32. Дозиметричий та хімічний контроль на обєктах господарської діяльності.

Дозиметричний і хімічний контроль – це система заходів, то проводяться для контролю радіо акт. опромінення особового складу формувань та насел. і визн-ня ступеню радіоакт. і хім. зараження   вир-го  устат-ня, техніки, продовольства, води і т. п. Він організовується управлінням (відділом) з НС і проводиться командирами формувань безперервно:

- надання населенню можливостей купувати в установлено­му порядку в особисте користування засобів індивідуального захи­сту і дозиметрів

- завчасного пристосування об’єктів побутового обслугову­вання і транспортних підприємств для проведення санітарної об­робки людей і спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;

- розробки загальних критеріїв, методів і методик спостере­жень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки;

- завчасного створення і використання засобів колективного захисту населення від радіаційної і хімічної небезпеки;

- пристосування наявних засобів колективного захисту від інших видів загрози для захисту від радіаційної і хімічної небезпеки.

Хімічний контроль здійснюється з метою визначення наявності та ступеня зараження ОР, СДОР людей, тварин, техніки, одягу, засобів інд. захисту, продуктів, води, фуражу та інше. Контроль здійснюється за допомогою приладів хімічної розвідки (ВПХР, ППХР, ПХР-МВ), а також користуються хімічними лабораторіями (ПХЛ-54, ПХЛ-ЛБ). Якщо немає можливості визначити ОР, СДОР — береться проба і скеровується на аналіз в СЕС. Відповідальність за проведення контролю  на ОГД покладається  на начальників штабів та служб ЦО і командирів об’єктових формувань. На об’єктах розробляється наказ з організації дозиметричного та хімічного контролю, в якому визначається:

Порядок забезпечення технічними засобами контролю.

Організація видачі засобів контролю.

Облік доз опромінення та ступеню забруднення РР, ОР, СДОР.

Подання донесень про поглинені дози, ступені зараження.

Обов’язки посадових осіб з ведення контролю.

Режими радіаційного захисту та порядок впровадження їх в дію.

Під режимом радіаційного захисту розуміємо порядок дії людей, використання способів та засобів захисту в зонах радіаційного зараження, який передбачає максимальне зменшення можливих доз опромінення.Він передбачає послідовність та тривалість використання захисних споруд, захисних властивостей промислових та житлових приміщень, обмеження перебування людей на відкритій місцевості.

33. Проведення евакуації населення. Евакуаційні органи, які створюються для організації та проведення евакуації,їх призначення.

Евакуація – це організоване вивезення (виведення) службовців підпр-тв, орг-й і установ, які припиняють чи переносять свою діяльність у заміську зону, а також непрацездатного і незайнятого у вироб-ві насел. із зон можливих руйнувань категорійованих міст і об’єктів, розташова­них поза цими містами. Евакуації підлягає насел., що проживає в насел. пунк­тах, розташованих у зонах можливого катастроф. затоплен­ня, можливого небезпек. радіоак-го забруднення, хім. ураження, у районах вин-ня стихійних лих, аварій і катаст­роф (якщо виникає безпосередня загроза життю і здоров’ю людей). У залежності від обстановки, що склалася під час НС техног. і прир. хар-ру, може бути про­ведена загальна чи часткова евакуація насел.  тимчасового чи безповоротного характеру. Загальна евакуація проводиться за рішенням КМУ  для всіх категорій населення і планується на ви­падок: – можливого небезп. радіоакт. забруднення те­риторій навколо атомних електростанцій (якщо виникає безпосе­редня загроза життю і здоров’ю людей, які проживають у зоні ура­ження); – виникнення загрози катастроф. затоплення місце­вості з 4год доходженням проривної хвилі. Часткова  евакуація проводиться  за  рішенням   КМУ  на випадок: -аварії на атомній електростанції з можливим забрудненням території; – усіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин; – загрози катастрофічного затоплення місцевості; – лісових і торф’яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших ге­офізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, які загрожують населеним пунктам.

 Евакуаційні органи.  Для безпосередньої підготовки, планування та проведення евакуаційних заходів рішеннями начальників Цивільної оборони територіальних і галузевих (об'єктових) органоном управління створюються евакуаційні органи, які працюють у взаємодії з відповідними органами управління ГОЧС і службами цивільної оборони.  Завчасно (у мирний час) формуються такі евакооргани:  - Евакуаційні комісії - республіканські, крайові, обласні, міські, районні у містах та інших населених пунктах і об'єктові;  - Збірні евакуаційні пункти (СЕП) - міські і об'єктові;  - Евакуаційні приймальні комісії - при органах місцевого самоврядування;  - Проміжні пункти евакуації (ППЕ);  - Прийомні евакуаційні пункти (ПЕП);  - Оперативні групи (ОГ) - з організації виклику еваконаселенія;  - Групи управління на маршрутах пішої евакуації;  - Адміністрація пунктів посадки (висадки) населення на транспорт (з транспорту).  Евакуаційні органи в практичній діяльності керуються федеральним законом «Про цивільну оборону», іншими нормативними правовими актами органів виконавчої влади та рекомендаціями відповідних органів управління ГОЧС. Територіальні евакуаційні та евакоприйомних комісії очолюються заступниками керівників органів виконавчої влади суб'єктів РФ і органів місцевого самоврядування, галузеві (об'єктові) евакуаційні комісії - заступниками керівників галузей (об'єктів) економіки.  До складу евакуаційних і евакоприйомних комісій призначаються особи керівного складу адміністрацій (департаментів, управлінь, служб, відділів), транспортних органів, органів народної освіти, соціального забезпечення, охорони здоров'я, внутрішніх справ, зв'язку, представники військових комісаріатів, органів управління ГОЧС. Евакуаційна комісія об'єкта займається всіма питаннями щодо організації розосередження і евакуації робітників і службовців. На кожному підприємстві, в установі: РЕУ завчасно становить евакуаційні списки, які з паспортами є основними документами для обліку, розміщення і забезпечення в районах розселення.