
- •1.Поняття інтелектуальної діяльності та права інтелектуальної власності.
- •2.Співвідношення права інтелектуальної власності та права власності.
- •3. Теорії та концепції правової природи права інтелектуальної власності.
- •4 Підстави виникнення (набуття) права інтелектуальної власності
- •5. Об'єкти права інтелектуальної власності.
- •7. 3Агальна характеристика законодавства України в сфері інтелектуальної діяльності. Конституція України[ред. • ред. Код]
- •Цивільний кодекс[ред. • ред. Код]
- •Основні нормативні акти, які регулюють відносини у сфері інтелектуальної власності[ред. • ред. Код]
- •Міжнародні договори до яких приєдналась Україна:[ред. • ред. Код]
- •Глава 44 «Право інтелектуальної власності на торговельну марку» (статті 492—500) цк;
- •8. Міжнародно-правова охорона інтелектуальної власності
- •9. Історія виникнення та становлення системи правової охорони авторських прав
- •10. Виникнення та здійснення авторського права. Поняття, функції та принципи авторського права.
- •11. Момент та підстави виникнення авторського права. Презумпція авторства.
- •12 Об'єкти авторського права. Строк чинності авторських прав.
- •13. Твори, що не охороняються авторським правом
- •14. Суб'єкти авторського права.
- •15 Поняття та види співавторства
- •Види[ред. • ред. Код]
- •16. Особисті немайнові та майнові авторські права.
- •17 Право на оприлюднення та опублікування твору, право на відгук твору
- •18 Право доступу та право слідування як специфічні права авторів окремих видів творів.
- •19 Випадки правомірного використання твору без згоди автора.
- •20 Поняття та зміст суміжних прав
- •21 Джерела правового регулювання суміжних прав
- •22.0Б'єкти суміжних прав.
- •23.Підстави виникнення та зміст права інтелектуальної власності на об'єкти суміжних прав
- •24.Суб'єкти суміжних прав.
- •25.Права суб'єктів суміжних прав (виконавців, виробників фонограм або відеограм, організацій мовлення). Строк чинності права інтелектуальної власності на обєкти суміжних прав.
- •26.Випадки обмеження суміжних прав.
- •27.Поняття колективного управління авторським правом і суміжних правами.
- •29.Поняття, функції та принципи патентного права (права промислової власності).
- •30 Об'єкти патентного права та умови надання їм правової охорони.
- •31.Суб'єкти патентного права. Їх права та обов'язки.
- •32.Пріоритет як категорія патентного права. Види пріоритету.
- •33 Функції патентних повірених
- •34. Оформлення права на винахід, корисну модель, промисловий зразок
- •36.Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок. Строк чинності права інтелектуальної власності на об'єкти патентного права.
- •37. Визнання права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок недійсним
- •39.Особливості правової охорони службових та секретних об'єктів патентного права.
- •40.3Агальна характеристика інституту правових засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту товарів і послуг
10. Виникнення та здійснення авторського права. Поняття, функції та принципи авторського права.
1. Первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору.
За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).
Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.
2. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.
3. Особа, яка має авторське право (автор твору чи будь-яка інша особа, якій на законних підставах передано авторське майнове право на цей твір), для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права. Цей знак складається з таких елементів:
латинська літера "c", обведена колом, - (зображення знака не наводиться);
ім'я особи, яка має авторське право;
рік першої публікації твору.
Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору.
4. Якщо твір опубліковано анонімно чи під псевдонімом (за винятком випадку, коли псевдонім однозначно ідентифікує автора), видавець твору (його ім'я чи назва мають бути зазначені на творі) вважається представником автора і має право захищати права останнього. Це положення діє до того часу, поки автор твору не розкриє своє ім'я і не заявить про своє авторство.
5. Суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.
Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, здійснюється Установою відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку. Установа складає і періодично видає каталоги всіх державних реєстрацій.
За підготовку Установою до державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, сплачуються збори, розміри яких визначаються Кабінетом Міністрів України.
Про реєстрацію авторського права на твір Установою видається свідоцтво. За видачу свідоцтва сплачується державне мито, кошти від сплати якого перераховуються до Державного бюджету України. Розмір і порядок сплати державного мита за видачу свідоцтва визначаються законодавством.
Особа, яка володіє матеріальним об'єктом, в якому втілено (виражено) твір, не може перешкоджати особі, яка має авторське право, у його реєстрації.
Авторське право в об'єктивному розумінні являє собою сукупність правових норм, що регулюють коло суспільних відносин зі створення та використання творів науки, літератури і мистецтва.
Авторське право в суб'єктивному розумінні - це особисті немайнові та майнові права, які виникають у автора у зв'язку зі створенням ним твору і охороняються законом.
Функції авторського права
Основне завдання авторського права -- це примноження культурної спадщини суспільства. Єдиним засобом досягнення цієї мети є на дання автору виняткових прав дозволяти і тим самим контролюваті використання своїх творів іншими особами, отримуючи з цього матеріальну вигоду. Отак, на відміну від права власності на матеріальний об'єкт, що має фактично необмежений або абсолютний характер, право власності на матеріальні об'єкти, якими є твори науки, літератури і мистецтва, зазнає певних обмежень, що стосуються обсягу правомочностей та їх існування у часі. Такий підхід до прав власності на нематеріальні об'єкти дає змогу встановити в законодавчому порядку справедливий баланс між індивідуальними інтересами авторів, зацікавлених у отриманні матеріальної вигоди у разі використання їх творів, і суспільства загалом, зацікавленого у вільному доступі до створених творів.
