Міністерство аграрної політики та продовольства України Полтавська державна аграрна академія

Факультет економіки та менеджменту

Доповідь

На тему:

« Адаптація до глобальних змін клімату »

Виконала:

Студентка 5 курсу 2 групи

Ковтун Маргарита

Полтава 2013

Вступ

Останнім часом світове співтовариство висловлює дедалі більше стурбованість із приводу прогнозованого на XXI в. зміни клімату Землі. Головне у тому зміні – вже яке започаткували підвищення середньої температури, як і атмосфері, і у приземному прошарку, що може надати несприятливий вплив на природні екосистеми й на людини. Можна сміливо сказати не перебільшуючи, що проблему і глобального потепління в наші дні набуває характеру як з найважливіших проблем людства.

Не дивно, що цю проблему постійно обговорюється на різноманітних міжнародних форумах, глибоко досліджують її й спеціалізовані міжнародних організацій. Головна їх – функціонуюча з 1988 р. під егідою ЮНЕП і представництва Всесвітньої організації охорони здоров'я авторитетна Міжнародна комісія зі зміни клімату (МКЗК),оцінюють всі дані з цієї проблематики, визначальна ймовірні наслідки кліматичних змін. До її складу входять сотні відомих учених.

Суперечки навколо і глобального потепління знову розгорілися цим спекотного літа. Вчені лякають зміною клімату, але з достеменно, у який бік він змінюється

У багатьох країнах середньорічна температура коливається близько тридцяти градусів. Як вони адаптуються під цих умов і що насамперед розпочнуть уряду інших держав на адаптацію до глобального потепління клімату? На опікується цими питаннями я постараюся відповісти у своєму рефераті.

1. Адаптація жителів жарких країн до клімату

Клімат жаркій зони охоплює екваторіальний поле, до нього з півночі і півдня прилягають субекваторіальні пояси, тропічні пояси, субтропічні поясу. У Радянському Союзі субтропічний пояс представлений областю Закавказзя, областю напівпустель і пустель Середньої Азії, а також гірської Памиро-Алтайської області. В ці області влітку проникає тропічний повітря, а провиною повітря помірних широт. У субтропічних широтах кліматичні умови визначаються різкою сезонної зміною циркуляції.

Акліматизація людини до умов життя в жаркій Зоні Землі має свої особливості.

Сонячна спекотна погода характеризується насамперед тим, що збудлива дія сонячного світла послаблюється детонізуючою дією підвищеної температури повітря. Крім того, пряме сонячне опромінення навколишніх предметів і тіла людини сприяє перегрівання, особливо при виконанні фізичного навантаження або ослаблення адаптивні реакцій, що викликається тими або іншими захворюваннями.

1.1 Кліматофізіологія людини

Незважаючи на суворі кліматичні умови тропіків, у їхніх жителів виробилися адаптивні реакції, що дозволили їм успішно адаптуватися до життя в цьому середовищі. Проте слідство впливів тропічної середовища перебування на жителів не зводиться лише до придбання їх організмом підвищеної стійкості до перегрівання.

Для вологих тропіків, де проходило формування виду Homo, характерно потужний вплив на організм людини різних антигенів (широке поширення гельмінтних інвазій протозойних і вірусних інфекцій, постійні укуси комах), поширеність аліментарного білкового дефіциту і дефіциту заліза в їжі, особливість геохімічної середовища тропіків (низький вміст солей і ряду мікроелементів в ґрунтових водах).

Поєднання цих впливів тропічної середовища на які живуть тут популяції за багато тисячоліть сформували і закріпили генетичні механізми, які визначили стійкість організму до гіпертермії, тропічної біологічної агресії, особливостям харчового раціону. У свою чергу, вони спричинили значні функціональні зміни систем терморегуляції, кровообігу, обміну речовин, імунітету і їх регулювання.

В географічних умовах спеки зони обумовлене природним ходом розвиток біологічних функцій і стосується всіх регулюючих систем організму. У мешканців цих районів добре розвинена фізіологічна терморегуляція, спрямована на охолодження тіла.

1.2 Адаптація діяльності людини до умов жаркого клімату

Розглянемо діяльність людини в умовах спекотного клімату на прикладі країн Середнього і Ближнього Сходу.

Середня літня температура на Близькому і Середньому Сході одна з найвищих на земній кулі, однак взимку у внутрішніх районах буває дуже холодно, особливо в деяких областях східної Туреччини, північного Іраку і Ірану, в той же час в прибережних районах зберігається м'яка і тепла погода. В цілому Близький і Середній Схід характеризується недостатньою кількістю опадів, там багато пустель і напівпустель, що є наслідком сильних відмінностей літніх і зимових температур у внутрішніх районах, причому вміст вологи в повітрі зменшується.

За винятком дуже небагатьох місцевостей, життя людини в цьому регіоні в значній мірі залежить від наявності води. При дбайливому збереження вологи, яка надходить у вигляді атмосферних опадів, її може бути достатньо для ведення сільського господарства, але частіше трапляється, що опади, що випали у віддаленому районі, потрапляють у великі транзитні річки, що протікають через безводні райони, що, наприклад, відбувається в Єгипті, Іраку і деяких областях Ірану. Використання цієї води з допомогою витончених, але трудомістких прийомів забезпечує існування жителів численних поселень в посушливих районах. Для видобутку води застосовується спорудження численних колодязів. В Ірані будують довгі, нахилені дренажні тунелі (фаладж) (їх висота ледь дозволяє будівельнику вповзти всередину), які підкопують під водоносними горизонтами, щоб перехопити вологу.

Воду для зрошення можна отримувати з підземних джерел. До них відносяться відновлювані запаси ґрунтових вод, які постійно живляться за рахунок атмосферних опадів або підземних вод, і не відновлювані запаси, такі, як ізольовані стародавні водойми в Сахарі і на Аравійському п-ве. Останні утворилися бл. 30 000 років тому в період, коли клімат на Близькому і Середньому Сході був набагато більш вологим. Використовувати не відновлювані запаси треба дуже обережно. Навіть відновлювані запаси ґрунтових вод слід відкачувати обережно, інакше станеться сильне зниження рівня цих вод, що відбулося в Йорданії, у західній пустелі Єгипту, в прибережних районах Аравійського п-ова і повсюдно в районі Перської затоки.

Навіть якщо вистачає води, її доводиться дбайливо використовувати для потреб сільського господарства. Жахлива літня спека може створити різкий перепад температур на земній поверхні і в приземному шарі атмосфери, що призводить до швидкого випаровуванню вологи та накопиченню мінеральних солей в ґрунті. Таким чином, надмірне зрошення може призвести до швидкого засолення ґрунтів. Після низки невдалих експериментів в Туреччині (Конья), Ірані (долина р.Карун), Ізраїлі (Хайфа), Іраку і в інших місцях було визнано, що іригаційні роботи повинні супроводжуватися швидким відводом води з обводнених районів, щоб запобігти засолення ґрунтів. В результаті в Єгипті і Іраку головним пріоритетом вважається не створення нових систем зрошення, а підґрунтовий дренаж, без якого зрошення марно і навіть шкідливо. Серйозні проблеми викликає засолення ґрунтів у Верхньому Єгипті з-за розширення зрошуваних земель без належної уваги до осушення. В Іраку з-за поганого дренажу й засолення ґрунтів багато землі на низовинах навколо Тигру і Євфрату зіпсовані.