5. Тенденції та напрямки розвитку політичної думки в сучасній Україні.

Зі здобуттям незалежності в Україні було започатковано процес формування політичної науки й освіти, покликаних впливати на розвиток громадянської свідомості, формування цінностей свободи, права на усвідомлений вибір особистістю життєвих пріоритетів, урізноманітнення можливостей реалізації людської гідності, формування засад громадянського суспільства.

Найвагомішим здобутком вітчизняної школи політології, яка завершує стадію свого формування, є подолання упередженого ставлення до ідеї запровадження системного вивчення політичних знань у межах спеціальної науково-навчальної дисципліни. На черзі – переорієнтація політичних знань у площину їх практичного використання, розвиток нових напрямів політичної науки, забезпечення відповідності вітчизняного досвіду засвоєння політологічної проблематики світовим стандартам.

Завдання, які постали перед Україною на початку XXI ст., вимагають консолідації суспільства на єдиній ідейній основі, що узалежнює розв'язання найважливіших соціальних, економічних, політичних, правових, господарських проблем і рівень політико-виховної роботи. У вітчизняній політичній науці сформувалися такі основні напрями, спрямовані на осмислення політичного життя, з'ясування тенденцій суспільно-політичного розвитку: - відродження історії світової і української політичної думки; - розвиток теорії політичної науки і філософії політики; - з'ясування механізмів функціонування влади і політичної системи суспільства; - дослідження проблематики державотворення і демократизації суспільства; - вивчення динаміки трансформаційних процесів і модернізації суспільства; - осмислення процесів становлення інфраструктури і ціннісної основи громадянського суспільства; - усвідомлення соціального впливу і національних особливостей політичної свідомості та культури; - визначення тенденцій міжнародної політики і характеру сучасного цивілізаційного розвитку; - формування на вітчизняному ґрунті субдисциплін політичної науки (етнополітології, порівняльної політології, політичної конфліктології, політичної історії, інформаціології, партології та ін.); - виокремлення, наповнення змістом, апробація основних сегментів прикладної політології.

Політично освічене суспільство з розвиненим почуттям громадянської гідності – головна умова утвердження демократії, засадничими умовами якої є не тільки справедливі закони, альтернативні вибори, пропорційне представництво, а й певний стан суспільної свідомості, зорієнтованої на досягнення справедливості. У зв'язку з цим політологія покликана формувати розвинену, демократичну політичну свідомість, основними показниками якої є: - політична компетентність – інтерес до політичних подій; - участь у дискусіях із політичних питань; - інформованість про політичні події та їхнє суб'єктивне розуміння; - переконаність у важливості політичної активності й можливість впливати на політичний процес; - політичні цінності – ступінь прийняття (чи неприйняття) оцінних суджень про волю, демократію, соціальну справедливість, рівність, індивідуалізм, роль держави, ринкову економіку, приватизацію, характер міжнаціональних відносин тощо; - політична ідентифікація – ставлення до діяльності політичних партій, громадських рухів і організацій; - рівень інформованості про партійні програми і ступінь їх підтримки; - відчуття причетності до нації, держави, міста, району; - політична довіра – переконаність у легітимності правлячого режиму; - ставлення до провідних політичних лідерів; - ступінь довіри і підтримки інститутів влади різного рівня.

Для встановлення демократичного суспільного ладу замало приходу до влади прогресивного, розумного й відповідального лідера або демократично налаштованої депутатської більшості. Адже дотримуватися законів, жити в створених за ними умовах, шанувати лідера доводиться всім громадянам. Від їхнього знання й розуміння ідеалу, ставлення до реалій залежать й висування лідера, й обрання депутата, й дотримання законів, й виконання постанов. Сучасний стан політології в Україні обумовлений логікою трансформації суспільства й особливостями розвитку наукового знання. Негативно позначилося на ньому, за словами Ф.Рудича, те, що одні вчені зберегли й посилили свою залежність від влади, інші – приєдналися з партій та рухів, зайнявшись теоретичним обслуговуванням їхніх інтересів.

Розвиток політичної науки на сучасному етапі є далеко не безпроблемним. Так, дається взнаки відсутність науково-методичних центрів, які б координували діяльність наукових і навчальних закладів з підготовки навчально-методичної літератури, дослідження актуальних політологічних проблем. Вітчизняна політологія покликана якомога глибше освоїти досвід розвитку світової соціально-гуманітарної думки, від якої українське суспільство тривалий час було ізольоване. Йдеться про наукові доробки визнаних у світі політологічних шкіл і напрямів (біхевіоризм, неомарксизм, постмодернізм та ін.), таких мислителів XX ст., як Е.Фромм, X.Арендт, Р.Арон, X.Ортега-і-Гассет, К.Ясперс, К.Поппер, М.Дюверже та ін., а також надбань сучасної світової політичної думки, яка динамічно реагує на зміни в соціальному розвитку (постмодерністські, постматеріальні цінності, якість життя, індивідуалізм, гендерні проблеми, екобезпечний і сталий розвиток тощо).

Політичні освіта та соціалізація.

