22. Авто/біографічна критика сучасності.

Автобіографічний роман — жанровийрізновид роману, в якомуголовним персонажем виступає сам автор, а події, вміщені у фабулі, — достеменніподії з йогожиття. Як різновидбіографічного роману, автобіографічнийбільшконцентровано і послідовновтілюєавторські погляди, суб’єктивнотрактуючиподії й фактижиття.Автобіографічна проза пройшла тривалий шлях розвитку, і кожна нова епоха привносила свої специфічні особливості. ХХ – початок ХХІ століття не стали винятком і, за твердженням російського науковця В. Безрогова, “породили багато дивних форм автобіографічного дискурса, які інколи точніше було би називати псевдо-, квазі- чи навіть антиавтобіографіямиˮ.Можна виокремити кілька пріоритетних напрямів розгляду автобіографічної прози на сучасному етапі. Йдеться, здебільшого, про визначення провідних рис автобіографічної літератури, міждисциплінарне вивчення сучасної автобіографіки (як-от автобіографія і психоаналіз, автобіографія і історія, автобіографія і педагогіка і т. ін.), виокремлення особливих різновидів автобіографії (як наприклад, символічна автобіографія, духовна автобіографія, інтелектуальна автобіографія, жіноча автобіографія та ін.Автобіографічна проза є своєрідним метажанровим утворенням, яке включає в себе велику кількість різних за жанром і формою творів. Частина цих творів відноситься до царини документальної літератури, з її тяжінням до правдивості, фактографічності, референційності, справжності описаних подій та явищ; інші – є невід’ємною складовою белетристики, з орієнтацією на високохудожність, образність, фікційність тощо. Об’єднуючим критерієм стає опис історії життя реально існуючої особистості (не важливо відомої чи ні). При цьому кожний структурно-типологічний різновид автобіографічної прози має свої особливості відтворення життєвого шляху людини.

23. Феномен нелінійної прози Мілорада Павича і становлення романістики нового типу.

Милорад Павич – відомий сербський прозаїк, один з творців так званої нелінійної прози третього тисячоліття.Творам нелінійної прози нелінійна спрямованість оповідання і багатозначність, вільне і легке поводження з часом і простором. Вонивикликають ряд асоціацій, роздумів, що не можуть закінчитисявиразнимфіналом. Читачнастількивчувається з текстом, щосамостійно раз у раз дописує, переробляє і завершуєесе, вплавляючиненародженіабзаци у власнийдосвід.Павичвипробовує і демонструєновіможливостімислення, світовідчуття. Вінсміливоміняємісцями причину і наслідок, минуле і майбутнє, верх і низ. З’являєтьсявідчуттявільногопольоту, простору, щонесподівановідкрився.Таким чином, Павич доходить до самих витоківсприйняття, де предметивтрачаютьжорсткімежі, придбаваютьбагатозначність і плинність, і крізьоднеявищепросвічуєінше. Але він не просто експлуатуєготовіобрази, вінстворюєсвої.Іпрадавніймеханізммисленнявикористовується ним для того, щобздолатизвичнікатегоріїмислення, по-новому поглянути на світ і навколишнюреальність.Феноменнелінійноїпрозимає на увазіпоявунелінійного способу читання.