
- •Характеристика швидкісно-силової підготовки
- •1. Етап початкового тренування.
- •2. Етап спеціалізації.
- •3. Етап спортивного вдосконалення.
- •4. Етап реалізації спортивного потенціалу.
- •5. Заключний етап змагальної кар'єри.
- •Засоби та фізичні методи виховання швидкісно-силової підготовки.
- •Вправи, розвиваючі вибухову силу спортсменів (переважно баскетболістів).
- •Вправи для розвитку сили м'язів верхнього плечового поясу.
- •Вправи для тренування кидків зі штрафної лінії.
- •Вправи збільшення стрибка баскетболістів.
- •Висновок
5. Заключний етап змагальної кар'єри.
Основна мета - суто індивідуального підходу до тренувальних і змагальних навантажень, оскільки великий тренувальний досвід спортсмена допомагає всебічно вивчити притаманні лише йому здібності, знайти резерви галузі у варіантах планування тренувальних навантажень, виявленні найефективніших засобів і методів швидкісно-силової підготовки.
Засоби та фізичні методи виховання швидкісно-силової підготовки.
У цьому параграфі ми розглянемо засоби з допомоги яких виховується швидкісно-силова підготовка баскетболістів. Так як баскетбол - це дуже контактний вид спорту, то приблизно 70% рухів баскетболіста є швидкісно-силовими. І це жадає від баскетболістів спеціальної підготовки. Здебільшого це теж стосується центрових гравців. Особливіст’ю є прояв силових якостей в мінімальний проміжок часу. Інакше кажучи - вибухова сила. У баскетболі вибухова сила проявляється у ривках, стрибках, швидких пасах, боротьбі на щиті, й у контратаках.
Від природи сильних людей зовсім небагато. Сильними не народжуються, а стають, виконуючи вправи у розвиток сили.
Специфіка силової підготовки (розвитку сили) центрових гравців у тому, що насамперед потрібно створити базу, свого роду фундамент для розвитку сили. Потім постійно накопичувати. Зазвичай, гравці високого зросту схильні до деформаціям та викревлення хребта. Саме тому вони мають зміцнити черевні м'язи і створити м'язовий корсет, підтримки хребетного стовпа. Зробивши це можна сміливо переходити до тренувань з великим вагою.
Методи фізичного виховання це засоби застосування фізичних вправ. У фізичному вихованні застосовуються лише дві групи методів: це специфічні і загальнопедагогічні.
До специфічних метів фізичного виховання відносяться:
1) методи суворо регламентованої вправи;
2) ігровий метод (використання вправ в ігровій формі);
3) змагальний метод (використання вправ в змагальній формі).
З допомогою цих методів вирішуються конкретні завдання, пов'язані із навчанням техніки виконання фізичних вправ і вихованням фізичних якостей.
Загальнопедагогічні методи містять у собі:
1) словесні методи;
2) методи наочного впливу.
З жодним із методів не можна обмежуватися у комунікативній методиці фізичного виховання. Тільки оптимальне поєднання названих методів у відповідність до методичних принципів може забезпечити успішну реалізацію комплексу завдань фізичного виховання.
Основним методичним напрямом у процесі фізичного виховання є сувора регламентація вправ. Сутність методів суворо регламентованої вправи у тому, що кожену вправу повинні виконувати у суворо заданій формі і з точно зумовленим навантаженням.
Методи суворо регламентованої вправи мають великі педагогічні можливості. Вони дозволяють:
1) здійснювати рухову діяльність по продиктованій програмі (за підбором вправ, їх зв'язками, комбінаціями, почерговості виконання тощо.);
2) суворо регламентувати навантаження за обсягом і інтенсивності, і навіть управляти її динамікою залежно від психофізичного стану;
3) точно дозувати інтервали відпочинку між частинами навантаження;
4) вибірково виховувати фізичні якості;
5) використовувати фізичні вправи в заняттях із кожним віковим контингентом;
6) ефективно освоювати техніку фізичних вправ тощо.
Основним засобом виховання швидкісно-силової підготовки є вправи. Нижче розглянуті вправи для розвитку вибухової сили, необхідної кожному баскетболисту, та й іншим спортсменам.