повністю у частині що стосується раціоналізаторських пропозицій воно залишилось чинним. Трохи пізніше був прийнятий закон України про авторське право і сумісні права він 3 грудня 1993 року. Крім того Верховна Рада України своєю постановою від 19 січня 1995 року, затвердила положення про порядок оформлення та використання прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки що становлять державну таємницю. Це група спеціальних законодавчих актів, які безпосередню регулюють суспільні відносини, що виникають у зв’язку з надання правової охорони результатом інтелектуальної творчої діяльності. Крім спеціальних законів набула чинності низка нормативних актів України, які певною мірою торкаються прав питання інтелектуальної власності. До таки відносять «закон України про зовнішньо-інтелектуальну діяльність» «про захист від недобросовісної конкуренції» «про телебачення і радіомовлення», постанови кабінету міністрів України про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосується права автора на твір та про затвердження мінімальних ставок винагороди за використання права авторського права і сумісних прав. Цивільний кодекс України, який набрав чинності 1 січня 1994 року, вперше в національному законодавстві надав формальне визначення права інтелектуальної власності, як права особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності, або об’єкт права інтелектуального права власності визначений цивільним кодексом та іншими законами України.