Ще у XVIII ст. французький письменник Бомарше, який чимале зробив для визнання прав авторів у законодавчому порядку, відповідаючи своїм критикам, писав, що авторам несправедливо дорікають у прагненні до наживи на додаток до того, що вони користуються славою і суспільним визнанням.
В основному завдяки творчості авторів, створюється і розвивається видавнича справа, кінематограф, виробництво аудіовізуальної продукції, радіомовлення і телебачення, чия діяльність ґрунтується передусім на використанні творів, що охороняються, з метою доведення до споживача, з отриманням при цьому матеріальної вигоди.
Суспільне визнання достоїнств творів і матеріальна забезпеченість авторів як результат використання їх творів суспільством стимулюють творчий процес, дають можливість авторам повністю при святити себе плідній роботі. Найважливішою умовою для успіху в цьому є ефективне застосування законодавства про охорону авторського права розробленого з урахуванням соціальних і економічних реалій країни.
Принципи авторського права
Принципи права -- об'єктивно властиві праву відправні начала, незаперечні вимоги (позитивні зобов'язання), які ставляться до учасників суспільних відносин із метою гармонічного поєднання індивідуальних, групових і громадських інтересів. Іншими словами, це є своєрідна система координат, у рамках якої розвивається право, і одночасно вектор, який визначає напрямок його розвитку.
Принципи є підставою права, містяться у його змісті, виступають як орієнтири у формуванні права, відбивають сутність права та основні зв'язки, які реально існують у правовій системі. У принципах зосереджено світовий досвід розвитку права, досвід цивілізації. Тому принципи права можна назвати стрижнем правової матерії.
Авторське право є галузевим інститутом цивільного права, але принципи правового регулювання авторських відносин є специфічними. Так, З.В. Сальникова визначає принципи авторського права як:
Принцип свободи творчості. Він полягає в тому, що ст. 54 Конституції України гарантує громадянам свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. За цим принципом автору надається право самостійно обирати тему твору, жанр, мету твору, використовувати твір будь-яким способом.
Принцип поєднання особистих інтересів з інтересами суспільства означає, що суспільство повинно задовольняти інтереси автора у достойній винагороді його творчості, а автор зобов'язується не використовувати свої твори на шкоду суспільству. Авторське законодавства передбачає цією метою випадки вільного використання творів без згоди автора та без виплати винагороди.
Принцип матеріальної та моральної заінтересованості полягає в тому, що автори літературних та художніх творів нагороджуються різними преміями, і їм присвоюються почесні звання, що стимулює створення творів.
Принцип всебічної охорони прав і законних інтересів авторів полягає в тому, що норми авторського права охороняють права і законні інтереси авторів та забезпечують захист порушених авторських прав [7, С.428].
Бернська Конвенція про охорону літературних і художніх творів визначає три принципи:
Принцип національного режиму полягає в тому, що твори, створені в одній країні-учасниці Союзу, повинні отримувати в інших країнах-учасницях Союзу таку саму охорону, яка надається в цих країнах своїм громадянам;
Принцип автоматичної охорони полягає в тому, що охорона за національним режимом надається автоматично без будь-яких формальних умов, реєстрації тощо;
Принцип незалежності охорони означає що охорона надається в країнах-учасницях Союзу незалежно від наявності охорони в країні походження твору [24].
Основоположним принципом авторського права є охорона творів внаслідок їх створення.
Принципи авторського права східні із принципами однойменного цивільно-правового інституту, в якому існують і конкретизуються як загальноцивільні, міжгалузеві, так і специфічні принципи тільки його інституту.
До принципів авторського права відносяться ті, що і стали основою зараз діючого закону:
1. Принцип свободи творчості. Він дозволяє автору вибирати цікавлячу його тему, метод створення, форму майбутнього твору, а також використовувати твір будь-якими дозволеними законом способами. Конституція гарантує свободу літературної, наукової і технічної творчості.
2. Принцип сполучення особистих інтересів з інтересами суспільства. Цей принцип відображений в нормах діючого законодавства, що допускають використання твору автора для задоволення особистих і суспільних інтересів. Закон України "Про авторські та суміжні права" передбачає можливість використання твору, без згоди автора і сплати йому авторської винагороди, для створення нового, творчо самостійного твору. Однак необхідно вказувати ім'я автора, джерело запозичення.
3. Принцип моральної і матеріальної зацікавленості автора на створення і використання творів. На практиці існують різні форми морального заохочення: присудження почесних звань, перевидання творів, що здобули визнання народу. Моральним і матеріальним заохоченням є присудження авторам творів науки, літератури і мистецтва різних державних і іменних премій. Встановлення авторської винагороди у виді гнучких ставок за різного роду творів також є способом матеріального стимулювання.
4. Принцип всілякої охорони прав і законних інтересів авторів. Він відображений не тільки в нормах права, що встановлюють права й обов'язки учасників авторських правовідносин, закріплюють гарантії реалізації суб'єктивних прав, визначають компетенцію державних органів, але й у нормах, що забезпечують захист порушених авторських прав.