12.Роман-екфразис Грегорі Нормінгтона «Корабель Дурнів»

Роман Г.Нормінтона – це зразок утворення зображального екфрасису на основі однієї картини І. Босха – “Корабель дурнів”. Н. Бочкарьова зазначала, що сюжетно-композиційна структура роману продиктована картиною Босха: “Послідовність опису кожного оповідача в пролозі зумовлена просторовою композицією картини. Фактично, композиція

роману перегукується з композицією картини І. Босха так само, як і сюжет. У романі Г. Нормінтона трапляються численні алюзії до картин, алюзії до міфів: лицар кельтської міфології Ланселот

оживає в образі Ковпачка. Образ Ковпачка за зовнішніми характеристики в іншому фрагменті тексту нагадує Святого Антонія з однойменної картини І.Босха. Філософські алюзії, утворені на основі обігравання живопису, також становлять стійку художню властивість роману “Корабель дурнів” Кожна філософська алюзія промовляється від імені автора і становить частину екфрастичної алегорези. Вагому роль у вибудові художнього світу екфрастичного роману відіграє пародія.

З пародійною метою використовується в романі наукова лексика, зокрема, термінологія психології. роман Нормінтона «Корабель дурнів» вигідно відрізняє поетика народної сміхової культури середньовіччя з її карнавальністю, амбівалентністю, концепцією вмираючого і відроджуваного тіла. Основна «таємниця» роману Нормінтона пов’язана з творчістю, що породжується функцією картини Босха як частини ренесансної культури, а основний «злочин» автора і близьких йому

героїв – пристрасть вигадувати і розповідати історії». Нормінтон досягає ефекту картини в картині подібно до словесного ефекту тексту в тексті. Роман-екфрасис завжди поліфонічний. Бахтінівський принцип поліфонії втілений сповна, проте особливість та, що виокремлення кожного з голосів є виразним, театралізованим, демонстраційним. Епілог роману “Корабель дурнів” представляє собою специфічний міксінг окре-

мих образів з картин Брейгеля та Босха. Екфрастичний роман Г. Нормінтона утворений на основі живопису.

13. Символіка корабля дурнів в однойменному романі Грегорі Нормінтона.

Корабель – символ цивілізації, а сама ця цивілізація не більше ніж історія, її природа суто наративна, оповідна, а отже нетривка та різноспрямована. Символіка “корабля дурнів” триваліша, ніж видається від початку (С. Брант “Корабель дурнів” 1494, у Босха – 1490). У Середньовіччі такі кораблі дійсно існували. У 1962 Кетрін Енн Портер видала роман “Корабель дурнів”, який мав шалений успіх. Нормінтом. Тема ізоляції персонажів творів для позначення людських пороків розбурхує уми багатьох вже протягом не одної сотні років. Цивілізація як форма нарації, яка залежить від оповідача, а оповідач може бути п’яним, може бути блазнем чи п’яною бабою... Це вже, як пощастить.

14.Сюжетно-композиційні особливості роману Грегорі Нормінтона “Корабель-дурнів”

Роман Г.Нормінтона – це зразок утворення зображального екфрасису на основі однієї картини І. Босха – “Корабель дурнів”. Н. Бочкарьова зазначала, що сюжетно-композиційна структура роману продиктована картиною Босха: “Послідовність опису кожного оповідача в пролозі зумовлена просторовою композицією картини. Оповідач починає з нижнього лівого кута і рухається спочатку по діагоналі вгору (сплячий п›яниця, п›яна баба, хористи, ненажера), а потім вниз (ненажера, блазень, покаянний п›яниця). Тим самим позначається пірамідальна композиція полотна. У центральній частини основи піраміди на кораблі розташовані черниця і чернець. Від опису останнього оповідач переходить до плавця. Після нього мав іти розташований поруч другий плавець з мискою, але автор вправно перемикає нас на інший оповідний регістр - перший плавець починає розповідати свою історію і ми забуваємо про його неназваного сусіда” [Бочкарева 2009]. Фактично, композиція роману перегукується з композицією картини І. Босха так само, як і сюжет.

У романі Г. Нормінтона трапляються численні алюзії до картин, наприклад, Пі- тер Сивуха відсилає читача до Б. Кустодієва, зокрема, до картин “Російська Венера”, “Купальщица”, “Купчиха за чаєм”. Алюзії до міфів: лицар кельтської міфології Ланселот оживає в образі Ковпачка. Образ Ковпачка за зовнішніми характеристики в іншому фрагменті тексту нагадує Святого Антонія з однойменної картини І. Босха, до того ж у тексті йдеться про його осяяння після смерті Белкули. Муха має виразні портретні характеристики іншого персонажа з картини Босха “Життєвий шлях”. Фактично, всі персонажі роману “списані” з натури – з картин або Брейгеля або Босха. Брейгель “Божевільна Грета”. Розповідь Монашки представляє собою словесну ілюстрацію до картин П. Брей- геля «Сінокос» та «Жнива». “Історія покаянного пияка” апелює до картини П. Брейгеля “Вавілонська вежа” і т.д.