1. Ситуація змішування жанрів наприкінці ХІХ – початку ХХІ ст.

2. Роман як найбільш адаптивна форма літератури сучасності.

3. Література postпостмодернізму: когнітивні й художні зміни.

4. Охарактеризуйте роман-притчу як модифікацію параболічного роману.

5. Охарактеризуйте роман-алегорезу як модифікацію параболічного роману.

6. Охарактеризуйте роман-метафору як модифікацію параболічного роману.

7. Охарактеризуйте роман-міф як модифікацію параболічного роману.

8. Художні властивості роману-міфу “Лампа для Медузи” Вільяма Тенна.

9. Міф про Персея і побутовий світогляд Персі в романі-міфі “Лампа для Медузи” Вільяма Тенна.

10. Формування жанру роману-екфразису в літературі ХХІ століття.

11. Теорія екфразису від античності до сучасності (Мітчелл, Вебб, Бочкарьова).

12. Роман-екфразис Грегорі Нормінтона “Корабель-дурнів”.

13. Символіка корабля дурнів в однойменному романі Грегорі Нормінтона.

14. Сюжетно-композиційні особливості роману Грегорі Нормінтона “Корабель-дурнів”

15. Глобалізація і формування роману міжкультурної комунікації (Муракамі, Ісигуро, Рушді).

16. Діалог культур в романі “Кафка на пляжі” Харукі Муракамі.

17. Функція музики та постатей композиторів у романі “Кафка на пляжі” Харукі Муракамі.

18. Біографічний роман початку ХХІ століття.

19. Пітер Акройд і його роман “Ньютон” в аспекті захоплення романом авто/біографічної прози.

20. Достовірність фактів у біографічному романі “Ньютон” Пітера Акройда.

21. Автобіографічний роман “Біле на чорному” Гільєго.

22. Авто/біографічна критика сучасності.

23. Феномен нелінійної прози Мілорада Павича і становлення романістики нового типу.

24. Гіпертекстуальний роман: генеза, художні властивості, читацьке сприйняття.

25. Лінійний роман “Друге тіло” в системі творчості Мілорада Павича.

26. Вплив інтернет-технологій на формування роману сучасності.

27. Філософська меніппея: історичний шлях та провідні властивості.

28. Філософська меніппея Мішеля Уельбека “Світ як супермаркет”

29. Філософія нью-ейдж в меніппеї Уельбека як символ ідеалу.

30. Постколоніальний роман – спадкоємець колоніального й політичного романів.

31. Постколоніальний роман східноєвропейської культурної традиції (Кундера, “Невідання”).

32. “Невідання” Мілана Кундери – роман про нову хвилю еміграції.

33. Постапокаліптичний роман у контексті біблійної апокаліптики й духовних шукань початку ХХІ століття.

34. “Дорога” Комрака Маккарті і проблема цивілізаційного переродження.

35. Духовний роман “Євангеліє від Пілата” Е.-Е. Шмітта.

36. Образ Ісуса Шмітта в галереї подібних образів світової літератури.

37. Теорія роману постмодернізму (Бютор, Крістева, Тодоров).

38. Теорія роману поза постмодернізмом (Грифцов, Бахтін, Лукач).

1.Ситуація змішуванняжанрівнаприкінці хіх – початку ххі ст.

Змішання жанрів - провідний прийом сучасної літератури. Сучасна жанрова теорія не повинна орієнтуватися на усталені ознаки жанру, вона має усвідомити, що жанр тільки тоді існує, коли має мінімум усталених ознак. На змінукласичнимзразкамжанровихієрархійприйшовновийпринцип жанротворення, якийтяжіє до невичерпності, до поступальності у розвитку форм. Будь-якепрагненняутворитистабільнукласифікаціюсучасного роману чипоеми - безнадійне. Найрозумнішатеорія, заснована на цьомупринципі буде

недосконалою, оскількизмінність і є вагомимкритеріємхудожності дляпостмодернізму та нашого часу. (пример – реферат, которій кардій из нас писал).

2.Роман як найбільш адаптивна форма літературисучасності.

Рома́н (фр. roman — «романський») — літературний жанр, великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів. Існування роману, і навіть домінування в літературі, – незаперечний факт.Роман - це початкова, самобутня, досконала форма романтичної поезії, яка відрізняється від давньої, класичної, де жанри строго розділені. Це абсолютно романтична, багато та майстерно сплетена композиція, де різноманітністиліпо-різномузмінюють один одного;… Роман -цетвіртворів, цілесплетінняпоетичних у творень. Синтетичність - важлива властивість роману. Він немов вбирає в себе всі художні можливості інших жанрів і родів літератури. Це якби рід поезії, де об'єднані всі виразні можливості інших родів літератури. Автор вільнийвсіїхвикористовувати. Лірику - для демонстраціївідчуттів автора з приводу описуваноїподії, драматизм - для більшопуклогопроявухарактерів. У романіпереплітаютьсярізніявища, долібагатьох людей; використовуютьсярізніелементи. Тому тут особливо важливовірнознайдене, продумане сюжетно-композиційнерішення, щовдалосполучаєцірізнорідніелементиоповіді в однеціле, підпорядкованезадумутвору. У постмодерністськомуроманісинтетичність не зникає,протепроявляєтьсялише на найвищихрівняхузагальнення тексту. Роман добипостмодернізму – цебезконечна низка модифікацій, кожна з яких не відтворюєпопереднюнавіть у творчості одного й того ж письменника. Актуальність роману у наш час мотивується його унікальною здатністю реагувати на зміни у ментальному та реальному просторі людства.

3.Література postпостмодернізму: когнітивні й художні зміни.

Однією з основних характеристик постпостмодернізма вважають наступну: стирання кордонів між текстом і реальністю. По суті, це продовження постмодерністської тенденції - ігри з текстом як таким і текстами укупі. Але постпостмодернізм дає іншу гру - таку, яка сприймається нами, читачами, цілком серйозно. Та й сам автор охоче вірить у реальність , створену грою його уяви. Мабуть, ось воно - головна відмінність між постмодернізмом і постпостмодернізма. Перший грає з читачем, і ми розуміємо, що це гра. Другий, скажімо так, грає всерйоз. Це вже не жарт і не іронія. І автор, і читачі вірять тому, про що розповідається, незважаючи на абсурд, парадокс, неможливість відбувається. (Одним з яскравих проявів літератури постпостмодернізма є повість американського письменника Пола Остера «Скляне місто»)