Політична освіта впливає на громадян, насамперед через процес цілеспрямованої політичної соціалізації – засвоєння індивідом сукупного соціально-політичного досвіду та відтворення через його активне включення в соціальне середовище системи існуючих соціальних зв'язків. Це дає сучасній людині необхідну інформацію про політичне життя і пов'язані з ним її власні інтереси. Система соціалізації, яка спирається на політичну освіту, допомагає індивіду посісти належне місце у сфері політики з урахуванням притаманних йому здібностей і схильностей; - гарантувати основні права й свободи особи; - максимізувати шанси й використати інноваційний потенціал свідомо орієнтованих на служіння суспільству людей; - забезпечити якість публічної інформації про суспільні проблеми, передумови та обставини ухвалених політичних рішень, соціальні наслідки дій.

Основними завданнями політології як навчальної дисципліни, покликаної забезпечити соціалізацію майбутніх поколінь, у т. ч. політиків, відповідно до потреб демократизації суспільного життя, мають стати: - активізація діяльності українських політологів щодо визначення найважливіших процесів трансформації українського суспільства, забезпечення відповідності їм теоретичних знань, орієнтованих на практично-політичну діяльність; - забезпечення соціального статусу політології; - поглиблення професійних зв'язків із зарубіжними політологами, вивчення досвіду організації політичної науки в різних країнах світу; - розширення каналів постійної комунікації між суб'єктами політичної науки; - органічне поєднання можливостей теоретичної і прикладної політології у процесі реформування українського суспільства; збільшення обсягу викладання курсів з прикладної політології на спеціалізованих відділеннях вищих навчальних закладів.

Сутністю політичної освіти є формування мотиваційної готовності індивіда до політичної діяльності. Політична освіта спрямована на зміцнення взаємодії людини і суспільства, обумовленої національно-специфічними особливостями розвитку суспільства, відносинами власності, ідеологією, домінуючими соціокультурними чинниками. Вона повинна сприяти подоланню духовної відчуженості людини від суспільства та його основних ціннісних установок. Найголовнішою її орієнтацією має бути спрямованість на вдосконалення існуючої політики як однієї з найважливіших сфер, що прямо чи опосередковано впливає на формування особистості. При цьому слід пам'ятати, що політика є лише однією з багатьох суспільних сфер, у якій молода людина може реалізувати свої зусилля, енергію.

З утвердженням в українському суспільстві політології як навчальної дисципліни підвищився рівень політичної освіченості громадян. На часі – посилення світоглядної спрямованості навчання і виховання, подолання відриву підготовки кадрів від завдань суспільного розвитку. Місія політології полягає в тому, аби за допомогою гуманістичного навчання й виховання майбутніх спеціалістів забезпечити соціально відповідальне використання людством досягнень науки і техніки в інтересах нинішніх і майбутніх поколінь.

Однією з перспектив подальшого розвитку політології є її наближення до потреб локальних спільнот, конкретних громад. Громадянин здатен сам вирішити проблеми, які його хвилюють. Держава повинна забезпечити оптимізацію соціальних процесів, збереження суспільної стабільності, формування й зміцнення громадянського суспільства, віру громадян у власні сили, впевненість, спроможність оптимально облаштовувати громадське життя, повагу до цінностей демократизму.

Перспективи розвитку політичної науки й освіти.

Одним із найважливіших завдань, довкола якого мають бути об’єднані зусилля політичної науки та освіти, є моральне відродження суспільства. Потрібно визначитися з ціннісними орієнтирами, спрямованими на подолання зневіри громадян у здатності вітчизняної політичної еліти діяти на благо суспільства, ілюзію про необмежені можливості сильної держави. Сучасна демократія виходить з того, що держава не повинна втручатися у сферу життєдіяльності громадянського суспільства, особистості, зокрема дублювати функції місцевого самоврядування. Важливим завданням є забезпечення прозорості влади, підвищення її політичної відповідальності.

Політична наука й освіта є досить важливим сегментом загальної системи науково-освітніх знань, оскільки вона прилучає молоде покоління до культури вчорашнього й сьогоднішнього дня в політичній сфері суспільного розвитку, а також у загально цивілізаційний світоглядний простір. XXI ст., за висновками футурологів, буде зорієнтоване на практичне розв’язання глобальних проблем заради виживання людства. Трансформація людських потреб має спрямовуватись на їх раціоналізацію, домінування духовної культури, формування етичного використання досягнень інформаційної стадії загально цивілізаційного розвитку. Політологія як дисципліна, що синтезує сукупні, міжгалузеві знання про суспільство, покликана забезпечувати взаємодію технологічних інновацій та людських цінностей, позитивні зв’язки між продуктивністю, гнучкістю, солідарністю, безпекою та ін.

Теоретичні дослідження повинні мати своєю метою практичний супровід політичного життя на всіх рівнях його функціонування. Практичний аспект повинен не тільки охоплювати знання, які стосуються політичного аналізу, політичного маркетингу й менеджменту, зв’язків із громадськістю, політичного консультування, прогнозування у сфері політики, а й пронизувати навчальний процес, орієнтуючи людину на застосування набутих знань, методик, навичок.

Посилення державотворчої та суспільно-творчої ролі політології в Україні зобов’язує її враховувати глобалізаційні впливи в сучасному світі, трансформації особистісної та суспільної свідомості, суперечності універсалізації та інтеграції соціального буття в масштабах людської цивілізації, дбати про збереження національно-культурної ідентичності, адаптацію особистості до нових реалій, розвиваючи створений ідейно-теоретичний потенціал, продукувати нові соціокультурні цінності.

21